Архів старих газет; Архив старых газет

Термін пуску Алмазно-Мар’ївського водогону пропущено. Будівельні роботи не забезпечено рурами. ДЕЗ не виконує замовлень на електромотори.

Утворити єдине авторитетне управління в справі водопостачання

Донбасові потрібна вода

Забезпеченість водою ще кілька років тому стала за той ліміт, що визначав, або, правильніше, обмежував можливості господарської реконструкції та розширення Донбасу. В умовах безперервного росту пролетарських кадрів набрало значіння великої соціяльно-політичної проблеми питання про забезпечення Донбасу доброю питною водою.

Два роки тому уряд України і з його ініціятиви Союзний уряд дали вичерпні директиви про потребу терміново розв’язати водну проблему в Донбасі.

Але цього часу не було використано для практичної роботи і нині доводиться констатувати, що питання реально ще не зрушено з місця. Ці дрібні, місцевого характеру роботи, що по суті зводилися до побудови невеликих міських водогонів, ніякою мірою не наблизили розв’язання всієї проблеми водопостачання Донбасові. За ці два роки різко зросли виробничі завдання кам’яновугільної та маталюрґійної промисловости. Закінчено побудову Штерівської та Кадієвської електростанцій, почато будівництво потужної Зуївської електростанції, пущено ряд нових коксових та хемічних став, а джерела води, що являє один з основних елементів виробництва лишилися фактично старі.

На протязі цих двох років хто тільки не проєктував схем водопостачання Донбасові. Усі ці схеми так і лишилися на папері.

Центральні органи і насамперед ВРНГ Союзу виявляють цілком незрозумілу байдужість до проблеми постачання води Донбасові. Цього року плян водогінних робіт в Донбасі передбачав широке розгортання робіт по 14-ти об’єктах, що з них головні – сталінський водогін питної води, алмазно-мар’ївський водогін, гришинський водогін, а також спорудження 11-ти великих водоймищ. Можна було сподіватися, що в червні місяці ці роботи вже буде розгорнуто повним масштабом. А насправді виявилося, що тепер готовий лише проєкт Штерівського водоймища, а щодо решти об’єктів не маємо ні проєктів, ні коштів, ні будівельних матеріялів.

Стан організацій, що на них покладено будівництво, викликає серйозні побоювання. Досі ці організації не подбали про таки першочерговий матеріял, як рури. Нині для основних об’єктів водопостачання бракує щось 13 тис. т. залізних та мідних рур. Донбасводотрест, Водоканалбуд та Укрводобуд – фактично ще перебувають у стадії організації. За нинішнього їхнього стану, коли вони мають дуже обмежені технічні кадри, виникає питання, чи впораються вони цього року з роботою. Технічні кадри їхні дуже розпорошені, і не зважаючи на це (а може саме тому) ці організації фактично провадять паралельні роботи.

Якщо вже біжучого року Донбас вступив у смугу жорстокої кризи води, то наступного року, коли за контрольними припущеннями, промисловість Донбасу має ще більше посилити темпи свого зросту та реконструкції, – неминучий буде зрив промфінпляну, якщо негайно не буде мобілізовано всі технічні сили та матеріяльні ресурси, щоб реально розв’язати проблему водопостачання Донбасові, та якщо першою чергою не буде покладено край організаційному безладдю.

Лише цією організаційною плутаниною, що фактично призводить до цілковитої безвідповідальности на цій виключно важливій господарсько-політичній ділянці п’ятирічки, можна пояснити ту неприпустиму тяганину у виконанні замовлення на електромотори для потреб водопостачання Донбасу, що її відзначила у своїй постанові Рада Народніх Комісарів. Ще торік Харківському ДЕЗ’ові було дано замовлення на електроустатковання для алмазно-мар’ївського водогону. Замовлення повинні були здати в травні 1930 р. Тепер виясняється, що воно буде готово лише в лютому 1931 р., цебто з запізненням мало не на рік.

Суспільність заводу, за допомогою всіх робітників і насамперед усього того цеху, що повинен був виконати замовлення, мусить вияснити хто винен у зриві пляну постачання води Донбасові і забезпечити виконання замовлення ударними темпами.

Загальний висновок, що його, на жаль, доводиться зробити, аналізуючи нинішній стан водопостачання Донбасові, дуже невтішний. Нижче ми наводимо постанову українського уряду в цьому питанні. Треба сподіватися, що вона забезпечить рішучий перелам у цій справі і ґарантує безперебійне виконання пляну постачання води Донбасові.

С. Полєвий.

——————————–
ПОСТАНОВА РАДИ НАРОДНІХ КОМІСАРІВ

Мало не два роки тому уряд УСРР визнав проблему водопостачання Донбасу за першорядну. Ще тоді, Рада Народніх Комісарів дала вичерпні вказівки, як треба розв’язати цю величезну господарсько-політичну проблему. Свого часу заходи українського уряду підтримали відповідні союзні урядові органи.

Але й досі справа перебуває в безпорадному і навіть катастрофічному стані. 2 червня Рада Народніх Комісарів вислухала доповіді ВРНГ УСРР, Донбасводтресту, Укрводбуду, Водного Комітету про перебіг робіт щодо постачання Донбасу води.

Доповідачі змалювали надзвичайно сумну картину майже повної бездіяльности в цій справі. Цього року мали провадити роботу на 14 основних об’єктах водопостачання. Але досі тільки по одному об’єкту є проєкт. Решта об’єктів проєктів не мають, а по деяких нема навіть ескізних проєктів.

