Українці в РСФРР
Великий крок вперед
Нещодавно відбулася І всекримська конференція нацмен, що обговорювала вперше за радянської влади питання національного будівництва, культурної роботи, колективізації та радянського будівництва серед 78 національностей Криму. Протягом 6 днів своєї роботи конференція ухвалила низку постанов, що їх затвердив Крим ЦВК.
Значне місце на цій конференції посідала українська делеґація (10% делеґатів). Севастопільські українські делеґати виступили з деклярацією, де між іншим говорять: «Ні при якій владі українська культура не мала такого бурхливого розвитку, як за Радянської влади»…
За відомостями Всесоюзного перепису в Криму є понад 77 тисяч українців тобто 10,8% всього населення. В 1930 р. із загальної кількости робітників місцевої промисловости – 7.199 ч. українців – 647 ч., всесоюзної – із 10.208 – 1.408; кустарної – із 7.604 – 423 ч.; в радапараті – українців 5,8%; серед фахівців – 9,7%; середнього техперсоналу – 18%; нижчого – 16,8%. (Червонофльотці та червоноармійці-українці сюди не входять).
Компактними масами українська людність мешкає в Симферопольському, Джанкойському, Керченському та Євпаторійському районах та по містах: Симферопіль, Севастопіль, Керч та Ялта.
Українізовано в Криму 3 сільради; 29 культустанов та 19 шкіл.
Ці темпи українізації конференція і Крим ЦВК визнали за недостатні. Нині взято курс на українізацію всіх сільрад та шкіл, де українців близько 70% усього населення.
Для підготовки відповідних кадрів на курсах секретарів сільрад, утворено українську секцію; крім того вирішено відрядити та законтрактувати в українські ВИШ’і та технікуми українську молодь, а також утворити при Симферопільському Педінституті українську катедру.
При міськрадах утворено групи радянського активу (українського), що провадять, крім культурно-побутової роботи, підготовку до утворення українських виборних дільниць, чого не було до цього часу.
Бадьоро лунали на конференції виступи колгоспників-українців (с. с. Миколаївка, Контуган, Іванівка та інші), серед яких багато кол. червоних партизан.
Розповідаючи про свої господарські досягнення, вони вимагали української літератури. По їхніх селах багато є таких, що скінчили школи лікнепу. Педколектив при НКО Криму, видаючи українську читанку з матеріялом пристосованим до Криму, в цій справі робить великий крок, але його не досить. Тут потрібна допомога організацій УСРР.
Конференція висловилась за обмін культурними цінностями поміж цими двома республіками. Але поки що ми маємо на сьогоднішній день – тільки український сектор у Всекримській бібліотеці та жіночий квартет Укрфілу. Маємо надію, що пересувні мистецькі об’єднання України нас все ж таки в цьому році одвідають.
О. РУБЛЕВСЬКИЙ.
——————————-
Національні українські ради в Казакстані
На великій території Казакстану розкинуто великі села і навіть райони, заселені виключно українцями. За переписом 1926-27 року українців нараховувалося 860.978 чоловіка, що складає 13,2% всього населення Казакстану.
Здавалося б, що обслуговуванню такого великого числа нацменшости, треба було приділити найсерйознішу увагу. Однак, насправді це не так. Ті, хто цікавляться цим питанням, ніде в столиці не можуть дістати справки: скільки ж по всьому Казакстану виділено національно-однорідних українських рад чи районів. А що вони виділені й що вони є, то в цьому немає ніякого сумніву. Навіть більше: всім відомо, що 26-27 року число українських рад тільки в одній Уральській окрузі було 17. Але з того часу минуло 4 роки і за цей період моторні чиновники знайшли кращий засіб учота українських рад. Вони, аби спростити відчитність. сполучили дві графи в одну і вийшло: «Російсько-українські ради». Нема чого казати – гарне спрощення…
Тимчасом оргвідділ ЦКК пишається зі своєї роботи щодо українізації.
- «Якщо ми не знаємо, скільки чисто українських рад, то щодо притягнення українців до рад – ми добилися великих наслідків».
