Огляд громадського харчування

Тракторобуд і завод ХПРЗ вимагають: розгорнути достатню сітку устаткованих всім потрібним їдалень, чайних, буфетів. Встановити сандогляд по закладах громадського харчування. Підвищити труддисципліну серед робітників Нархарчу, і забезпечити нормальні умови для їхньої праці.

———-
Церобкооп, профспілки, органи наркомздоров’я мало дбають за поліпшення справи

———-
Огляду громадського харчування на підприємствах столиці не популяризовано

———-
Харківська окружна оглядова комісія роботи ще не налагодила

———-
Рапорт бриґади „Вістей” на ХПРЗ

Споживачів – 2000, а обідів – 200

На харківському паровозо-ремонтному заводі (ХПРЗ) їдальні фактично немає. Їдальня №1 ТСТ Південних залізниць щодня надсилає до заводу 200 – 300 обідів. Звичайно, цього не вистачає – на заводі працює понад 2 тис. робітників.

Щодная за 20 – 30 хвилин до перерви на сніданок біля червоного кутка, себто там, де видають обіди, збирається черга з кілька сотень робітників. Така сама черга стоїть і біля буфету.

Отже кожен робітник пересічно витрачає 30-40 хвилин на те, щоб одержати обід. Крім того це позначається на успішному виконанні промфінпляну, бо робітники кидають роботу до перерви.

Якість обідів незадовільна. Про це говорили самі робітники.

Робітник інструментального цеху тов. Андрущенко сказав нам, що поки привозять з їдальні ТСТ до заводу обід, він стає як помиї. Друге завжди буває холодне. Порції маленькі і притому видають мало хліба.

Тов. Бондаренко з ливарного цеху скаржиться, що обіди несмачні, в них бракує жирів. Раніше були випадки, коли в страві робітники знаходили «премії» – таракани, волосся, навіть і цвяхи. Тепер цього вже немає. Робітникам постачають гарячу страву лише підчас перерви на сніданок. Отже, я пропоную, говорить тов. Бондаренко, щоб нам постачали також і обід після роботи.

Тов. Бондаренко нам розказав, що вже давно робітники порушили справу, щоб на заводі збудували їдальню з кухнею. Проте на це ніхто ще не відгукнувся.

Робітник кузні тов. Руднев скаржиться на те, що часто не вистачає робітникам обідів:

- Майже завжди дають нам лише борщ та котлети, гречана каша буває іноді пріла.

Оглянувши посуд, в якому подають їжу робітникам, ми виявили, що він не зовсім чистий. Хліб привозять сюди в поламаному ящику, куди потрапляє часто порох та ін.

На ХПРЗ лише один буфет. Проте в цехах є багато місця, щоб там влаштувати буфети.

Всі дефекти треба усунути. Наша бриґада пропонує вжити таких заходів:

Поперше їдальня №1 ТСТ Південних залізниць повинна вжити практичних заходів, щоб поліпшти якість обідів. На завод треба привозити гарячі обіди. Обіди треба видавати в цехах, цим самим можна буде усунути черги. Заводські організації зокрема завком ХПРЗ майже зовсім не цікавляться робітничим харчуванням. Тому ми пропонуємо, щоб вони негайно вирішили справу про побудову їдальні, або фабрики-кухні на заводі. Робітникам другої та третьої зміни не постачають зовсім продуктів. Отже ми пропонуємо, щоб влаштувати один або два буфети, які працювали б підчас другої та третьої зміни.

Бриґада «Вістей» – Фокін, Келерман, Безмежний, Маєвський.

Треба зазначити, що на заводі до цього часу не розгорнули пояснювальної роботи про огляд громадського харчування. Тепер заводські організації в цій галузі повинні вжити практичних заходів.

—————————————————————————————————————————————–
На тракторобуді справу треба щонайскорше поліпшити

Із 9 тисяч робітників Тракторобуду (Харків) більшість живуть на території заводу, користаючись примітивним житлом і їдальнями.

Впадає в око кустарщина в обслуговуванні робітників Тракторобуду закладами громадського харчування. Ні адміністрація, ні профспілкові організації, ні кооперація, ні органи НКВ та охорони праці й досі не поцікавилися цим питанням і ніхто не дбає за поліпшення обслуговування робітництва їдальнями, чайними і т. інш., заспокоївшись на тому, що мовляв будуємо фабрику-кухню.

А сьогодні? Сьогодні нікому немає діла до того, що тисячі робітників Тракторобуду, не зважаючи на несприятливу погоду (холод, дощі, вітри з порохом і т. інш.) примушені снідати й вечеряти під стінами їдалень на дворі, серед грязюки й та інш., позбавлені змоги дістати окропу для чаю, й примушені користатися водою з найпримітивнішого колодязя.

На запитання чому вони перебувають в такому становищі – робітники відповідають, що нікому подбати за впорядкування їхнього побуту. Церобкооп, наприклад, має три розподільники-їдальні, але відкриває їх тільки підчас обіду.