Такий стан з водопостачанням Донбасу ставить під загрозу всі основні галузів донецької промисловости. Наступного року слід чекати на величезні виробничі труднощі на Сталінському, Макеєвському, Риківському, Костянтинівському, Краматорському, Алчевському заводах, на багатьох електричних станціях і т. інш.

Донбасові не вистачає не тільки технічної води для виробничих потреб, але й питної. В дуже скрутному стані опинились Алмазно-Мар’ївський, Сталінський і Гришинський райони. Алмазно-Мар’ївський водогін ще не закінчено. Термін пуску водогону вже минув. Сталінський водогін мали за пляном збудувати до 1 січня 31 року, але й досі нема ще проєкту. Будівельні роботи не забезпечено рурами. Алмазно-Мар’ївський водогін не забезпечено фільтрами і це затримує розв’язання проблеми питної води. Щоб забезпечити безперебійну подачу технічної води Кадіївській електростанції, свого часу замовили харківському ДЕЗ’ові електромотори. В травні минув термін здачі заводом замовлення, але він вчасно його не виконав.

За останніми відомостями всесоюзне електрооб’єднання обіцяє дати потрібне електроустаткування тільки на весні 1931 року, себто з величезним запізненням.

Друга черга Алмазно-Мар’ївського водогону також значно запізнюється через недостачу рурів і електроустаткування. Решта важливих водогонів, що їх за пляном треба було збудувати цього і наступного року, не забезпечена рурами.

Голова водяного комітету при Українській Економічній Нараді т. Дашевський повідомив, що тільки дрібні об’єкти водопостачання Донбасу більш-менш забезпечено, але вони не відограють помітної ролі в розв’язанні проблеми водопостачання Донбасу. Щодо великих об’єктів, то їх не забезпечено ні матеріялами, ні фінансуванням, ні відповідним технічним керівництвом. Нема також перевіреного певного балянсу потреби на воду. В апараті ВРНГ Союзу ніхто не цікавиться цим надзвичайно важливим питанням. Нема чіткої відповідальности за стан справи. ВРНГ Союзу утворила Донбасводтрест, але не забезпечила його ні технічними працівниками, ні навіть грошима (дано 20 тис. і то позичково).

Треба визнати, що програму цього року виконати вже не пощастить. Фактично ця програма існує тільки на папері. Її треба переглянути і скоротити, відповідно до реальних можливостей. Насамперед слід забезпечити будівництво водосховищ. Треба також усунути всі перешкоди до вчасного закінчення Сталінського, Гришинського та Алмазно-Мар’ївського (обох черг) водогонів

Голова Ради Народніх Комісарів УСРР т. Чубар загострив увагу уряду на питанню про організаційне керівництво справою водопостачання Донбасу і зауважив, що досі в цій справі триває якась кустарщина. Цьому треба рішуче покласти край. Надзвичайно важлива політична та господарська проблема водопостачання Донбасу, що останнім часом набрала особливої ваги та гостроти, фактично залишається в занедбаному стані. Нема навіть єдиного господаря, який відповідав би за той катастрофічний стан, в якому ми опинилися.

Водопостачання Донбасу має для України надзвичайно велике значіння – без води не може бути забезпечене дальше розгортання Донбасу. Треба остаточно позбутися організаційної плутанини в цій справі. Час вже од загальних балачок перейти до реальної практичної роботи. Промисловість і робітнича людність Донбасу більш чекати не можуть. Насамперед треба утворити єдине авторитетне управління водопостачанням Донбасу, вкомплектувати його високо-кваліфікованими спеціялістами й забезпечити потрібні темпи роботи.

Щодо водосховищ – тут ніяких технічних труднощів нема. Коли б відповідні органи вчасно подбали за проєкти та будівельні матеріяли, нам не довелось би сьогодні констатувати майже повного зриву пляну водопостачання.

Те, що може зробити Український Уряд, треба зробити негайно. Зокрема, слід зауважити ДЕЗ’ові його неприпустиму тяганину щодо виконання замовлень на електроустаткування для Алмазно-Мар’ївського водогону Донбасу. ДЕЗ’ові свого часу дали цілком достатній строк, але він своїх зобов’язань не виконав. Треба, щоб самі робітники за це поставили винних до ганебного стовпа. Треба кінець-кінцем зламати байдужість в цій справі й насамперед вжити заходів, щоб ВРНГ Союзу рішуче змінила свою позицію.

На пропозицію т. Чубаря, Рада Народніх Комісарів визнала, що справа водопостачання Донбасу перебуває в надзвичайно загрозливому стані, що межує з повним зривом пляну. Ухвалено звернутись до Ради Праці й Оборони СРСР з доповідною запискою про дійсний стан робіт щодо розв’язання проблеми водопостачання Донбасу. Зокрема Рада Народніх Комісарів ухвалила домагатися негайного утворення спеціяльного управління, що керуватиме будівництвом водогонів в Донбасі і що буде безпосереднє підпорядковане президії ВРНГ УСРР, яка має доручити одному з заступників голови ВРНГ здійснювати постійний нагляд за розв’язанням проблеми водопостачання Донбасу.

Уряд ухвалив порушити перед РПО питання про негайне забезпечення всіх першочергових робіт Донбасу потрібним устаткуванням, зокрема рурами та електромоторами й трансформаторами.

Щоб зміцнити технічний склад Донбасводотресту Рада Народніх Комісарів доручила НКПраці і ВРНГ протягом 3-х днів дати Донбастрестові відповідну групу висококваліфікованих спеціялістів.