Архів старих газет
 ---------------------------------------------------
www.oldnewspapers.com.ua
Ціна 2гр.
 ---------------------------------------------------




Увагу партосвіти – на виконання завдань реконструктивної доби

Зброя Марксо-Ленінової теорії зміцнить більшовицьку непримиренність партійних мас в боротьбі проти ухилів від генеральної лінії партії

Г. Дубовський

Завдання масової партосвіти в реконструктивну добу


Завдання партійної освіти завжди визначаються тими завданнями, що стоять перед всією партією й чим далі партосвіта “стає все більш істотним засобом партійного будівництва”. *) Ускладнення завдань, що стоять перед партією за реконструктивної доби ускладнюють і зміст і завдання в роботі сітки масової партосвіти.

Бо розгорнуте соціялістичне будівництво, за темпів, взятих партією, вимагає все більш широкого прилучення трудящих мас до свідомої участи в ньому, ломки старих традицій, старої ідеології. Тому масова парт. освіт-мережа має виховувати партійця в такий спосіб, щоб “зараз більше аніж коли б то не було, кожен партієць повинен виховувати масу, повинен керувати масою”. *)

Партосвітня сітка має за завдання підвищити загально-освітній рівень партійців і це потрібно аби зліквідувати розрив, – “розрив, що є між загальною й профтехнічною освітою членів партії – з одного боку і політичною – з другого” . І кінець-кінцем – “завербувати до партії нові сотні тисяч робітників і наймитів, охопити партійною освітою тих, що наново вступають до партії, кандидатів, а також робітничий і наймитсько-бідняцько-середняцький актив, виховати широкі кадри для виконання програми розгорнутого соціялістичного наступу для перебудови форм роботи громадських організацій по-новому, відповідно до завдань реконструктивного періоду”. Так визначає сучасні завдання партосвіти постанова ЦК ВКП(б).

Поміж тими завданнями, що стоять перед масовою партосвітою, то тою великою тягою членів та кандидатів партії й робітниче-селянського активу до учоби, з одного боку, та обслуговування цієї тяги аґітпропами – з другого – маємо величезні розриви. Справа в тому, що наш партапарат в цілому й аґітпропи зокрема, особливо РПК і осередки, ще не перебудувалися по-новому не тільки в обслуговуванні, а й в організації партсітки та її роботи.

За наявности великої тяги до учоби взагалі, маємо в той же час вже на початку року дуже низький рівень відвідування. Причина полягає в тому, що деякі наші парторганізації в справі налагодження масової партосвіти, не тільки не перебудували своїх форм роботи за вимогами реконструктивної доби, а повторюють давно засуджені “вади”.

Здавалося б цілком вчасно зняти питання про те, аби в школі або в гуртку були відповідні умови для навчання – столи або парти, за якими слухач міг би сісти як слід і попрацювати над своєю темою, щоб підчас занять не було зайвих людей у школі. Проте, неґативні факти в цій справі мають ще дуже часто місце, і дехто з аґітпропробітників до цього часу не провадять належної боротьби з такими фактами.

Не говоримо вже про те, що по селах маємо й такі випадки, що слухачам треба пройти від 3 до 6 верст пішки або добратися до школи.

Зацікавившись організацією комплектування сітки масової партосвіти, нагадаємо, що з приводу цього була директива ЦК партії про добровільність. Зрозуміло, що оскільки була директива, треба мати документи про її виконання. Але в дійсності маємо такі випадки, що навіть в окружному центрі, що його осередки обслуговувано здебільшого апаратом АПВ ОПК такі факти, коли на організаційних заняттях т.т. заявляють: “Та хто його знає, де його пристати, мене кудись записали, але не знаю куди”.

Такі випадки трапляються тому, що в районах часто-густо аґітпропи РПК заздалегідь визачали точно сітку партосвіти по району, а по осередках аґітпропорганізатори цілком самостійно розподіляють т.т. по закладах, склавши списки, затверджують їх на загальних зборах. Так виглядає добровільність в застосованні деяких осередків і РПК-ів. В наслідок такої системи, в наслідок того, що в більшості осередків як у місті, так і на селі, не було переведено достатньої роз’яснювальної роботи щодо форм і метод комплектування низової партосвітсітки, маємо низький рівень відвідування вже на початку роботи шкіл.

Причини цих хиб, очевидно, треба шукати в формальному ставленні до комплектування. в тім, що РПК й бюра партійних осередків здебільшого не здійснюють систематичного керівництва масовою партосвітою, покладаючи цю роботу тільки на кадри аґітпропробітників. В деяких районах щороку повторюються однакові гуртки, при чому низка т.т. по декілька разів перебувають в одному і тому ж гурткові.

До цього часу в районах та осередках не було обліку роботи шкіл та гуртків. Там же, де знаходимо такий облік, його при комплектуванні не використовувалося в достатній мірі.

