І.
Радянсько-японська угода про сплату останнього внеску за КСз
В результаті переговорів, які відбувалися в останній час між японським послом п. Того і Народним Комісаром Закордонних Справ В. Молотовим, обидві сторони прийшли до такої угоди в питанні про сплату Урядові СРСР Урядом Манчжоу-Го останнього внеску за КСз і про врегулювання взаємних претензій згаданих урядів:
1. Японський Уряд забезпечує Урядові СРСР негайну сплату Урядом Манчжоу-Го останнього внеску за КСз в розмірі 5.981.625 ієн, надвишку по золотій каузулі (угода про КСз, ст. VIII, п. 5) в розмірі 792.200 ієн 64 сен і 3% річних на суму в 5.981.625 ієн за час з 23 березня 1938 року до 3 січня 1940 року включно в розмірі 320.057 ієн 91 сен, що становить всього 7.093.883 ієн 55 сен з вирахуванням з цієї суми пред'явлених Урядом Манчжоу-Го до Уряду СРСР претензій в розмірі 1.284.317 ієн 74 сен.
На підставі цього на поточний рахунок Повпредства СРСР у Токіо 4 січня 1940 року Урядом Манчжоу-Го вноситься 5.809.565 ієн 81 сен.
2. Згадані в п. 1 претензії на суму 1.284.317 ієн 74 сен, разом з рештою претензій Уряду Манчжоу-Го до СРСР, а так само претензії Радянського Союзу до Манчжоу-Го про сплату колишнім службовцям КСз пенсійних сум за обчисленням радянської сторони в розмірі 590.000 американських доларів, разом з іншими претензіями уряду СРСР до Манчжоу-Го, передаються на розгляд Міністра Закордонних Справ Японії і представника Манчжоу-Го в Токіо, а також Повпреда і Торгпреда СРСР в Японії.
3. Обидві сторони умовились, що не менше 2/3 суми, яку Уряд Манчжоу-Го внесе на поточний рахунок Повпредства СРСР в Японії, будуть витрачені на купівлю товарів японо-манчжоуського походження при умові, що асортимент відповідатиме вимогам радянської сторони, а якість і ціна товарів будуть нормальними.
31 грудня 1939 року.
ІІ.
Радянсько-японська угода по риболовному питанню
Протокол
Оскільки строк дії Риболовної Конвенції між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Японією, підписаної 23 січня 1928 року і продовженої Протоколами, підписаними відповідно 25 травня 1936 року, 28 грудня того ж року, 29 грудня 1937 року і 2 квітня 1939 року, минає 31 грудня 1939 року; і
Оскільки нова Конвенція не буде укладена до 31 грудня 1939 року;
Уряди Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Японії погодились про нижчеподані статті:
Стаття 1.
Риболовна Конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Японією, так само, як і додані до неї документи, підписані 23 січня 1928 року, лишаються в силі до 31 грудня 1940 року.
Стаття 2.
Цей Протокол підлягає заміні новою Конвенцією, про яку тепер ведуться переговори між Урядами Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Японії і яка буде укладена протягом 1940 року.
У засвідчення чого нижчепідписані, належним чином уповноважені своїми Урядами по приналежності, підписали цей Протокол.
Складений в м. Москві, в двох екземплярах, 31 грудня 1939 року, що відповідає 31 дню 12 місяця 14 року Сівоа.
Нота Народного Комісара Закордонних Справ т. Молотова Японському Послу п. Того
Москва, 31 грудня 1939 року.
Пане Посол.
В зв'язку з підписанням цього числа Протоколу про залишення в силі на 1940 рік Риболовної Конвенції між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Японією, підписаної 23 січня 1928 року, і доданих до неї документів, підписаних того ж числа, маю честь довести до Вашого відома про нижчеподане:
1. Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік згодний відновити на попередніх умовах строком по 31 грудня 1940 року дію укладених 3 листопада 1928 року спеціальних договорів на експлуатацію японськими підданими консервних заводів за №№ 11, 12, 13, 14, 18, 19, 21, 22, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 36, 37, 39, 42 і прикріплених до них риболовних ділянок №№ 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 708, 742, 743, 757, 758, 766, 767, 775, 776, 782, 829, 830, 837, 838, 839, 842, 847, 848, 854, 855, 857, 858, 860, 861, 866, 867, 975, 980, 981, 984, 985, 986, разом з належними до цих договорів документами і дальшими додатковими угодами.
