Істория маніфеста 17 Падолиста
Часопись «Наша жизнь» так оповідає про те, як був написаний і підписаний Царем Маніфест 17 Падолиста (Октября). Після того як замирили з Японцями і Вітте повернувся в Петербург вельможі почали радитися про нові і кращі порядки у нашій державі і в громадському життя, або, як тепер скрізь кажут – про конституцію. Все це мабуть би й зосталося тільки балачкою як би за це діло не взявся Вітте, которий довів Царю, що нарід не задовольнений старим ладом і що його треба поновити. З цими його порадами згодилося багато людей і в Петербурзі і по всій Державі і навіть за кордоном. Всі почали гомоніти про констітуцію як про діло конечне. Навіть часописі (газети), які раніше уперте доводили, що ніяких змін у Царстві, ніякоі констітуціі не треба і ті почали тепер писати навпаки. І 1 Падолиста пройшла скрізь чутка про загальний страйк (забастовку). Це примусило Вітте поспішити укласти нові закони, се б то констітуцію, 11 Падолиста зробили двоє засідань у Вітте у день – а пізьніше у Царському дворці під проводом графа Сольського. Тепер уже усі щиро почали радитись про те, що діється в державі. Балакать балакали, а до кинця й не добалакались; ухвалили тілько «Комітет міністрів» перетворити у «Кабінет Міністрів». Зміна ця ось яка: в комітеті кожний міністр завідує своім ділом самостійно і не втручається в справи другого міністра, а в кабінеті навпаки, усяка справа ображується усіма міністрами разом, щоб всяке діло робилося спільно, а не нарізно. Радилися також про зміну «Государственного Совіта».
«Государственний Совіт» це – де укладаються закони для усієі Держави. Члени його ті, що там засідають – призначаються Царем. Вітте ж хотів, щоб такого «Государственного Совіта» з призначеними членами не було, а замісць того були вони виборними від народу, і щоб звались вони усі вкупі «Другою Радою» (а «Перша Рада» то-ж Дума Державна). Але тут трапилось, що голоси поділилися. Так би й зосталася вся ця справа, як би не вступився за своі права сам нарід. Почався загальний страйк, стали залізниці, стали фабрики і заводи, стала торгівля, часописі не друкувалися, бо робочий люд змовився страйкувати, поки не добудуть собі полегкостей, прав і вольностей. Усім видно стало, що то вже не жарт. 15 Падолиста Великий князь Микола Миколаєвич поіхав з Вітте у Петергоф, де живе Царь, щоб розміркувати, чим допомогти у цій пригоді, і знову почали з сановниками радитися, як найкраще улаштувати Державний лад, щоб заспокоіти нарід. Порадилися і пишли до Царя просити підписати Маніфест, в якому б він оголосив усьому народові, що тепер Він правитиме державою після поради і за згодою виборних від народу, що ніхто не буде заарештований ні посаджений під замок без суду і що кажний має право говорити про усяку управу так як те розуміє аби лише не було у цьому якоі шкоди другому.
Тим часом иньші сановники, які були ворогами зміну ладу державного усіма силами хотіли перешкодити цьому і намовляли Царя не давати вольностей і зоставити все по старому, а страйкуючих силою (війском), примусить стати на роботу. Пройшло в змаганнях та розмовах ще два дні. Страйк не кінчався. 17 Падолиста в Петергофі вельможі зібралися на раду. Вороги волі народньоі знову вступили до Царя й почали його умовляти не давати конституціі та не зважати на поради Вітте. В цей же час приіхав до Петергофу і Вітте з Фредеріксом, міністром Царського Двору. Вони увійшли до Царя в кабінет, а всі другі вельможі зосталися у сусідній кімнаті із страхом ждучи Царського рішення. Царь звернувся до Вітте і сказав, що Він Сам переконався тепер, що всьому народові буде краще, коли будуть зроблені зміни, що Він бажає тільки добра народові, взяв перо, перехрестився і підписав Маніфеста. Всі були дуже зтурбовані, навіть плакали, хто з радощів, а хто жалкуючи старого безладдя. Сам же Царь спокійно похожав по кімнаті, зложивши руки, задуманий. Так сталося це велике діло, так народилася російська констітуція, так був підписаний Маніфест 17 падолиста 1905 року.
