Архів старих газет; Архив старых газет

За тиждень

Міжнародне життя останнім часом загалом позначилося великою напруженістю. Відсутність одвертих і гострих міжнародніх конфліктів не створює навіть видимої, бодай удаваної картини стійкості міжнародного становища. Кожний окремий факт свідчить про чим-раз більшу хиткість на тій чи іншій ділянці міжнароднього життя. А скільки таких фактів день-у-день більшає, то й загальне вражіння визначається, як вражіння непевности в завтрьому, як вражіння виключної напружености.
Відкриття 2-ої Гаазької нонференції, що відбулося 3-го січня, надасть дещо об’еднувального в розумінні характеристики міжнароднього становища. На конференції неминуче виявляться імперіялістичні суперечності та загостриться й поглибиться сварка між імперіялістичними державами в їхній боротьбі за економічне першенство, за ринки збуту та сировини. Ще більшою мірою мають виявитися імперіялістичні антагонізми на наступній у Лондоні конференції п’ятьох морських держав. Але це— справа майбутнього. А тепер зупинімося на деяких окремих подіях останніх днів, що характеризують загальну картину хиткости стабілізації капіталізму.
Почнемо з ліквідації урядової кризи в Польщі. Об’єктивно—це, здавалося б, слід було б урахувати, як ознаку певного зміцнення становища. Польща силою свого своєрідного міжнароднього стану, силою відтворности її зовнішньої політики, що завжди являє собою відбиток політики західньо-европейських імперіялістичних держав відносно СРСР та Німеччини, відограє більшу політичну ролю, ніж це мало б виходити з її внутрішніх можливостей, а отже, безсумнівно, і з її власних інтересів. Тим то питання про внутрішню стабілізацію або, на-вельми істотне з погляду міжнароднього становища загалом. Урядова криза в Польщі закінчилася дуже характерно для політичної обстанови, що там нині існує. Ніяких змін по суті нема в новому уряді, рівняючи до попереднього. Є тільки персональні зміни. і попередній уряд, і новий однаково повно і яскраво виявляють режим фашистської диктатури, що чинить нині в Польщі, диктатури, що ув’язуються з особистою диктатурою маршала Пілсудського. Маршал Пілсудський і в новому уряді, так само як і в попереднім, посідає пост воєнного міністра, що підкреслює воєнний характер диктатури. Не сталося змін і в керівництві зовнішньою політикою. З приводу цього слід пригадати, що маршал Пілсудський, виходячи у відставку з посади прем’єра, заявив президентові республіки про свою готовість узяти на себе провід армією та нагляд за зовнішньою політикою. Зa цих умов п. Залеський залишився за міністра закордонних справ у першому уряді Бартеля, залишився воєнізованим в уряді Світальського, залишається, певна річ, і в другому уряді Бартеля. Піризначення на пост міністра внутрішніх справ волинського воєводи Юзефського замість полковника Славека-Складковського, не тільки не свідчить за будь-яку зміну внутрішньої політики, а навіть вказує на бажання загострити своєрідну національну політику урядової групи, а також робить дуже сильний наголос на анти-радянському характері політики нового уряду. Збереження курсу «твердої руки» щодо пролетаріяту підкреслюється залишенням за міністра праці вельми відомого полковника Пристора тощо. Отже, криза закінчилась репродукцією того ж таки уряду. А втім, ця заміна одних осіб на інших дуже спине соймовий вотум змусив урядову групу провести зміни в уряді. Звичайно, ці зміни викликав не острах урядової групи перед опозицією.. ендеків або пепеесів. Опозиція сама злякалася своєї «перемоги». Пепееси та глитайські групи опозиції другого ж дня побігли запевняти урядову групу в своїй лояльності щодо чинного режиму. Криза сталася тому, і зміна стала потрібною тому, що в країні відбувається економічний розвал, що стабілізація польського капіталізму дуже похитнулась за першого ж подиху економічної бурі, що налетіла з заходу, тому, що американські банкіри перестали вірити в сталість польської економіки, в мудрість економічних заходів полковничого уряду. Тим то й вирішено було замінити одних осіб на інших: безпосередніх на гнучкіших, полковників на чиновників. Звичайно, це—маневр, що не має шансів на успіх. Ввічливість Бартеля однаково мало здатна поліпшити економічне становище Польщі та пом’якшити загострення клясових противенств, як і салдатська жорстокість Світальського. Співробітництво з пепеесами, що вносить до воєнно-фашистської диктатури елементи соціял-фашизму, виявиться неопроможним спинити розвиток клясової боротьби в Польщі.
Великі страйки, що їх супроводили революційні виступи робітничих мас в Італії, величезні демонстрації безробітних у Німеччині, революційні демонстрації в Румунії, клясові сутички в Франції, звичайно, не випадково, збіглись у часі. Це—не випадкові хронологічні збіги, а збіги неминучі, бо скрізь у капіталістичному оточенні однакові причини викликають революційне піднесення робітничих мас. Увесь капіталістичний світ, а не тільки Сполучені Штати, живуть тепер під ознакою економічної кризи. Скрізь спостерігаються критичні явища: падіння збуту, скорочення виробництва, звільнення робітників, перехід на неповний тиждень … пролетаріяту, перехід його від оборони до нападу.
Щодня телеграф приносить звістки про дедалі більше число конфліктів у промисловості капіталістичних країн, про дедалі нижчу економічну коньюктуру.
Одночасно з економічною бурею, що насувається з Заходу, насуваються хмари над капіталістичним світом і зі Сходу. 44-та сесія всеіндійського національного конгрессу, що закінчилась на цім тижні, показала, скільки грізно розвивається революційний рух в Індії, в цій головній цитаделі англійського імперіялізму. Ще Енгельс відзначав, яке значення для світової революції повинен мати індійський рух. Тепер індійська революція вже стає чинником світового значення. Лагорський конгрес показав, що стабілізація капіталізму перебуває під безпосереднім ударом з боку національно визвольного руху колоній. Сам собою конгрес являв картину розгублености індійської буржуазії перед зростанням революційного руху індійського пролетаріяту та явною загрозою aграрного руху індійського селянства. Індійська буржуазія, що вже ладна капітулювати перед англійським імперіялізмом, відчула що не сьогодні – завтра її заллє революційна хвиля, що буржуазія втратить провід революційним рухом, а це своєю чергою має знецінити її ролю в очах англійських імлеріялістів та невигідно змінити її ролю. Тепер індійська буржуазія розраховує продати свою допомогу англійському імперіялізмові на вельми вигідних для губільного капіталізму умовах, а тоді англійський імперіялізм ставитиме індійській буржуазії свої умови за свого допомогу. Через те й намагався конґрес затушкувати справжній характер політики індійської буржуазії. Тим то конґрес ухвалив удавано-радикальні постанови, але разом обставив їх так, щоб знеславити і розшарувати революційний рух.