Архів старих газет; Архив старых газет

Товариші, свій виступ я хочу присвятити м’ясу, товарам і правому ухилові.

Цілком безперечно, і це виразно видно всякому, що ми з вами тепер знаходимося в смузі ще нечуваного, величезного розмаху соціялістичного будівництва. І це будівництво ми провадимо з надзвичайно колосальним успіхом, провадимо переможно.

Ясно, що перемоги даються не легко. В жорстокій боротьбі з ворогами, численними перешкодами й труднощами завойовується кожну перемогу. На своєму шляху ми перемогли величезні труднощі, але не мало їх ще попереду. Ці труднощі й взагалі вся обстановка значно ускладнялись в періоди корінних поворотів. Ніколи, який би історичний етап ви не взяли, не було ще такого становища, коли поворот, здійснюваний партією, проходив би цілком гладко, щоб абсолютно всі ланки, всі члени партії до одного відразу твердо оволоділи обстановкою і працювали чітко, так, як цього вимагають нові завдання.

У нас в партії були й, на жаль, тепер, навіть після чистки є люди, які лякаються труднощів, які шукають спокійного шляху, легкої дороги, щоб особливо не хвилюватися, не напружуватись, люди, які вдаряються в паніку перед небезпеками, труднощами, зв’язаними з бойовими темпами роботи. Настрої й хитання цих людей живляться дрібнобуржуазним оточенням, що оточує нас із всіх боків, як повітря. Ці люди відбивають дрібнобуржуазні хитання, які неминуче посилюються при всяких поворотах.

І ось тепер, коли ми з вами пройшли певний етап масового розвитку колективізації, коли ми як слід взялися за перебудову сільського господарства, в таких грандіозних масштабах, про які ми раніше могли тільки мріяти – тепер перед з’їздом ми маємо безперечне пожвавлення опозиційних, в першу чергу правоухильних тенденцій. Це цілком природньо, бо правий ухил, як і троцькізм живиться нашими труднощами, на цих труднощах спекулює. Ті «ліві» настрої, «ліві» закрути, на які нам довелося особливо натрапити за останній час, вони, кінець кінцем, посилюють позицію правого ухилу, який і є на даному етапі головною небезпекою.

Партія, висуваючи завдання соціялістичної перебудови сільського господарства, зважала на всю складність обстановки й величезних труднощів, які доведеться перемагати в упертій боротьбі. Взагалі треба сказати, що труднощі відповідають масштабові завдання. Що більше завдання ми перед собою ставимо, то більше напруження сил потрібно для його розв’язання. Дехто не витримує цього напруження. Є такі комуністи, яким хотілося посуватися ступнево, черепашим кроком за принципом «тихше їдеш, далі будеш», так, щоб усе йшло гладко, легко, щоб можна було частіше відпочивати. На жаль, історія нам не дала цієї можливости. Ми повинні використати цей короткий історичний термін, ту «передишку», яку ми одержали, для максимального розвитку нашого господарства, для максимального піднесення обороноспроможности країни, економічного зміцнення пролетарської держави в наступних боях із світовим капіталізмом. Ось чому ми беремо максимально можливі темпи. І ясно, для того, щоб домогтися здійснення цих максимальних темпів треба перемогти й великі труднощі. Для цього ми організуємо по-більшовицькому партію, робітничу клясу, трудящих всієї країни, бо партія сама, без мас, цих труднощів перемогти не всилі.

Організація й одностайність, мобілізація мас навколо лінії партії для подолання труднощів – такий наш головний більшовицький випробований засіб у боротьбі. Що більше труднощів, то більше треба з’єднаности, організованости і партії і робітничій клясі.

Ми з вами тепер знаходимось на дуже відповідальному етапі, коли не можна ґавити, коли треба бути напоготові, коли потрібна максимальна чіткість і чуйність. Справжніх більшовиків-ленінців труднощі н лякають, а навпаки викликають напруження волі, щоб подолати труднощі, щоб добитися перемоги. У людей же політично лякливих, що сумніваються в лінії партії – у них труднощі викликають дрижчання, нестримне бажання тікати, відійти від небезпеки, якнебудь ухилитися від важкої роботи, яка стоїть перед нами. Це ми досить добре знаємо й бачили на протязі всієї історії революційної боротьби.

Ще не так давно, рік – два тому, головне питання в нас було питання про хліб. І, без сумніву, що одне з найбільших досягнень партії поруч з роботою щодо індустріялізації країни є те, що ми до сьогоднішнього дня домоглися в основному розв’язання проблеми хліба. А тепер колективізація навіть в тому маштабі, який ми тепер досягнули, хлібну проблему розв’язує повнотою й цілком. Це цілком безперечно.

