Архів старих газет
 ---------------------------------------------------
www.oldnewspapers.com.ua
Ціна 2гр.
 ---------------------------------------------------




Перша буровугільна шахта

При ВРНГ відбулася широка конференція представників промисловости і наукових установ за участю акад. Яснопольськоґо, проф. Червинського та інших, що ще раз ґрунтовно обговорювала всі зібрані матеріяли про буре вугілля на Україні. Ціла низка літературних матеріялів вказує. що в районі Олександрії— П’ятихатки є багато родовищ бурого вугілля. Це підтверджують геологічні дослідження. Ґрунтуючись на цьому деякі вчені й інженери-практики приходять до висновку, що в районі Олександрії—П’ятихатки мусить бути цілий буровугільний басейн.
Конференція однодушне прийшла до висновку, що в інтересах всього иароднього господарства потрібно якнайскоріше почати розроблювати буровугільний басейн. Отже, слід якнайскоріше виявити контури басейну, визначити запаси вугілля і залежно від цього почати їх розроблювати.
Поруч досліджень геологічного характеру треба почати вивчення фізичних і хемічних … дослідження спалювання вугілля в Харкові, Одесі, в Києві, і частоково у Москві. Одночасно вивчатимуться спроби використання бурого вугілля для вироблювання різних хемічних виробів.
Цього року буровугільний трест має видобути 25 тис. т. бурого вугілля. В Пантаївському районі будується велика капітальна шахта, що даватиме видобуток вугілля в 30—31 р. Крім цієї шахти в цьому ж районі буде закладено ще 4 невеликих шахти розвідкового характеру. В наступному році буровугільний трест має вже видобути біля 200 тис. т. вугілля.
За постановою ВРНГ СРСР найближчими роками в районі Дніпрельстану мають побудувати резервну теплову електроцентралю могутністю 230 тис. клв., що достачатиме елктроенерґію для різних заводів Придніпров’я. В колах ВРНГ є думка побудувати цю нову електроцентралю в центрі буровугільного басейна. Зараз гірничий відділ ВРНГ вивчає цю …