Загроза зриву занять полягає ще й у тім, що сільські РПК-и замість керувати партосвітою, не намагаються навіть сплянувати своєї роботи в такий спосіб, аби проводячи кампанії, не зривати занять по школах. Вони не намагаються навіть організувати справу так, щоб масова партосвіта стала невід’ємною частиною загальної роботи партогранізації. А коли ми до цього додамо ще, що дехто навіть із окруповноважених в справі переведення кампаній вимагав від РПК-ів “відкласти учобу до закінчення кампанії по мобілізації коштів”, то стане цілком зрозумілим, де причини всіх хиб в цій роботі. За головну ж причину відзначених хиб слід вважати, що деякі парторганізації недооцінили політичного значіння партосвіти.

Така недооцінка склалася тому, що й досі навіть ОПК не перебудував своєї роботи в такий спосіб, аби масова політосвітробота на чолі з масовою партосвітроботою стали невід’ємною частиною всієї партроботи. Ще й досі аґітпроп не перетворено ще на той центр, що керівництво всією масовою роботою об’єднав у себе. Тому ж таки замість дійсної підготовки членів партії до переведення масової роботи маємо підміну її часто-густо так званою “накачкою”. А масова партосвітмережа стоїть в цій справі осторонь.

Масова партосвітмережа в цьму році не мала б підстав до відсіву, а особливо на селі, коли б їй було приділено трохи більше уваги й не так формально до неї ставилися, бо заперечувати велику тягу партійців до підвищення рівня – не можна. Тим більше, що в невеликих окружних центрах, а особливо на селі, де заклади партсітки – є єдина школа для дорослих, де партійці та й позапартійні можуть піднести свій як політичний, так і загально-освітній рівень. До того ж відведення, за директивою ЦК, біля 1/3 часу на питання біжучої політики, робить школу щільно зв’язаною з життям.

Отже, об’єктивно зміст роботи і форми масової партосвіти, за достатньої уваги з боку парторганізацій безумовно надають їй широких перспектив для дальшого розгортання.

Коли партсітка має своїм завданням, підвищити політичну свідомість партійців за складних умов реконструктивного періоду, то цілком природньо, що нам потрібні пропаґандисти ідейно витримані і теоретично підковані, бо – повторюю – “тепер більше аніж коли б то не було партієць повинен виховувати маси, керувати масою”.

Отже, тому, очевидно, й ЦК партії в своїй постанові про завдання масової партосвіти дав директиву про поліпшення складу пропаґандистів, запропонувавши для цього “до початку 1929-30 навчального року пильно переглянути склад партійних пропаґандистів, закріпити на пропаґандистській роботі тих із них, що виявили себе здібними провадити цю роботу; втягти для пропаґандистської старих більшовиків, відповід. робітників, що мають достатню політичну підготовку й досвід партійної роботи, звільнивши їх від інших партійних навантажень; поставити за особливе завдання парторганізації, систематично підготовляти кадри робітничих пропаґандистів з робітників і робітниць на підприємстві”.

А чи виконали наші організації хоч одну з цих 3-х серйозніших директив ЦК партії в питанні щодо кадрів пропаґандистів.

Чи занялись організації переглядом своїх пропаґандистських кадрів напередодні організації мережі цього року. Чи обговорювалась кожна пропаґандистська кандидатура, чи давалася їм оцінка.

- Ні. А коли до цього додати, що навіть в Окрпаркомі не можна знайти обліку пропаґандистів, то картина стане ясною.

Може справа з висуванням старих членів партії та відповідальних робітників на пропроботу стоїть краще? Основна маса пропаґандистів за це не говорить, вона припадає, наприклад, у Могилів-Подільській окрузі на членів партії зі стажем від 25-28 р.р. й вони становлять 86% в минулому році. За соц. станом вони розподіляються: 30.9% роб., 33.9% селян, 35.2% службовців. Щодо їх загально-освітньої підготовки, маємо: 76% з низчою, решта 22% – зі середньою, 1 чолов. – з вищою.

За політичною підготовкою в минулому році лише 34% наявного складу закінчили ОПШ 1-го ступня, решта 66% – самоучки та закінчили стаціонарні школи. Правда, 50% останніх закінчили окружні курси пропаґандистів. Отже, і в цьому році основну масу пропаґандистів складають члени партії, зі стажем з 1926-29 р. (81.7%).

Безперечно, склад пропаґандистів в цьому році безумовно покращав, але темпи цього покращання настільки малі, настільки відстають від загальних вимог, що дійсно робить цю галузь найвідповідальнішої партійної роботи майже “вузьким місцем”, на переборення якого треба мобілізувати увагу всієї партії. Проблема кадрів пропаґандистів стоїть, як одна з найгостріших проблем, бо тут річ йде про кадри, які мають виховувати авангарди, найбільш активну частину нашого суспільства.

(Далі буде)

  *) П. Постишев і Р. Левін “За марксистскую учобу”.

Copyright 2010-2015 oldnewspapers.com.ua
pressaxix at gmail dot com
 designed in Happines.in.ua