2. Радянській державній промисловості на 1940 рік буде надана попередня норма улову риби лососевої породи, яка дорівнює 5.000.000 пудів.
3. Риболовні ділянки №№ 523, 650, 674, 675, 1205, 1206 і 1288, строк аренди договорів яких минає в 1939 році, будуть поставлені на торги в 1940 році.
4. Японські рибопромисловці, арендатори риболовних ділянок на Тихоокеанському побережжі Союзу РСР, а так само японські піддані, які уклали з Урядом Союзу РСР спеціальні договори на експлуатацію консервних заводів і прикріплених до них риболовних ділянок, матимуть можливість і в 1940 році, як і до цього часу, купувати у Державного банку облігації АКО по курсу 32,5 ієни за стокарбованцеву облігацію. Ці облігації прийматимуться Дальрибою за їх номінальною вартістю в сплату арендних платежів, паушальованих податків, зборів і застав.
Однак, якщо вагова кількість чистого золота, яка відповідає вартості платежу за облігацію АКО, обчислена на підставі ціни золота і курсу ієни в Нью-Йорку на день, що передує дню платежу за облігацію АКО, зміниться в порівненні з ваговою кількістю чистого золота, відповідною вартості платежу за облігацію АКО, обчисленої на підставі ціни золота і курсу ієни в Нью-Йорку на 1 квітня 1939 року, то сума платежу за облігацію АКО буде відповідно збільшена або зменшена так, щоб вартість у чистому золоті платежу за облігацію АКО, була б тією ж, як і на 1 квітня 1939 року.
Користуюсь нагодою, щоб відновити запевнення в моїй високій до Вас пошані.
Народний Комісар Закордонних Справ СРСР В. МОЛОТОВ.
***
У ноті-відповіді Японський Посол п. Того повторив дослівно зміст вищенаведеної ноти і повідомив, що приймає її до відома.
З приводу радянсько-японських угод від 31 грудня 1939 року
Друковані сьогодні документи про сплату останнього внеску за КСз і про продовження на 1940 рік Риболовної Конвенції, укладеної між СРСР і Японією в 1928 р., є позитивним кроком на шляху врегулювання спірних питань, які є між Японією і СРСР.
Укладення цих двох угод було результатом ряду бесід і тривалих переговорів у листопаді-грудні цього року між Народним Комісаром Закордонних Справ т. Молотовим і японським послом у Москві п. Того. У всіх цих переговорах брав участь заступник наркомзаксправ тов. Лозовський. Значення підписаних угод видно з обсягу і характеру розв'язаних питань.
Згідно з договором, укладеним між СРСР і Манчжоу-Го про продаж КСз від 23 березня 1935 року, останній внесок за КСз в розмірі 5.981.625 ієн повинен був бути внесений Радянському Союзові урядом Манчжоу-Го 23 березня 1938 року. За кілька днів до платежу уряд Манчжоу-Го пред'явив урядові СРСР контрпретензії в розмірі, що перевищує 5.000.000 ієн. Вказавши на необгрунтованість цих контрпретензій, Радянський уряд відмовився задовольнити ці претензії. В свою чергу уряд Манчжоу-Го, наполягаючи на своїх претензіях, не зробив останнього внеску за КСз в зазначений строк.
Тим часом, за договором про продаж КСз, японський уряд взяв на себе гарантійне зобов'язання по платежу за КСз і повинен був забезпечити своєчасне внесення платежу за КСз. Зобов'язання японського уряду викладене в офіціальній ноті колишнього міністра закордонних справ Японії Кокі Хірота від 23 березня 1935 року, в якій було сказано ось що:
«В зв'язку з тісними і особливими відносинами, які існують між Японією і Манчжоу-Го, японський уряд бере на себе зобов'язання гарантувати точне виконання урядом Манчжоу-Го, в межах відповідних строків, передбачених у згаданій вище угоді, всіх зобов'язань по платежу як грішми, так і товарами, які уряд Манчжоу-Го несе перед урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік в результаті подібної поступки у відповідності з ст. 7 згаданої угоди».
Виходячи з цього гарантійного зобов'язання, Радянський уряд ще в листопаді 1938 року заявив урядові Японії, що без сплати останнього внеску за КСз він не приступить до переговорів про укладення Риболовної Конвенції на тривалий строк. Ні уряд Манчжоу-Го, ні гарант - уряд Японії на протязі 1938 і 1939 рр. останнього внеску за КСз не внесли.
