З польської преси
Мир ще можна врятувати…
Виленське „Слово” з 29. VIII. містить такий телефонат з Варшави:
„В тутешніх політичних колах панує переконання, що відповідь анґлійського уряду Німеччині, яку привіз до Берліна Гендерсон, мало чим ріжниться від відомого письма французького премієра Далядіє до канцлєра Гітлєра. Якщо ця відповідь має в собі якісь контрпропозиції, то можна передбачити, що знову настане деяка перерва, в часі якої Німеччина зможе передумати свої рішення.
Коли в останніх днях здогадувались, що критична точка кризи може дійти вночі з понеділка на вівторок, то вчора політичні кола Варшави висловлювали здогад, що ці зміни будуть пізніше. В кожному випадку у Варшаві відкидають тепер гіпотезу, що збройний конфлікт у найближчих днях неминучий.
Думають тут загально, що останні ходи Німеччини у справі припинення залізничного і портового руху з закордоном, не мають ніякого глибшого значіння ні політичного, ні стратегічного; це пропаґандивні підступи, що мають на меті викликати великий гамір та шум у світі. Метою тієї німецької пропаґанди ширити погляд, що Німеччина щойно тепер почала мобілізацію під впливом держав протинімецького фронту. Це очевидна неправда, бо мобілізація в Німеччині почалась уже доволі давно”.
Від’ємні для Німеччини наслідки пакту неаґресії з Совітами.
По всім ознакам підписання німецько-совітського пакту не вийшло Німеччині на здоровля. Антикомінтернівський фронт лежить, здається в румовищах, а московський пакт, що мав на його місце негайно ввійти в силу, большевицька Найвища Рада не знати ще чому не ратифікувала.
„Найсильнішу реакцію викликав московський пакт – по словам статті А. Хшонщевського у варшавському „АБЦ” з 30. VIII. – в Японії. Кабінет барона Гірануми, що симпатизував з політикою держав „осі”, уступив. На чолі нового уряду станув 68-літній ґенерал Нобоюкі Абе, заслужений вояка з часів російської війни, що тримав себе досі осторонь від політики; теку міністра закордонних справ узяв льондонський амбасадор Шіґеміцу, відомий як рішучий ворог Німеччини. З цього факту виходить, що японська урядова криза – це справдішній переворот в японській політиці; Японія не тільки зірвала з Німеччиною, але старається також найти у прискореному темпі спільну мову з протинімецьким бльоком держав, у першу чергу з Анґлією. Анґлійсько-японське порозуміння зарисовується, як подає преса, чимраз виразніше; також японсько-американські взаємини в останніх днях значно покращали. Ці факти матимуть безперечно далекойдучі наслідки. Велика Британія та Франція зможуть тепер перекинути велику частину своїх морських сил з Великого Океану на европейські моря. Яка тісна співзалежність подій в Азії на европейські політичні відносини і навпаки, свідчить демарш італійського амбасадора в Токіо Аврітія який запевнив японський уряд про те, що совітсько-німецький пакт в нічому не змінює становища Італії до Японії та що Італія бажала б поглибити свої взаємини з Японією. Що Італія затривожена – видно як на долоні.
Дуже неясне тепер також становище Еспанії. Заповіджену на 6. вересня візиту ґенерала Франка в Римі відкликали, а еспанський міністр закордонних справ ґен. Бейґбедер заявив офіціяльно французькому амбасадорові маршалові Петен, що Еспанія на випадок европейського конфлікту збереже в теперішніх умовинах повну невтральність”.
Що московський пакт неаґресії між Німеччиною та Совітами найшов якнайгірший відгомін в Югославії, єдиній славянській державі, що не признає і не думає признати совітського режіму на території б. Росії, про це свідчать голоси всієї югославянської преси.
В сучасній хвилині важко також ствердити – пише далі п. Хшонщевський, – в якій мірі Італія підтримує вимоги Гітлєра. В кожному випадку для поінформованих уже довший час нема сумніву, що Італія боїться тепер великої війни і не похочує боротись для забезпечення Третьому Райхові геґемонії в Европі.
Отже білянс нової політики Гітлєра, що почалася з московським пактом на руїнах національ-соціялістичної ідеольоґії, цілком відємний – стверджує згаданий автор статті в „АБЦ”.
Сталін зволікає.
„Курієр Варшавскі” з 29.VIII. повідомляє з Риги:
„Згідно з повідомленнями з Москви, сенсацією дня у совітській столиці був факт, що на засіданні IV-ої надзвичайної сесії Найвищої Ради СССР (совітського парляменту) не ратифікували совітсько-німецького пакту про неаґресію. При цьому характеристичне, що Сталін (як це виходить з нарад Найвищої Ради) свідомо загаює з ратифікацією. Бо на засіданнях обох палат совітського парляменту вирішено 28. серпня такий денний порядок нарад IV-ої сесії: 1) проєкт закону про всесоюзний хліборобський податок; 2) проєкт закону про обовязкову військову службу і 3) ратифікація совітсько-німецького пакту про неаґресію.
Московські кола закордонних обсерваторів, пояснюючи пинязий хід нарад совітського парляменту, однодушно підкреслюють, що Сталін рішив грати на проволоку та не спішиться з ратифікацією совітсько-німецького пакту про неаґресію".
--------------------------------------
Напруження у Ґданську.
ҐДАНСЬК, 30. 8. ПАТ. Внаслідок штучних труднощів, що їх створює ґданська влада, не випускаючи загонів з терену Вільного Міста, ревізії поспішних посилок, вантажних, цілий особовий рух відбувається з помітним ускладненням. Поїзди на коротких віддалях спізняються на кілька годин. Нпр. особовий поїзд, який відходить із Ґданська в год. 17.23 прибув до Тчева з тригодинним спізненням.
В останніх днях прибувають до Ґдині з Ґданська молоді поляки, які втікають відти перед насильством і терором, що його стосують гітлєрівці супроти поляків.
Польському митному інспекторові Ґалюховському ґданські митні урядовці відібрали сьогодні на головному двірці у Ґданську револьвер.
Ґданська влада затримала сьогодні в Сопотах залізничу дрезину, яка виїхала з Ґданська до Ґдині.
Комунікація з Ґданськом.
ҐДИНЯ. ПАТ. До вівтіра в полудне комунікація між Ґдинею та Ґданськом відбувалася правильно. Припинено лиш автобусову комунікацію з Цопотом з огляду на переслідування польських кондукторів.
Транзитні поїзди, які переходять крізь Ґдиню, курсують нормально, але ніхто ними не їздить. Також підміські поїзди з Ґданська та до Ґданська ходять правильно.