Буре вугілля – найдешевше джерело електрифікації України

Літературний матеріял про геологічні ааласи родовищ бурого вугілля на Україні одержано на підставі спостережень над виходами шарів у балках та ярах підчас копания льохів та криниць, у відслоненнях на узбережжях і лише в незначній мірі у процесі розвідок, жодного разу не доведених до належного кінця, що дав би змогу зробити конкретні висновки про чи інше родовище на Україні.
В найбагатшому з українських родовищ— Семенівському, були спроби поставити геолого-розвідкові роботи, проте, лише тепер вони провадяться за певним пляном, поставлено їх на відповідну височінь, хоч вони й не мають належного розмаху, що міг би забезпечити швидке розгортання великих підприємств у цім районі. Отже, покищо неможливо дати повної картини геологічного будування Олександрійського буровугільного району. Проте наявність виявлених шарів бурого вугілля в таких місцевостях, як Бандурівка, Олександрія, Марто-Іванівка, Королівка, Овнянка, Михайлівка, Олимпіядівка, Мурзинка, Машоринка, Троянка, розташованих по обрису замкненої фігури, а також і всередині цього обрису, як Головківка, Трандафиліве, Скалеватка, Семенівка, ст. Пантаївка,—дозволяє суворо критикувати теперішню думку про наявність у цій місцевості роз’єднаних, незначних, гніздуватих покладів, що утворилися в гранітних западинах та в невеличких дельтах, а також у бухтах і лагунах узбережної смуги стародавнього Олігоценового моря та висловити припущений що в Олександрійському районі ми маємо справу з великим буровугільним басейном, площиною близько 800 кв. клм.
В згаданих місцевостях, як у процесі випадково проваджуваних робіт, так і в процесі розшукових розвідок, було виявлено шар різної грубости, в середньому біля 8 м, але місцями він досягає навіть 28 м (Аліївка, Бандурівської вол.).
Щоб визначити розмір запасів Олександрійського буровугільного басейну, грубість шару з обережности приймаємо за рівну 6 м., і тоді на території площі 800 кв. клм. розмір геологічних запасів самосохлого бурого вугілля складатиме: 0,75х6х800 млн.=3,6 млрд тонн. Зменшуючи цю кількість на 50% (максимально можливо припустимі втрати при підземних роботах), одержимо можливий промисловий запас 3,6 млрд.:2=1,8 млрд. тоня самосохлого бурого вугілля.
Коли побудувати в центрі цього району силову електростанцію робочої потужности 200 тис. квт., то, рахуючи 6.700 годин річної роботи цієї станції, матимемо виробіток її 1.340 млн. квт. годин, що потребуватиме сирого бурого вугілля, теплотворчою спроможністю 2.400 калорій, 4.066 тис. т. щороку.
Коли разом з цим буде побудовано брикетну фабрику, продуктивністю 800 т. готових брикетів на добу, що потребуватиме 800 тис. т копальнево-вохкого бурого вугілля на рік, то загальна щорічна витрата копальнево-вохкого бурого вугілля складе мало не 4.900 тис. т., або, рахуючи і місцеву витрату—5 млн. т.
За цих умов можливі запаси бурого вугілля в Олександрійському басейні забезпечують роботу згаданих підприємств на 360 років.
Такі ґрандіозні запаси палива являють виключний народньо-господарський інтерес, дозволяючи розвинути в дуже короткий термін, за сучасних способів відкриття робіт, найвищі темпи видобування і створити на їхній базі … Отже, треба негайно переглянути плян геолого-розвідкових робіт, в бік значного його збільшення, з таким розрахунком, щоб у 1930 р. можна було виявити дійсні запаси, що забезпечують роботу великого гірничо-електрохемічного комбінату на протязі 50-ти років. Під комбінатом ми розуміємо: електроцентралю, потужністю до 300 тис. клвт., що працює на пилуватому півкоксі, півкоксувальну установку, з утилізацією газу, щоб передавати його на далеку відстань для потреб великих міст і промисловости, хемічні фабрики, що перероблятимуть смоли, щоб здобувати бензину, гас, парафіну й феноли, і велику брикетну фабрику продуктивністю 800 т. готових брикетів.
Неодмінно треба одержати в 1930 р. 400 тис., крб.. щоб провадити експлуатаційні розвідки на площі 16 кв. клм. та розшукові розвідки на площі 40 кв. клм.
Вивчаючи матеріяли сучасних досягнень німецької техніки експлуатації буровугільних родовищ, ми бачимо, що механізація відкритих робіт дала змогу досягти виключних успіхів у справі збільшення продуктивности праці та зниження виробничих видатків. У 1928 p. в Німеччині видобуто відкритими роботами 87% всього видобутку, а в 1929 р. за сподіваного загального видобутку по всій Німеччині 150 млн. т. бурого вугілля, відкритими роботами буде видобуто 135 млн. т. або 90% всього видобутку.
Завдяки цілковитій механізації вскришних робіт та застосуванню ґрандіозних мостів з прогонами до 500 м. удається економічно провадити роботи за співвідношення між грубістю шару вугілля й намулів, як 1:9.
Монтований нині найбільший міст, що незабаром почне функціонувати, розраховано на продуктивність 2.200 куб. м на голину, за загальної його ваги 4.100 т. На такому мості працює мало не 60 моторів, загальною потужністю 2.300 квт., і є 14 транспортних пасів 1,2—1,4 м завширшки. При застосуванні таких мостів, загальна вартість усієї установки (міст, екскаватори) доходить 12 млн. марок.
Виробничі видатки складають щось з 13 пфеніґів за 1 куб. м. вскришних робіт. Продуктивність робітника досягає тепер на згаданих копальнях 150 куб. м на добу.
Застосування таких мостів дозволяє, як заявляє проф. Ростовцев, що недавно повернувся з Німеччини, знизити собівартість кіловатгодини електроенергії, вироблюваної на станціях споруджених на бурому вугіллю не зважаючи на роботу станцій на криничній воді, що вимагає великих витрат на спорудження величезних конденсаційних побудов, – до розмірів з 0,8 пфеніґа за 1 квт.
Щоб якнайшвидче здійснити поставлену нами проблему спорудження в Олександрійському басейні великого гірничо-електро-хемічного комбінату в 1929-30 р., треба одержати з-закордону робочі рисунки, щоб побудувати й устаткувати 3 потужних заводи загальною продуктивністю 5 мли. т на добу копальнево-вохкого бурого вугілля. Протягом самого року треба вияснити, на якому з заводів СРСР можна виготовити згадані мостов зводи, що потребують для полегшення конструції спеціяльних сортів металю, а також розв’язати серйозне питання про місце їхнього складання.
Поруч цього, треба вияснити питання про те, де можна виготовити електровози потужністю до 600 HP, щоб пересувати буровугільні потяги та автоматичні залізничні вагони, що самі спорожняються, місткістю до 35 куб. м, маючи на увазі, що перших, можливо, потребуватиметься близько 60 шт. і других – близько 450 шт. Одночасно з цим ДЕТ мусит ув’язати питання про виготовлення близько 180 шт. моторів, встановлюваних на зводах.
Протягом 1929-30 р. треба затвердити ескізний проєкт розробки на щорічне видобування бурого вугілля не менш як 5 млн. т і брикетної фабрики на добову продуктивність 800 т. готових брикетів, з таким розрахунком, щоб на початку 1930-31 р. можна було почати здійснення їх. На протязі цього самогу року треба остаточно розробити відповідні техніко-економічні обґрунтування побудови великого гірничо-електро-хемічного комбінату і виготовити ескізний проєкт для робіт першої черги електростанції, щоб своєчасно забезпечити енерґію роботам мостових зводів брикетної фабрики, шахт та будівництва комбінату. Цей перелік не вичерпує величезного обгягу питань попереднього опрацювання, зв’язаних з будівництвом величезного індустріяльного велетня, що разом з Дніпрельстаном ґрунтовно змінить сучасне економічне обличчя Правобережної України. Одночасно пропонований хемічний комбінат відразу висуне СРСР на перше місце в Епропі щодо розмірів хемічпої промисловости.
Споліваємося, що поставлена проблема викличе найважливіший відгук а боку наших найвидатніших інженерів хеміків, економістів, громадських діячів та місцевих робітників, що, кінець кінцем. дозволить зрушити з мертвої точки питання про розроблення українських буровугільних родовищ.

Інженери: Е. Шкуренко та Н. Константі.

Copyright 2010-2015 oldnewspapers.com.ua
pressaxix at gmail dot com
 designed in Happines.in.ua