Архів старих газет
 ---------------------------------------------------
www.oldnewspapers.com.ua
Ціна 2гр.
 ---------------------------------------------------




Щоб не ображати глитая?

По всіх лініях у наступ
колективно двинули.
Глитаєнкові хвоста
переполовинили. 

Є такі добрі люди, що не можуть без болю дивитися на “страждання” “нещасних” глитаїв, і за всяку ціну допомагають ім. Такі “добрі люди” сидять іноді в облікових комісіях і звільняють глитаїв від експертного оподаткування.

Перевірка практики с.-г. податку на Волині показала, що із намічених до експертного оподаткування 2981 господарства оподатковано було лише 2168 господарств, а 727 господарств – “не виявлено”.

Після перевірки (першої) виявили додатково 299 господарств, себто загальна кількість “експертників” досягла 2467 госп., а після додаткової перевірки виявили ще 118 господарств, – отже загальна кількість їх досягла вже 2585.

Всеж, плянової цифри Волинь не досягла. Чи не треба втретє зробити перевірку?..

Так саме й на Тульчинщині.

- В Шпиківському районі не притягли до оподаткування в експертному порядкові 28 господарств, в Вапнярському р. – 19 господарств, в Мястківському – 24 госп., в Тростянецькому – 28 госп., в Ободівському – 5 госп., в Томашпільському – 13 госп. і т. ін.

Але – найбільшу кількість випадків небажання “образити” глитая виявлено в Піщанському районі. В сільських облікових комісіях тут сиділи глитаї-експертники.

Ось, напр., с. Студене: в цьому селі виявлено, що не притягли до експертного оподаткування таких “нещасних” глитаїв: Гандзя В., що мав прибутки від посередницької діяльности, Кордонського М. – крамаря, Гайхмана Й. – крамаря. Цей Гайхман має спільне господарство з батьком, але комісія визнала їхнє господарство за роздільне.

Не оподатковані: Кривий Є. – торговець, Баюш, Корауш – посередники, Бутук – торговець, Бабченко Пилип, що систематично вживає найману працю і багато інших глитаїв.

Це тільки по с. Студеному. По інших селах є ще багато таких “бідолаг”, що вживають найману працю, мають великі нехліборобські прибутки, спекулюють хлібом, мають торгівлю тощо, і що їх “забули” притягти до експертного оподаткування.

Наркомфін запропонував зробити такі перевірки всім округам. Покищо є відомості лише від Тульчинщини та Волині.

Безперечно, чимало “друзів глитаїв”, таких, що “не хотіли ображати глитаїв”, виявиться і в цих округах.

——————————————————————————————————————————————
Глитай “пролетаризується” 

Після рішучого наступу бідноти й середняцтва на глитая підчас проведення с.-г. податкової та хлібозаготівельної кампанії, глитай почав пристосовуватися до нових обставин. Зараз глитай починає “пролетаризуватися”.

Після виконання експертного оподаткування та після того, як у глитаїв-”подвірників” забрали хлібні зайвини і вони побачили, що весною нічим вже буде спекулювати, глитаї спішно починають перешиковувати свої пляни. Деякі глитайські родини спродують своє майно, здають землю до земфонду і їдуть з кіньми, з бричками на Донбас, до промислових центрів, на Дніпрельстан – “заробляти”.

Щоб ці глитаєнки були чесними робітниками-пролетарями трудно повірити, а що будуть вони поширювати ворожу глитайсько-власницьку аґітацію, будуть цькувати радвладу й будуть намагатися зірвати наше соціялістичне будівництво, розкладаючи малосвідомі лави робітництва, – це безперечний факт. І саме в цьому ховається вся небезпека нової глитайської “пролетаризації”.

Коли ми гостро поставили питання про те, щоб не допустити глитайні до колгоспів, не допустити їх провадити там свою шкідницьку роботу, то ще з більшою гостротою треба поставити питання про очищення промислових підприємств і районів від глитайських елементів, від цих новоспечених “пролетарів”-глитаєнків.

Радянські й партійні сільські організації повинні своєчасно попереджати про таких “пролетаризованих” глитаєнків професійні організації міста та допомагати боротись з цією глитайською небезпекою.

Шелест.

——————————————————————————————————————————————
Глитаєнко коней в бричку,
Тай подався ристю
Від села він смика віжки -
На завод до міста

Скарб для Водянської глитайні

Гарний голова сільради – завжди в пошані у сільської бідноти. Гарний голова – скарб для громади, всі його поважають, за винятком хіба … глитаїв. На голову, що твердо боронить інтереси бідноти та сумлінно виконує всі заходи радвлади, завжди вишкіряє зуби наш клясовий ворог – глитай.

Але не такий голова Водянської сільради, на Криворіжжі. Голова цієї сільради, Калашник Степан, навпаки, користується дуже великою пошаною у глитайні.

- Та перекиньте там мені в півсотні карбованців і я вам усе зроблю! – доброзичливо говорить Калашник глитаям, коли вони ллють гадючі сльози та скаржаться, що “нічим” сплачувати с.г. податку, що “нічого” здавати по хлібозаготівлях.

Для глитая півсотні карбованців – не гроші. До Калашника, як колись до попа, валкою сунули глитаї з кошиками, з мішечками, несли голові сільради масло, сало, яйця, борошно, гроші. Від глитаїв – Боровика, Тимоша, Заярного Сергія, Печеного Хоми, Скринника Андрія та Кухти Йосипа – Калашник одержав “гостинці” – по 50 крб. від кожного. Але Калашник не гербував і меншими подарунками, брав і п’ятаками-мідяками.

Щодня Калашник ходив п’яний, як квач, чипляючись до гарненьких молодиць та дівчат, використовуючи й тут свої права голови сільради.

Калашник, одружившись, вінчався у церкві й відсвяткував бучне весілля з усіма “поважними” людьми села, з усією глитайнею. 

Copyright 2010-2015 oldnewspapers.com.ua
pressaxix at gmail dot com
 designed in Happines.in.ua