Архів старих газет; Архив старых газет

Студентські їдальні м. Харкова занадто пізно розгорнули підготовчу роботу до огляду. Місцевкоми в цих їдальнях як правило – бездіяльні. Напевне, спілка Нархарч мало цікавиться цією роботою. Отож не поставлено вчасно питання про огляд, а комісії при їдальнях та ХЦРК лишилися байдужими свідками бездіяльности місцевкомів.

Ось візьмімо найбільшу студентську їдальню №10 (вул. Артема, 56). В середньому вона щодня обслуговує 3 тис. студентів (за пляном мала обслуговувати 1.500). Стан їдальні вважати за задовільний не можна. І з калорійністю і з додержанням вимог санітарії, і з кваліфікацією працівників, і з якістю обідів, і з чергами, і з вентиляцією не гаразд. Та навіть більше: комісія при їдальні не знає фінансового стану їдальні, а ХЦРК не бажає познайомити з ним. Отже, є що оглядати, є хиби, що по них треба ударити, усунути їх.

Що ж ідальня зробила у справі готування до огляду? Лише 27 березня в ній остаточно оформлено комісію огляду. Та й утворювала її комісія в справах їдальні, бо місцевком існує лише на папері, а ХЦРК теж нічого не зробив.

Чимало питань намітила розв’язати ця комісія. Тут і справа з чергами, і з механізацією, і з дитячим харчуванням дітей студентів, і з дієтичним харчуванням самих студентів. Гостро стоїть питання про поширення їдальні в зв’язку з безперервним навчанням.

Але ще важливіше завдання накреслюється перед їдальнею та її керівниками. Це вперше ж на Україні 4 тис. пролетарських студентів в Харкові утворили студентську комуну, що поклала максимально усуспільнити побут та організувати пансіонізацію.

Треба докласти всіх сил, притягти найбільші студентські маси до обговорення цього питання, бо ж саме ця їдальня повинна обслужити передусім студентів – комунарів.

Тимчасом усе робиться надто поволі.

Справа з оглядом така сама не лише в 10-й студентській їдальні. І по інших їдальнях не подбали за те, щоб забезпечити невідкладні, щоденні інтереси пролетарського студентства.

Треба підтягтися й студентським організаціям і ХЦРК, а головно, спілці нархарч, що мабуть, зацікавлена в кращій організації громадського харчування студентства, не менше, ніж само студентство.

Б. Смільський.

—————————————————————————————————————————————
Організувати широкий громадський контроль

Редакція «Червоного Краю» організувала 20 бриґад для огляду громадського харчування на Вінничині. У бриґади влилися робітники з підприємств, комсомольці, легка кіннота.

Деякі позитивні наслідки огляду є вже зараз. По їдальнях уважніше починають ставитися до виконання вимог санітарії. Їдальня Червоного Хреста оголосила себе за ударну і викликала на соцзмагання їдальні ЦРК. А ці останні в своєму прагненні не відстати від вимог правильного налагодження справи дійшли навіть до того, що причепурили столи, поставивши скрізь квіти, – явище у Вінниці досі нечуване.

Звичайно, не це є покажчиком поліпшення громадського харчування. І шкода, що чимало закладів громадського харчування починають і кінчають лише зовнішніми, сказати б так, прикрасами, а внутрішній зміст лишається той самий.

Треба домогтися ґрунтовного поліпшення якости харчування і обслуговування споживачів. І, звісно, це поліпшення повинно бути не тимчасовим, а постійним. Це можливо лише за широкого контролю громадськости.

Гольдінер.

—————————————————————————————————————————————–
І чому вони незадоволені?

Щоб ми та не дбали за громадське харчування? Де це видано? Аджеж ми – кооператори, та не абиякі, – а постачаємо продукти на такий завод, як ДЕЗ!

Хлібом ми годуємо робітників добре. Проте, – робітники чомусь незадоволені:

- Поганий у вас хліб, товариші кооператори, – кажуть вони, – ось нещодавно знайшли в хлібі бите скло, різні покидьки, навіть … консервну банку.

На продуктовому складі №3 з приміщення для соли де вона лежить зовсім без лантухів. Порох укрив цю сіль досить густо. Хіба ж таку річ не можна зустріти по всіх складах? Чого ж тут знімати галас?

А робітники ДЕЗ’у галасують.

- Це непорядок. За це треба притягати до відповідальности!

Є при заводі гарна їдальня. Що й говорити, їдальня – перший сорт.

Але – знову незадоволення.

- В кухні після вбирання виявлено брудні лантухи. Сухарі для котлет лежать у відкритому посуді прямо на підлозі; бідони, що в них возять обід до розподільника біля ливарного цеху, всередині вкриті їржею; білий хліб лежить під варстатами, частина його – просто на брудній підлозі. Під полицею в кухні знайдено велику тарілку з шматками свіжої риби, очевидно, приготовану, щоб її винести. Капуста лежить на підлозі поруч з чиїмись брудними калошами та сміттям.

Ну хіба це не дрібниці? Чи варто знімати бучу із-за такої «єрунди»?

- Е-е-х, не цінять нас.. Хіба ми, працівники кооперації в крамницях, складах та їдальні заводу ДЕЗ, не дбаємо за робітників?

- Дбаємо, та ще й як. Не дурно кажуть, – добре, мовляв, що хоч 3-я поліклініка недалеко, – а то погано було б…

Невдячні люди, – ці робітники!..

Герман.