По селах Лубенщини
ЧОМУ ГИНЕ МІНЕРАЛЬНЕ УГНОЄННЯ?
Село Попівка (одно із районних сіл Лубенщини) має дуже цікаву історію. В давні часи цим селом, як і декількома околишніми, володів Матвій Іванович Муравйов-Апостол. В 1805 році він підпадає опалі Олександра І і до самої смерти прожив у с. Хомутцях. Тут же виховались і його два сини – відомі декабристи.
Села ж Попівка, Хомутці тощо ще й тим, що вони були за кріпацтва фабричними селянами. Тут були суконні фабрики, шкіряні заводи, селітряні заводи. У Муравйова ходило тисячі штук шльонки, табуни коней, великі череди волів, сіяв він великі обшари пшениці.
Тепер же все зникло, хіба живе тільки в руїнах та спогадах старих людей. Але є ще й досі такі речі, що здалися б і в нашому господарстві. Не кажучи вже про покидьки шерсти, копит тощо, що їх збереглись і досі цілі купи, ми, головним чином, маємо на оці рештки колишніх буртів селітри.
Коли взяти на увагу голод тієї ж Попівки на мінеральне угноєння, то невже не можна тих буртів в той чи інший спосіб використати? На нашу гадку, Попівська сільрада повинна цим зацікавитись в першу чергу.
Крім того, на Попівку слід звернути увагу і РВК та й центру, бо коли ми говоримо зараз про велике значення утильсировини, то як раз в Попівці тієї сировини можна знайти на багато тисяч, що без усякої користи лежить у землі.
“НЕМАЄ ЦИФРИ”.
Ми з аґрономом їдемо до Петрівської сільради. Дме холодний вітер. Аґроном дивиться на широкий степ й собі хмуриться.
- Як у вашому районі з колективізацією?
- А ворушаться люди, росте справа. Ось у с. Петрівці 44 господарства переходять на усуспільнену обробку землі. В Кибенцях комуна “Червона Зоря” укрупнилась з 80 га до 220. Тяга до комуни велика, але дуже заважає брак приміщень. Дві с.-г. артілі с. Рибальського усуспільнили землю, інвентар. Так що робота йде!
- А які пляни у вас?
- Ми гадаємо до весни колективізувати до 40% землі з загальної кількости 44 тис. га по району. На цю роботу зараз кинуто весь актив району; працюють також аґровиконавці та робітники, що закінчують заочні курси Полтавської с.-г. досвідної станції. Роботи для всіх вистачає!
Ми в селі. Сільрада міститься в невеличкій кімнатці сельбуда. Холодно, трохи брудно. За невеликим столом в кожусі сидить чоловік.
- А де голова, та секретар?
Оказується, що голова з секретарем подались до району.
- А виробнича нарада у вас буде?
- Буде. На вечір призначили.
Увечері ми сиділи з головою сільради на скрині, вона ж править і за касу. Навколо весь час не вщухав гомін. Голова те й діло пристукує печаткою різні папірці. Тут же працює й ревізійна комісія.
- От бачите, в яких умовах доводиться працювати, – каже голова. – Так і працюємо.
- А як у вас іде підготовка до посівкампанії?
- Та от зерно чистимо.
- А багато очистили?
- Та три дні як чистимо. А скільки, то цифри ніхто не давав.
- Як же так? Робота провадиться, а як, то ніхто й не знає! Де ж ваші бриґади на допомогу посівкампанії, комсомольці, школярі? А гній вивозите?
- Та вивозимо. Знов таки ж аґровиконавці щось чухаються і не дають цифр.
- Виходить, що ви не знаєте, що у вас робиться?
- Я головую лише один місяць, а бумажок сиплять, сиплять, не встигаєш відповідати.
Ми звернули увагу на один папірець. Читаємо: “Надсилаючи до цього виправлений загальний плян колективізації с.-г. на предмет весняної с.-г. виробничої наради, аґровідділ РайЗУ сповіщає, що деталізований плян буде надісланий”…
Голова скаржиться, що йому самому тяжко впоратись з усим цим. Але чи правий голова? Чому сільрада не організувала навколо себе активу? Тоді ото і цифри були, і сільрада знала б, що у неї робиться.
***
Нарада відкриваєтья з запізненням. Відкрив її голова сільради. Гомін вщух. Доклад робить аґроном т. Оглобля. Слухають мовчки, тільки зрідка хтось із слухачів кидає свої “зауваження”.
Після докладу, як водиться, запитання.
- Чому вчителі не йдуть до колективу?
- Чому службовці живуть в окремих будинках?