Нам не відома мудра політика харківського церобкооп, але ми переконані, що наслідки її зле позначаться на темпі будівництва Тракторобуду. Такого ставлення до робітництва не можна інакше розцінювати, як знущання з кількох тисяч робітників, як знущання найелементарніших вимог санітарії й гігієни, як шкідливий вчинок.

За таких умов не виключається можливість масових хорувань серед робітників, неналагоджене харчування (дві третини робітників харчується виключно сухою їжею, бо церобкооп дає обіди тільки на 3000 чол.) неґативно позначається на продуктивності праці й кінець-кінцем від цього в значній мірі залежить плинність робочої сили. Крім того, на нашу думку варто було б і церобкоопові і профорганізаціям подбати й за культурно-освітню роботу серед робітництва, використовуючи для цього розподільники та години відпочинку робітників. Та про це нікому подбати на Тракторобуді, як нікому, очевидно, подбати й за поширення сітки їдалень. Зараз їх є тільки три з пропускною спроможністю загалом на 3.000 чоловіка. Отже їдальнями охоплено тільки 33% робітників Тракторобуду, решту ж невідомо з яких причин позбавлено змоги користуватися гарячою їжею та до того ж вони не мають змоги дістати окропу.

В їдальнях на Тракторобуді – бруд. Підлоги не видко з-під грязюки, їх майже ніколи не миють. Їдальні використовуються під склади будівельного приладдя й матеріялів. Від обідів лишається кілька пудів хліба, сіль, – все це не прикрите й припадає пилом, псується пацюками. Підчас видачі обідів черги – звичайне явище. Робітники витрачають по 20 – 30 хвилин на черги. В той же час це явище зовсім не обов’язкове. Зав. їдальні другого поділу тов. Вайберґ зазначає, що в нього черг немає і досяг він цього виключно гнучкістю в роботі свого апарату. «Ледве помітивши чергу, я негайно відкриваю одно, друге віконце для видачі талонів і черги зникають. Причиною черг у наших їдальнях, – говорить тов. Вайнберґ – виключно байдужість керівників їдалень до обслуговування робітництва та млява робота апарату». Усунути ці причини є цілковита змога. Але ось що сильно вражає тов. Вайнберґа – це байдужість до харчування робітників адміністрації та профуповноваженого спілки будівельників. Вони не тільки не дбають за впорядкування справи, але перешкоджають церобкоопу налагодити її. Часто й густо трапляється, що на розподільниках не вистачає обідів (на це скаржились й робітники) і доводиться витрачати по годині й більше доки дістанеш обіди з кухні, а іноді частина робітників лишається без обідів.

Причиною цього є те, що керівники робіт не зважаючи на неодноразові вимоги церобкоопу давати на кожний день відомості про кількість робітників що мають обідати – цих відомостей не дають. Кухня готує обіди навгад, за такою методою й розподіляє їх. Отже часто трапляється, що один розподільник, наприклад, одержує 650 обідів, а роздає тільки 500, а у другому їх не вистачає.

Беручи на увагу всі хиби громадського харчування, що з ними треба якнайрішучіше боротися, треба всеж підкреслити, що робітництво обідами задоволене як відносно порцій, так і щодо якості їжі.

Умови праці робітників кухні і розподільників їдалень – жахливі. Кухня на 2000 обідів міститься в одному товарному вагоні. Робітникам кухні працювати там абсолютно неможливо, не говоримо вже про анти-санітарний стан кухні. Навколо кухні багнюка, всередині тісно, брудно, бракує повітря й т. інш.

На карб треба поставити ХЦРК та профспілковим організаціям те, що про огляд громадського харчування тут ніхто не дбає. Не тільки широкі робітничі маси, а навіть робітники й керівники закладів громадського харчування на Тракторобуді нічого ще не знають про огляд. А попрацювати оглядовій комісії є над чим. Основні питання, що їх треба якнайскоріше вирішити для поліпшення громадського харчування це:

Усунути бруд по закладах громадського харчування і домагатися санітарних умов. Поширити сітку розподільників-їдалень з тим, щоб повнотою забезпечити робітників обідами. Відкрити чайні. Забезпечити кухню приміщенням, що відповідало б вимогам нормальної праці й санітарії. Негайно вирішити справу про обслуговування робітників їдальнями підчас сніданку й вечері, забезпечивши їх окропом для чаю. Рішуче домогтися від адміністрації й профуповноваженого систематичної подачі щодня списків на робітників, що обідатимуть в тому чи іншому розподільнику-їдальні. Налагодити водопостачання відповідно до вимог санітарії й гігієни.

Ці питання потрібують негайного розв’язання, бо в противному разі Тракторобуд стоятиме перед загрозою пошести та плинности робочої сили.

Органам РСІ, профспілок, Наркомздоров’я, активу робітників Тракторобуду та правлінню ЦРК, треба уважніше поставитися до справи громадського харчування й підчас огдялу домагатися кардинальних змін, поліпшити організацію харчування та на сто відсотків охопивши ним робітників Тракторобуду.

Мелорті.