З медичної преси

Вісп’яне запалення мозку і боротьба з ним

Віденський професор Зеппер відзначив, що серед осіб, що їм вперше прищеплюють віспу, спостерігається іноді в наслідок цього запалення мозку. При чому діти до 3-х років майже не хоріють на цю хворобу.

Німецькі вчені Гекман та Пашен запропонували новий спосіб лікування зазначеного захорування. Цей спосіб полягає в тому, що хорим у жилу (вену) вливають крив’яну сироватку. Рекомендується вживати сироватку родичів хорого, або цілком здорової людини, що перед тим їй щепили віспу. Що раніше починати це лікування, то більше надій на кращі наслідки. Зазначені автори відзначають добрі наслідки цього лікування.

Побільшення лихих пухлин легенів.

Наукова статистика відзначає, що за останні роки значно поширились лихі пухлини легенів серед усіх народів. Це пояснюється погіршенням житлових та професійно-побутових умов, а також погіршенням харчування та частими захоруваннями на грип. Особливо сприяє захоровуванню запорошення легенів вугільним та рослинним порохом. Клінічно визначити цю хоробу досить важко. Але допомагає в цьому бронхоскопія (освітлення спеціяльним апаратом бронхів), що за її допомогою значно легше виявити лихі новотвори в легенях і застосувати належне лікування.

Гімнастика для дітей з викривленими ногами

У Німеччині велику увагу звертають на лікувальне значіння гімнастичних управ для дітей в школах підчас перерв. У Берліні, наприклад, в одній школі є спеціяльні драбини з певним схилом щаблів. Коли діти ходять по цих щаблях босими ногами, то зміцнюються м’язи ніг і виправляються їх викривлення.

———————————————————–
Наша консультація

Стеценкові Вас. Т. Ріпки Чернігівська окр. с. Кисле.

Ґарантувати незаплідненість, навіть за тлумаченням Клампса, не можна. Його теоретичне настановлення мало практичне підтвердження, але застосовувати його до кожної жінки не можна, бо кожна жінка є окремий організм із своїми, тільки їй властивими особливостями. Для прикладу можна навести такий факт: більшість жінок підчас годування грудьми немовлят не вагітніють, проте є й такі, що не зважаючи на годування, можуть завагітніти.

Щодо впливу на здоров’я незадоволених статевих потреб то тут треба зазначити, що це незадоволення насамперед неґативно впливає на психічно-нервовий стан людини (чоловіка й жінки) і фізичні відчування можуть бути як явища вторинного характеру. Як надмірне утримання, так і неповне задоволення полових потреб (треба, очевидно, розуміти незакінчений половий акт, неґативно відбивається на організмі. В таких випадках полову енерґію доцільніше переключати на інтенсивну роботу та доцільний відпочинок (фізкультура). Дорослій, цілком достиглій у фізіологічному розумінні людині (чоловік після 25 р., а жінка після 21 – 22 років) найкорисніше задовольняти свої статеві потреби нормальним фізіологічним способом. Цілком зрозуміло, що й для розумової праці корисно жити нормальним статевим життям, ніж надмірно утримуватися. Найголовніше – це не зосереджувати своєї уваги на своїй статевій сфері, ця функція, як одна з частин складного людського організму, в нормі виявляється не в усіх однаково і залежить від конституції, темпераменту, роботи й характеру роботи.

Данчукові О. с. Сохуженці, Антонівського району на Шепетівщині (4-х річна школа).

Хронічний катар горла вилікувати можна, але, як і кожна хронічна хороба, він вимагає досить довгого часу й певної точности в лікуванні. Насамперед не треба палити, пити спиртних напоїв та їсти гострих страв (оцет, гірчиця, кваси й маринади), потім більше давати спокою горлу. Поруште клопотання через страхкасу, щоб вас відрядили на курорт або до Лермонтовського інституту в Одесі, або на Слов’янський курорт, де є добре устатковані інгаляторії і де вам було б корисно полікуватися.

——————————————————————————————————————————————
Про шкарлятину

Не зважаючи на заходи, що їх уживають органи охорони здоров’я, шкарлятина, одна з найзагрозливіших хороб нашого дитинства, все таки не вщухає. Тому про цю хоробу повинні знати не тільки медичні робітники, а й широкі кола людства. Шкарлятина належить до групи гостро заразних (інфекційних) захорувань. І епідемії її у нас спалахують дуже часто. Захорування на шкарлятину трапляються і тепер у Харкові.

