Архів старих газет
 ---------------------------------------------------
www.oldnewspapers.com.ua
Ціна 2гр.
 ---------------------------------------------------




Дещо з життя Волині

Економічний живчик волинських шляхів.

Те, як сильно бє живчик битих шляхів Волині, свідчить про темпо її економічного життя. Маємо тут на увазі лише шляхи биті – шосові. Коли кажемо про них, можуть нас цікавити дві речі: відношення механічних возів до кінних та обтяження доріг тонажем.
Зріст моторизації на волинських битих шляхах іде швидко вперед: коли в 1934. р. відношення кінних возів до механічних на волинських шляхах було 9 : 1, то в минулому 1938. р. воно вже обнизилося до 4 : 1. Найбільше обтяження механічним рухом стверджено на шосі Ковель – Голоби – Луцьк.
Поміри на шосах Волині ствердили, що найменший рух істнує на шосі між Володавою (люблинське воєв.) і Дубечком на Любомельщині (Волинь). На цьому відтинку вага кінних і механічних возів на 1 кільометрі дороги за одну добу пересічно рівняється 217 тонам, а загально 100 – 300 тонам на добу.
Найбільший рух на шосі Устилуг – Володимир – Войниця – Луцьк – Олика – Клевань – Рівне – Гоща – Корець: пересічно 718 тон, а загально від 200 до 1900 тон за добу.
Великий рух панує також на шосі Луцьк – Дубно – Кремянець (200 – 1200 тон), Дубно – Броди (200 – 1.000 т.), Ковель – Голоби -Луцьк (300 – 900 т).
 

Старі „новинки” в ділянці годівлі звірят.

Вівчарство. В старих часах, коли на верхній, теплий одяг, килимчики, панчохи, рукавиці і т. д. вживали власної вовни хатнього прядива, вівчарство займало поважне місце у дрібному сільському господарстві. Не було такого селянського господарства, в якому не було б овець. З поширенням бавовни та тканин із неї, а також вати, виріб хатніх вовняних тканин, отже й годівля овець, зменшується. Сьогодні на Волині вже рідко в господарстві (крім Полісся) побачите вівці. Та роздріблення селянських господарств і державна політика в тому напрямі, щоб у найбільшій мірі використовувати місцеві сирівці (вовну, лен тощо) привели до того, що селяни знову повертаються до вівчарства. Ось цифри Гол. Стат. Уряду: на Волині в 1932. р. нараховували 168.017 шт. овець, у 1938. р. вже 276.858 штук, себто на 108.841 шт. чи не на 65 відс. більше (зріст вівчарства в Польщі всього на 37 відс.). У відношенні до 1937. р. число овець у Польщі зросло на 7 відс., на Волині на 16.1 відс. Одночасно зростають торговельні обороти вовною. На жаль, уся українська вовна переходить до фабрик через чужі руки – приватних перекупців та організації. А наші люди часто-густо не знають, де знайти працю. Вовну, як сировець, використовує на місці (поза хатніми ткачами) польська прядільно-ткацька кооператива в Ковлі, а овечі шкіри має виправляти нова гарбарська кооператива в Дубечні на Любомельщині.

Бобри. Перед світовою війною в костопільському, сарненському, здолбунівському повіті було к. сто осель бобрів. У часі війни селяни й вояки винищили їх цілковито – одні задля шкірок, інші задля сала, яке буцім-то має лічничу силу. В 1933. р. біля Іванової Долини (каміноломи) зорганізовано резерват бобрів на 150 гект. У резерваті оселено 4 пари канадійських бобрів. Сьогодні є вже їх 30 штук. Їхні оселі знаходяться в долині річки Горкової. Вони відгороджені дротяною сіткою, за якою йде перша гребля; дальші греблі у віддалі 100 метр. і підносяться на 1 м. Центр бобрового резервату біля нечинного водного млина, що носить назву „чортового”.

Годівля жовтих лисів. Малоземелля та злидні змушують волинян шукати нових джерел прожитку. Отак інвалід Соловейчук на Луччині перший розпочав на Волині годівлю жовтих лисів. Сьогодні на своїй годівельній фармі він має вже 20 штук самців і самиць та 30 штук молодняку. Як кажуть, Соловейчук отримує багато замовлень на шкірки.

Крілики й кози. Ті самі важкі умовини господарювання змушують бідніших селян братися до годівлі кріликів та кіз. Покищо це новинка. На перешкоді розвиткові хатніх звірят стоять навіть деякі забобони.

Водні шляхи Волині.

Водні шляхи Волині щасливо розпляновані самою природою. Головних річних артерій тут 3: Стир, Горинь і Случ; усі вони впадають до Припяти. Отже вони не тільки звязують південну Волинь з північною та з цілим Поліссям, але через Припять і канали – з Ґданськом, Балтиком і Чорним Морем.
Це теоретично, бо на практиці справа трохи інакша. Покищо пароплави ходять лише по Стирі і то лише від Луцька до містечка Чарторийська. Урухомленню комунікації на всій довжині Стира перешкоджують: у горішній його частині млин у Хринниках, що відрізує його від Берестечка, в долішній частині – мілини, які чекають коштовну реґуляцію русла. На Горині скасовано млини щойно в 1937 р. А Случ не хутко буде надаватися до пароплавства.
Волині вже тепер потрібно 700 км. пароплавних рік і 1300 км. сплавних, а вона має всього: перших 220 і других 630 км. Щоб зробити волинські ріки здібними до пароплавства, необхідно вложити в це діло, як обраховують к. 5 міліонів злотих (крім Стира й Горині беруть під увагу й річку Ікву від м. Торговиці до Дубна).
Про те, який великий рух міг би бути на волинських ріках, свідчить рух на обмеженому відтинку Стира (Луцьк – Чарториськ). За 5-6 місяців маленькі пароплавики перевозять на цьому відтинку понад 220.000 пасажирів і 200.000 тон товарів. Якби пароплавство на Стирі починалося від Берестечка і мало вихід у Припять, то кількість пасажирів і тонаж збільшились би багато разів.
Упароплавлення Стира й Горині на всій довжині мало б велике значіння для волинського сільського господарства. Сьогодні експорт з Волині плодів рільництва дуже утруднює висока залізнича тарифа, що веде до обниження цін і страшенно бє по кишені хлібороба. Налагодження водних шляхів та здешевлення перевозу сильно підняли б заморене волинське рільництво.
Надії, які покладають на камяний канал, що саме його тепер будують і що переріже обидві ріки (Стир у Старих Конях і Горинь у Висоцьку), щодо хліборобства Волині не зовсім оправдані. Канал, що служитиме головним чином для експорту каміння, занадто далеко від найурожайнішої і найбагатшої південно-західньої частини Волині.
Українські хлібороби, яким незорґанізований збут сільсько-господарських продуктів дуже дошкулює, все більше цікавляться шляхами Волині та експортом.

С. С.

———————–
НОВОВІДКРИТА РОБІТНЯ ФУТЕР
Володимир Свістель і Ска
при вул. Ягайлонській 8, 1 поверх
поручається українській клієнтелі. На складі найдобірніші шкіри краєвого і заграничного виробу по конкуренційних цінах. Робітню ведуть першорядні фахівці.
Тел. 206-77.

——————————-
Рано і вечір паста для зубів МЕРІДА.
 

Copyright 2010-2015 oldnewspapers.com.ua
pressaxix at gmail dot com
 designed in Happines.in.ua