- Чи правда тому, що нас примусять жити в одній хаті?
- А чи правда, що всі жінки будуть усуспільнені?
Останні слова авдиторія зустрічає загальним сміхом.
Запитання вичерпані, відповіді дані. Але, коли треба обговорювати самий доклад, то присутні дуже довго розкачуються. Знов таки й на цьому позначається слаба організованість активу. На організацію цього активу і слід наполягти. Потрібний передовий загін, свідомий, що знав би чого він хоче. В противному разі ми все будемо скаржитися, що “немає цифри”. І буде так, що ми не складемо годящого пляна на весну.
Г. Громадський.
——————————————————————————————————————————————-
Соціяльне забезпечення колективізованого селянства
Селянські товариства взаємодопомоги, що мають за своє основне завдання подавати господарсько-виробничу допомогу бідняцьким, а так само середняцьким господарствам, що впали в нестатність, в умовах колективізації сільського господарства і усуспільнення засобів виробництва та праці, втрачують своє значення громадської організації допомоги і повинні бути зліквідовані.
Разом з тим потреби забезпечення колективізованого селянства на випадок тимчасової або постійної непрацездатности, допомоги підчас вагітности та пологів жінкам, що є в складі колективних господарств, тощо, вимагають вишукання нової організаційної форми цього забезпечення.
Зараз, за статутами сільсько-господарських колективів, турботи про забезпечення непрацездатних та хворих членів колективу покладено на самий колектив. Але така постановка, звичайно, не може вирішити в цілому задовольняюче питання про належну організацію справи забезпечення колективізованого селянства.
Крім того, справу забезпечення членів колективних господарств слід організаційно вилучити з безпосереднього відання правління колективу, що протягом хоча-б найближчих років повинні будуть всю свою увагу звернути виключно на виробничу роботу й фактично не зможуть уділити справі соцзабезпечення членів колективу належної уваги.
Будування системи соціяльного забезпечення колективізованого селянства, як в організаційному, так і в матеріяльному відношенні повинно бути засновано на самодіяльності самого селянства, за участю та допомогою державних органів соціяльного забезпечення.
Найпридатнішою організаційною формою для цього, що її, між іншим, запроектовано також і в РСФРР, повинні бути каси соціяльного забезпечення колективізованого селянства.
Ці каси соціального забезпечення утворюється при всіх кущових об’єднаннях сільсько-господарських колективів і вони є громадськими організаціями з виборними органами управління, що виконують свої завдання самостійно, під загальним доглядом та керівництвом органів Соціяльного Забезпечення.
За членів каси вважається всіх членів сільсько-господарських колективів, що входять до складу даного кущового об’єднання, де цю касу утворено.
Види забезпечення, що їх надають каси соціяльного забезпечення своїм членам, різноманітні і свої завдання щодо забезпечення колективізованого селянства, каси повинні здійснювати: організуючи будинки для інвалідів і престарілих, вживаючи заходів для пристосування інвалідів до праці, видаючи пенсії інвалідам і престарілим членам с.-г. колективів, видаючи допомоги в зв’язку з пологами і вагітністю, тощо.
Кошти кас складаються з відрахувань від умовно-чистого зиску колективів, майна зліквідованих СТВ, дотацій від державного та місцевого бюджету та інших надходжень.
Для підсилення засобів маломіцних кас треба утворити республіканський та окружні фонди реґулювання коштів цих кас, що складають з певних реґулярних відрахувань від кас соціяльного забезпечення і бюджетних асиґнувань.
Утворення кас соцзабезпечення необхідно і якнайскоріше.
Здійснюючи заходи щодо забезпечення непрацездатних членів колективних господарств, зокрема жінок підчас вагітности та пологів, каси соціяльного забезпечення, поруч з іншими заходами, будуть виконувати значну ролю в зміцненні колектисних господарств і тим самим вони стануть важливим допоміжним фактором для підсилення загального процесу колективізації сільського господарства і перебудови його на соціялістичних засадах.
Г. Покорний.
——————————————————————————————————————————————
Cтан озимих засівів
За відомостями Укрмету на 21-ІІ ц.р. стан озимини задовільний. Пошкоджень нема. Погода минулої декади була дуже мінлива, з різкими коливаннями температури й вітрами, що по деяких місцях оголили озимину й утворили льодову корку. В тих місцях, де не було снігу, можливі пошкодження озимини, але це виявиться пізніше. Відлиги й утворення льодової корки на 5-ІІ озимині не пошкодили.
Промерзання ґрунту за відомостями з Полтави було на 60 см., Суми – 30-45 см., Херсон – 20 см.