Збудник шкарлятини – певний мікроб, що викликає в організмі це захорування, невідомий. Разом з тим не доводиться сумніватись в тому, що шкарлятина дуже заразна. Зараза передається не тільки безпосередньо від хорого до здорового, а й шляхом дотикання з різними речами, так би мовити, тими, що сприймають і передають заразний початок – одягом, білизною, книжками тощо. Крім того, зараза може переходити і через треті особи, що так чи інакше були біля хорого і не виявляють ознак хороби, простіше кажучи, здорових людей «носіїв» шкарлятинової інфекції.

Найбільше сприймають шкарлятину діти приблизно з двох років та підлітки. Дорослі хоріють рідше за дітей, але у них часто-густо перебіг хороби виявляється дуже тяжкий, в старих шкарлятина зустрічається за дуже рідких винятків.

Інкубаційний період шкарлятини – так зветься час, що проходить від моменту зараження до появлення ознак захорування – не довгий: від кількох годин до кількох днів, приблизно не більше 4 -7 днів.

Хороба звичайно починається холодом – іноді значним, швидким підвищенням температури тіла, головним болем, болем у горлі, іноді в крижах і загалом у м’язах. У дітей на початку хороби частенько спостерігаються блювання та судорожні м’язові здригання. Не пізніше другого дня, частіше в кінці першого з’являється спочатку на шиї, потім на обличчі, крім губ і підборіддя, поширюючись далі на тілі та руках і ногах, висип, що має виглях окремих червоних крапок, які звичайно не сверблять.Ще до з’явлення висипу вловлюється анґіну – запалення пельки та мігдалин. Пелька яскраво червона, залози припухлі і покриті плівкою. Язик в перші дні дуже обкладений, а потім плівка сходить і язик стає малиновим, з припухлими пипками біля кореня. Лихоманка підчас шкарлятини триває приблизно сім днів, поступово спадаючи в останні дні. На цей час блідшає й щезає висип, вщухає анґіна. Отак проходить шкарлятина за легких, неуксладнених випадків, але значно частіше це захорування має більш тяжкий перебіг і дає низку ускладнень: особливо часті захорування вуха, частенько у вигляді гнойного запалення середнього вуха, захорування нирок, суглобів та серця. Можна вважати, що майже за кожного випадку шкарлятинового ураження хороба більшою або меншою мірою відбивається на нирках, залишаючи в них сліди на все життя; а часом ураження нирок поряд загального отруєння організму, є безпосередньою причиною смерти.

Після зникнення висипу поволі починає лушпатися шкіра, що відбувається звичайно у вигляді відставання пластами. Це лушплення триває кілька тижнів і слід підкреслити, що в період лушплення хорий являє найбільшу небезпеку в розумінні зарази. Лушплення звичайно закінчується на шостому – сьомому тижні від початку захорування.

Шкарлятина повторюється, порівнюючи рідко, але всеж, особливо останніми роками, очевидно, трапляється багато випадків повторного захорування на шкарлятину. Це не дивно, коли взяти до уваги пережиті роки голоду й холоду, що спричинило послаблення організму, зменшення опоровости останнього проти інфекції.

На шкарлятину завжди слід дивитися, як на дуже тяжке захорування, грізне своїми наслідками для хорого, а щодо заразливості – для здорових. Тим то, як правило, захорування на шкарлятину ізолювати, шпиталізувати. Лікування шкарлятини зводиться до загально-гігієнічних заходів, доглядання за серцем.

Не маючи в своєму розпорядженні метод обривати шкарлятину – специфічною терапією – та знаючи, скільки це захорування і тяжке, і заразне, ми тим більше повинні прагнути застерегти від цієї хороби, тобто діяти профілактично. Щодо цього заслуговують на увагу запобіжні протишкарлятинові щеплення, бо досвід показує, що в тих, кому прищеплено, хороба зустрічається значно рідше і проходить значно легше, ніж у тих, кому не прищеплено.

Звичайно, завжди треба мати на оці і загальні правила гігієни – педантичне додержання чистоти, ізоляцію хорого і тих, що його доглядають підчас максимального інкубаційного періоду, дезинфекцію речей хорого та приміщень, де були хорі.

Д-р. А. Х.

Додаток редагує М. Доценко