Але перед нами тепер стали деякі нові труднощі, серед них труднощі з м’ясом і товарами дають себе особливо відчувати; решта не так муляє очі. В галузі постачання товарів, невистачання яких особливо відчувається на селі, ми без сумніву будемо мати в наступному році деякі полегшення, бо виробництво в нас ввесь час розвивається швидкими темпами.

Щождо м’яса й продуктів тваринництва, то тут становище, без сумніву, дуже напружене. Замазувати, зменшувати труднощі ми ні в якому разі не повинні. Треба із всією гостротою поставити ці питання перед робітничими масами, перед партією для того, щоб зорганізувати всі сили для подолання труднощів у галузі постачання. На явищах кризи в галузі м’ясних продуктів і на невистачанні товарів тепер особливо спекулюють явні й приховані вороги партії, вороги й внутрі й поза партією. Вони шукають найменших зачіпок для того, щоб підірвати партійну єдність і авторитет керівництва партії, вони намагаються тягнути партію назад, збити її з наміченого шляху. Тепер питання про м’ясо і товари набувають для нас особливого політичного значення. Тут ми повинні дати певну відсіч тим опозиційним елементам, які намагаються атакувати партію й дискредитувати партійне керівництво.

Пару слів про причини труднощів з м’ясом. Чому в нас не вистачає м’яса, жирів? Дозвольте нагадати такі факти. у 1928 році ми, на Україні (а в нас справа малася краще, ніж в інших частинах Радянського Союзу) перевищили щодо тваринництва довоєнний рівень всього тільки на 7%. В той же час міське населення збільшило споживання м’яса й м’ясних продуктів удвічі, село також почало більше споживати м’яса.

Якщо до цього додати, що число робітників на Україні збільшилося порівняно з передвоєнним часом майже на 60%, то картина стане ясною для кожного більш-менш озброєного елементарною арифметикою. Число робітників збільшилось на 60%, споживання м’яса зросло вдвічі, а зростання стада дало лише 7%, – ось вам і вся аритметика. Вона, мені здається, нагадує те становище, яке було свого часу з хлібом, коли ми мали розрив між потребою в хлібі і тими ресурсами, які могло дати дрібне, роздріблене селянське господарство. Цей приклад такий ясний, що він просто у вічі б’є, і разом з тим б’є по тих, хто намагається спекулювати на труднощах і зганьбити лінію партії.

(Закінчення промови т. Косіора подамо завтра).

—————————————————————————-
ДЕННИК КОНФЕРЕНЦІЇ

Учора на ранішньому засідання конференція вислухала доповідь тов. НЕЖИВОГО про піднесення сільського господарства та розвиток колективізації в окрузі. Після дебатів та прикінцевого слова доповідача конференція вислухала доповідь тов. КРОЛЕВЕЦЬКОГО про чергові завдання роботи профспілок. Учора ж закінчилися дебати на доповідь.

Конференцію вітала делеґація Теробмол.

Нагородити тов. Сталіна орденом Леніна

Учора на конференції ДЕЗ’івська делеґація висунула пропозицію від імени конференції здійняти клопотання перед ЦВК СРСР про нагородження тов. СТАЛІНА орденом ЛЕНІНА.

- Товариші, – звернувся до конференції представник ДЕЗ’івської делеґації, – відзначаючи ті величезні успіхи, які має наша партія в боротьбі за генеральну лінію, не можемо не відзначити тієї основної ролі, яку відогравав і відограє в боротьбі і в керівництві за здійснення генеральної лінії як у партії, так і в робітничій клясі проводир партії – генеральний секретар ЦК ВКП(б) – тов. Сталін.

- Тов. Сталін – є першим організатором лав партії і всієї робітничої кляси на боротьбу за здійснення соціялістичних темпів будівництва в нашій країні. Він є першим організатором боротьби на два фронти. Він – найпослідовніший і найвірніший учень Володимира Ілліча ЛЕНІНА, він – найкрицевіший борець за чистоту партійних лав, за ідейну єдність, за ленінізм. Тому ми й висуваємо цю пропозицію й гадаємо, що з нею погодиться вся конференція.

За великого піднесення конференція одноголосно ухвалила здійняти клопотання про нагородження тов. СТАЛІНА орденом ЛЕНІНА. Президії доручено від імени конференції звернутися до ЦВК СРСР з відповідним поданням з цього приводу.