Вчора ввечорі закінчив свою роботу VII Всеукраїнський з’їзд незаможних селян. На останньому засіданні з’їзд вислухав доповідь мандатної комісії.
Доповідач тов. Остапенко навів цікаві дані, що яскраво малюють лице з’їзду. З правом ухвального і дорадчого голосу на з’їзді було 770 делеґатів (683 і 87). З загального складу делеґатів було 641 низовий робітник, решта – працівники окружних комнезамів, ЦКНС і т. інш. Чоловіки делеґати становили 64,7% від загального числа делеґатів, а жінки – 35,3%. Слід відзначити, що це був перший Всеукраїнський з’їзд масової громадської організації, що дав такий високий процент жіноцтва.
Зі всіх делеґатів – членів КП(б)У було 44,2%, членів ЛКСМУ – 9,2% і решта позапартійні.
Дуже цікав й характерні такі дані: господарів-незаможників на з’їзді було 58,9%, робітників – 12,8%, наймитів – 24,4% і службовців – 3,9%. Отже з’їзд відбив у своєму складі союз бідноти з робітництвом і уважне ставлення незаможного селянства до охоплення наймитів комнезамами.
Зі всіх делеґатів з’їзду 83,7% є члени кооперативних об’єднань. Серед делеґатів – сільських господарів 78% звільнено зовсім від с.-г. податку, а решта платить податок, або на пільгових умовах, або без надвишок. Отже, склад з’їзду був дійсно бідняцький.
Одне прикре місце в анкетах кількох делеґатів: неписьменність. Таких неписьменних на з’їзді було 5,3%.
З’їзд затвердив доповідь і роботу мандатної комісії.
Далі з’їзд перейшов до затвердження резолюцій. Всі резолюції ухвалено одноголосно. З’їзд рішуче засудив в резолюції на доповідь тов. Петровського зрадників із “СВУ”.
На вперте бажання всіх делеґатів з’їзд окремою постановою ухвалив порушити клопотання про нагороду тов. Петровського орденом Червоного Прапору за його виключні заслуги, як організатора й беззмінного керівника клясових бойових організацій української бідноти. З’їзд ухвалює також видати окремою брошурою біографію Григорія Івановича і широко розповсюдити її серед трудящих селян.
З’їзд перейшов до виборів своїх центральних органів. Для з’їзду незаможних селян це був дуже відповідальний момент. Все незаможне селянство і насамперед делеґати добре знають про те, що в старому складі ЦКНС шостого скликання не все було гаразд, і що до нього потрапили кілька випадкових кандидатур, які не виправдали довір’я бідноти й заплямували високе відповідальне звання члена ЦКНС.
Тов. Коваль оголошує список запропонованих кандидатів з 132 осіб. Двічі тов. Петровський голосно запитує:
- Чи нема будь-яких відводів?
- Нема.
- Ще раз, запитую, чи нема відводів?
- Нема.
З’їзд одноголосно обирає Центральний Комітет Незаможних Селян в новому складі. До ревізійної комісії обирають 5 членів і 2 кандидатів.
Тов. Петровський в коротенькій промові підсумовує роботу з’їзду. Довгими гучними оплесками і овацією на адресу тов. Петровського з’їзд відповідав на цю промову.
О 8 годині вечора тов. Петровський оголосив VII Всеукраїнський З’їзд Незаможних Селян закритим.
Перший пленум ЦКНС відбудеться сьогодні вранці в залі ВУЦВК’у.
——————————————————————————————————————————————
АМСРР кінчає сівбу
(Розмова з делеґатом з’їзду головою ЦКНС АМСРР т. Голеско М. А.)
Всеукраїнський з’їзд незаможників проходить з величезним ентузіязмом і серйозною діловитістю делеґатів, – сказав тов. Голеско. – Основне в роботі з’їзду, що слід відмітити, є те, що він покладе кінець неуважному ставленню до обслуговування бідноти. З’їзд, очевидно, зробить початок перелому в цьому напрямку.
- Розуміється, – продовжує т. Голеско, – в залежності від подальшого зміцнення організацій бідноти, будуть міцніти й колгоспи. Ще треба звернути найсерйознішу увагу на поліпшення політ-культ-освітньої роботи серед бідноти та роботи по воєнізації.
Далі тов. Голеско на розмові з нашим співробітником докладно поінформував про стан озимих засівів та весняної сівби в АМСРР.
- Озимі засіви, особливо пшениці, виглядають надзвичайно гарно. Пшениця вже висока, густа, зелена. Найкращі засіви у великих колгоспівських масивах тракторної обробки. Весняна сівба теж проходить в повному порядку. Насіння скрізь хватає. Організованість роботи в колгоспах – зразкова. Всі працюють з справжнім трудовим ентузіязмом. Зараз ми вже сіємо кукурудзу.
- Готуються зустрічати весну і в садах та виноградниках, чистять дерева, обмазують. Коли буде тепла весна – урожай фруктів буде надзвичайний.
——————————————————————————————————————————————-
Казакстан колективізований на 94%
Представники з Казакстану т.т. Досв і Патук поінформували нашого співробітника про стан колективізації й підготовки до сівби в Казакстані, зокрема в Актюбинській окрузі.
- Спочатку і в нас почали усуспільнювати все – від землі до курки, – сказав т. Досв, – але потім, коли побачили хитання селянства, почали витверезвлюватись і усуспільнили тільки землю, тяглову силу, с.-г. реманент і насіння. Тепер у нас колективізовано 94%. Великі колективи охоплюють цілі райони. Значну допомогу дали нам робітники двадцятип’ятитисячники, що в кількості 30 чол. приїхали з України.
- Але в нас ще дуже велика недостача аґрономічних сил, – сказав т. Патук, – і тому запізнюється складання виробничих плянів. Загалом же підготовка до сівби проходить гарно. Сіяти ми будемо не раніше, як через місяць.
Далі представники Казакстану розказали, що розглитаєння проведено у них гарно, за активною допомогою всієї бідноти, але сім’ї висланих глитаїв ще залишаються у них на селах.
——————————————————————————————————————————————
В Н.-Волзькому краю було “запаморочення від успіхів”
- Ваш з’їзд незаможних, – сказав на розмові з нашим співробітником тов. Юрин, представник з Н.-Волзького краю, з Аткарської округи, – зробив на мене велике вражіння. Я бачу, що на Україні незаможне селянство краще зорганізоване й виявляє більше активности, ніж наша біднота. Справа колективізації у вас, за активною підтримкою бідняцько-середняцької маси, забезпечена. Особливо слід відмітити величезну активність українського незаможного жіноцтва.
Далі т. Юрин докладно розповідав про стан колективізації та підготовки до сівби в Аткарському районі, відзначаючи, що підготовка до весни проходить мляво через бездіяльність комітетів селянських товариств взаємодопомоги, що й досі не подбали за мобілізацію засівфондів. В колективізації по Аткарській окрузі було багато шкідливих перекручувань.
- Правда, розглитаювання пройшло у нас гарно, – закінчує свою розмову т. Юрин. – Велику допомогу дали тут наймити й біднота. Глитаїв одразу ж після розглитаєння повисилали з сіл і цим знебезпечили села від глитайської аґітації.