Восени 1939 року японський уряд знову поставив питання про укладення Риболовної Конвенції між СРСР і Японією на тривалий строк. В зв'язку з тим, що останній внесок за КСз не був внесений, Радянський уряд знову заявив урядові Японії, що він не приступить до переговорів поки не буде внесений останній внесок за КСз.
В зв'язку з закінченням в кінці 1939 року тимчасової угоди по риболовному питанню, японський уряд запропонував продовжити Риболовну Конвенцію покищо на один 1940 рік. На цю пропозицію Радянський уряд відповів, що він готовий піти на продовження на 1940 рік Риболовної Конвенції 1928 року з усіма протоколами, але він вважає безумовно необхідним, щоб перед підписанням протоколу про продовження на 1940 рік Риболовної Конвенції обов'язково була проведена сплата останнього внеску за КСз.
31 грудня ц. р. переговори про внесення останнього внеску за КСз закінчились підписанням радянсько-японської угоди, текст якої сьогодні публікується.
За цією угодою, японський уряд забезпечує Радянському Союзові негайну сплату урядом Манчжоу-Го останнього внеску за КСз в розмірі 5.981.625 ієн і надвишку по золотій клаузулі, яка забезпечує інтереси Радянської держави від коливань ієни на біржі. Ця сума надвишки досягає 792.200 ієн 64 сен. Крім того, Радянський уряд одержує 3% річних на суму в 5.981.625 ієн за час з 23 березня 1938 р. по день сплати, тобто до 3 січня 1940 року включно, в розмірі 320.057 ієн 91 сен.
В зв'язку з тим, що уряд Манчжоу-Го пред'явив Радянському урядові з свого боку контрпретензію в розмірі 1.284.317 ієн 74 сен, а у Радянського Союзу є обгрунтовані претензії до Манчжоу-Го про сплату колишнім службовцям КСз пенсійних сум в розмірі 590.000 ам. доларів, виходячи далі з того, що уряд Манчжоу-Го має до СРСР ще інші претензії, а уряд СРСР має в свою чергу ряд інших претензій до уряду Манчжоу-Го, сторони погодились суму в 1.284.317 ієн 74 сен вирахувати з належної Радянському Союзові суми в 7.093.883 ієни 55 сен. Претензія Манчжоу-Го в розмірі 1.284.317 ієн 74 сен, як і решта претензій до Радянського Союзу, а так само всі претензії Радянського Союзу до Манчжоу-Го, включаючи і претензію в 590.000 ам. доларів - пенсійні суми для колишніх службовців КСз, передаються на спільний розгляд міністра закордонних справ Японії і представника Манчжоу-Го в Токіо, а також повпреда і торгпреда СРСР в Японії.
Таким чином, питання про сплату останнього внеску за КСз можна вважати остаточно вирішеним і слід сподіватись, що зазначеним в угоді шляхом будуть усунуті з японо-радянських відносин всі інші спори, зв'язані з КСз.
Оскільки питання про останній внесок за КСз було врегульоване, створились сприятливі передумови для найшвидшого завершення переговорів по риболовному питанню.
З публікованих сьогодні документів видно, що Радянський Союз не тільки йде на продовження Риболовної Конвенції на 1940 рік, але висловлює готовність укласти в 1940 р. Риболовну Конвенцію на тривалий строк.
В зв'язку з продовженням Риболовної Конвенції на 1940 р., вирішено продовжити на один рік і спеціальні договори на 20 консервних заводів з прикріпленими до них 39 ділянками, підтверджується принцип торгів для всіх ділянок, строк аренди яких минає в 1939 році і встановлюється твердий модус платежів, при якому Радянський уряд не зазнав би шкоди від коливань ієни на світовому грошовому ринку.
Продовження Риболовної Конвенції на 1940 рік і початок переговорів про укладення Риболовної Конвенції на більш тривалий строк є серйозним позитивним кроком на шляху розвитку економічних відносин між СРСР і Японією. Зрозуміло, необхідною умовою нормальної роботи рибопромисловців в належних СРСР водах є безумовне виконання ними договорів, підкорення радянським законам і встановленим правилам по охороні і розведенню риби.
(ТАРС).