Насправді: за даними оргвідділу КазЦВК, до рад притягнено 14.968 українців або 15,8% всіх членів рад. Тут питома вага українців навіть трохи більша щодо всього населення. Так, до складу ЦВК вибрано 10 українців, окрвиконкомів – 32, райвиконкомів – 178 (з них 9 голів райвиків), в міськради – 47 і до сільрад 14.285 (на голови рад обрано 397).
На перший погляд – ці цифри майже задовільні. Проте…
Проте наявність такої кількости українців по радах, наявність українських рад не вносить ніяких змін до обслуговування українців їхньою рідною мовою. У жодній українській раді в діловодстві рідної мови не вживають. Ось вам приклад: Новоросійський район, Актюбинської округи – український, але діловодство провадять російською мовою, і так робиться скрізь.
До останнього часу про це як слід не подбали. Оце тільки не давно уряд Казакстану серйозно поставив питання про перехід діловодства українських рад на рідну мову.
Головна хиба, мабуть, в тому, що в Казакстані, навіть серед деякої частини відповідальних робітників досить поширена теорія про те, що українці, які переселились до Казакстану наприкінці 19 і на початку 20 століть, вже встигли русифікуватися, що тепер їм українська мова не потрібна, що вони у листуванні її не вживають.
Я кажу «в цьому головна хиба» тому, що така досить поширена «теорія» не зустрічає рішучої відсічі з боку партійної й радянської суспільности. Правда, нині починаються збільшені балачки (саме тільки «балачки») про українізацію, але від практичного здійснення ця справа ще далеко.
М. Ряднін.
——————–
Українізація районів Кубані
Із 15 районів Кубані українізується 12. Шість з них повинно українізувати цього року. Вся українізація Кубані проходить дуже незадовільно. Фактично жоден район не українізовано. Станичні ради, де діловодіство ведуть українською мовою – нараховується одиницями.
По окрузі нині існує понад 300 українських шкіл, працює 53 курси української мови, а в Краснодарі – 30 гуртків. На українському відділі робфаку вчиться до 100 чол., українському відділі педтехнікумі 70 чол., і на українському відділі Педінституту 70 чол.; у педаґогічному технікумі станиці Полтавської – 300 чол. й на українському відділі, Куб. радпартшколи 60 чол. Майбутнього навчального року український відділ Педінституту збільшується до 450 чол.
Всі хати-читальні тих районів, що їх українізують, одержують газети в дуже обмеженій кількості. Кепсько з постачанням літератури українською мовою. Масову роботу провадиться російською мовою. Лише по деяких станицях для проведення масової роботи в зв’язку з колективізацією і засівом відряджено студентів українського відділу Педінституту й Полтавського педтехнікуму.
Місцева газета «Красное Знамя» – «Червоний стяг» частину матеріялу вміщує українською мовою, але цього недосить. Газета друкує також лекції з української мови.
Не краща справа і з українським мистецтвом у масах. Українські драмгуртки, що є по деяких станицях, ставлять старі, віджилі українські п’єси, кіно-картини з написом українською мовою – немає зовсім. Наприкінці літа чекають на приїзд з Дніпропетровського театру ім. Шевченка.
Краще обслуговує українське населення радіо. Краснодарський радіо-центр приміром, 40% своєї програми дає українською мовою.
Установи до українізації ставляться формально. Так, поштові відділи заявляють, що в них «немає директив зверху». По лінії судів і фінорганів – українізовано лише по одній ділянці.
Облік показав, що в партійному, радянському, профсоюзному і кооперативному апараті округи понад двох тисяч працівників вживають української мови.
Глитайня в зв’язку з українізацією, провадить свою лінію дуже хитро. Там, де з переведенням українізації є помітний перелім – аґітує проти українізації; там де українізація проходить кволо – глитайня за українізацію.
Окружна комісія українізації за весь час заслухала доповіді лише двох районів – Слав’янського й Краснодарського, що українізуються.
Гандкін.
———————
Культурне обслуговування української нацменшости.
В тих районах РСФРР, де більшість населення – українці, провадиться нині українізацію. Школи, театри, адміністративні і судові установи в росошанській окрузі ЦЧО перейшли вже на українську мову. Серед населення спостерігається великий потяг до української книжки.
