Кишкові паразити людини
Разом з їжею до шлунку потрапляють із рота багато бактерій. Із шлунка їжа переходить до кишковика, що складається з тонких та товстих кишок. Дослідження показали, що в тонких кишках бактерій не багато і складаються вони, головним чином, з паличок, що здатні розкладати вуглеводанів, тобто крохмалюваті та цукроваті речовини. Найбільш бактерій є в товстих кишках, в одному міліграмі кала дорослої людини міститься від 80.000 до 3 міл. бактерій. Кількість їх хитається в залежності від їжі, дієти. Цікаве, що в народженцях кишкових не має бактерій (він стерильний), але вже на 5-6 день свого життя кишковик майже цілком заселюється особливою паличкою, що множиться за найменшого доступу кисня і створює в нормальних умовах молочну кислоту. Це є “основна флора кишковика немовлятка”, що годується молоком матері. Якщо дитину годується соскою або штучно, то населення його кишковика міняється: поруч “основної флори” з’являється “додаткова флора” найрізноманітніші бактерії, і поступово флора кишковика немовлятки стає флорою дорослої людини, що з неї нелегко вилучити паличку, яка створює молочну кислоту. Зате в ній є багато гнилявих бактерій, що розкладають білкові речовини. (До білкових речовин належать м’ясо, яйця, сир та інш.).
Природньо виникає питання, яку ж ролю відограє кишкове населення в житті людини, чи потрібні бактерії кишковика для людського та тваринного життя, чи, навпаки, вони приносять шкоду нашому здоров’ю? Для травоїдних тварин, що їжа їхня багата на клітковину, бактерії потрібні для травлення, бо вони викликають ферментацію клітини та полегшують травлення її. Відносно ж людини, відомий вчений І. І. Мечніков висловив думку, що бактерії, які населюють кишковик, завдають істотної шкоди людському організмові, бо гниляві бактерії наших товстих кишок викликають розклад білкових речовин і дають початок утворенню цілої низки їдких речовин (між іншим там утворюється і карболова кислота), що хронічно отруюють людський організм. На думку Мечнікова результати цього отруювання протягом багатьох років, призводять до переродження наших кровеносних жил (артеріосклероз) та до передчасної смерти людського організму.
Самоотруїння отрутними речовинами з власного кишковика, може зумовити низку занедужувань, почасти безпосередньо зв’язаних з функціональністю кишковика – наприклад, дитячі бігунки, хронічні закрепи, коліти, почасти ж побічно з ним зв’язаних, як неврастенія, захворювання нирок тощо. Проф. Мечніков відзначає цікавий факт, що тварини з бідною кишковою флорою, і отже, незначними гнилявими процесами в кишковику, відзначаються тривалістю життя – попуга, слон. Якщо бактерії нашого кишковика завдають великого лиха, то природньо, виникає питання про заходи боротьби з цим лихом. За початкового розвитку людини природа населює його кишковик не гнилявими бактеріями, а їх ворогами – паличками, що викликають утворення молочної кислоти.
Звідси і походить вказівка на можливість боротися з гнилявими бактеріями товстих кишок за допомогою дібраних ворогів гнилявих бактерій, а такими є молочно-кислі бактерії, що викликають молочно-кислу ферментацію та є опорними проти інших кишкових бактерій.
Такі поживні продукти як кефір, кисле молоко, кумис вироблюються з різного молока – коров’ячого, козячого, конячого, з участю молочно-кислих бактерій. Проф. Мечніков рекомендує режим у страві, режим сприятливий для розвитку молочно-кислих бактерій. З власного досвіду, учні Мечнікова найшли, що за систематичного вжитку кислого молока флора товстих кишок міняється і тоді кількісно переважають молочно-кислі бактерії.
Д-р Т-ський.
