Архів старих газет; Архив старых газет

ДНІПРОПЕТРОВСЬК, 2 січня. (РАТАУ). Робітники Дніпропетровської міської електросіті одержали лист від колективу міської електросіті м. Львова. В цьому листі робітники електросіті Львова викликають їх на соціалістичне змагання. Львівські робітники пишуть:

«Дорогі товариші! Після довгих років тяжкої неволі в панській Польщі ми тепер нарівні з вами з'являємося щасливими громадянами великого Радянського Союзу. Ми бажаємо бути достойними будівниками безкласового соціалістичного суспільства, підвищити продуктивність праці. Ми знаємо, що кращим стимулом для підвищення продуктивності праці є соціалістичне змагання і стахановський рух. Тому просимо вас, товариші, прийняти наш виклик на соціалістичне змагання. Ми просимо вас повідомити про вашу згоду і надіслати умови змагання».

Колектив робітників, службовців та інженерно-технічних працівників Дніпропетровської міської електросіті у листі робітникам Львова відповів:

«Обговоривши ваш лист на загальних зборах, колектив електросіті повідомляє, що ваш виклик на соціалістичне змагання приймаємо з почуттям глибокої радості. Ми впевнені, що звільнені від ярма польської шляхти народи колишньої Західної України доб'ються немалих успіхів у вільній і радісній соціалістичній праці».

Торгівля в західних областях УРСР

На території колишньої Західної України з кожним днем більше розгортається радянська торгівля. Вже організовані і почали працювати торговельні організації в найбільших містах - Львові, Дрогобичі, Станіславі, Тернополі, Луцьку, Ковелі, Ровно, Бориславі, Коломиї, Стриї, Володимир-Волинську. У Львові в перші дні січня буде відкрито до 50 промтоварних і продуктових магазинів. У великих містах приватна торгівля успішно переводиться, а подекуди вже переведена на державну.

До західних областей вже завезено першу партію товарів на 23 млн. крб. Всього в першому кварталі буде завезено різного краму на 225 - 250 млн. крб. Вживаються заходи для організації широкої сітки ресторанів і кафе. Перший такий трест буде відкрито у Львові до 15 січня.

Різного типу кооперації, що раніш існували, будувались, як відомо за принципом соціальної і національної приналежності. Тепер вони об'єднані в одну організацію з єдиним статутом.

Колгоспний «Крокодил»

В артілі ім. Шевченка (район ім. Петровського, Київської області) виходить колгоспний «Крокодил» - сатиричний додаток до стінгазети «За сталінські врожаї». Вже випущено до 50 таких додатків. Тут вміщуються вірші, карикатури, які гостро бичують різні неполадки в колгоспі, порушників трудової дисципліни.

Стінний «Крокодил» дуже популярний серед колгоспників. Окремі його номери відібрані для показу в «Павільйоні преси» на Всесоюзній сільськогосподарській виставці 1940 року.

Заочне навчання педагогів

Історичні змагання, поставлені XVIII з'їздом ВКП(б) в галузі народної освіти вимагають масової підготовки висококваліфікованих педагогічних кадрів. Підготовка і перепідготовка цих кадрів через систему заочного навчання є одним з основних заходів до виконання рішення з'їзду.

Число заочних відділів та осіб, що навчаються там, зростає з року в рік. Кількість заочних відділів при вищих навчальних закладах України зросла з 28 в 1939 р. до 40 в 1940 р. Організовано 12 нових заочних відділів, з них 4 при державних університатах. Восени 1939 року до заочних відділів при вищих педагогічних навчальних закладах прийнято 24.120 чол. та до педагогічних шкіл - 6.594 чол. А всього на Україні в 1940 році заочно будуть навчатись понад 100 тис. студентів.

В 1939 році остаточно оформили свою заочну освіту за педагогічний і учительський інститути та педагогічні школи 13.893 вчителі.

За планом Наркомосвіти в 1940 році повинні оформити і набути педагогічну освіту 23.000 чол., з них на інститути припадає понад 13 тисяч.

Основним і дуже важливим недоліком у заочному навчанні є те, що заочній освіті досі не приділялось достатньої уваги з боку громадськості. Завідуючі обласними відділами наросвіти, директори шкіл, а такж райкоми спілки початкових та середніх шкіл до цього часу вважають, що справа заочного навчання стосується особисто лише заочника, тоді як це зовсім не так.

Для того, щоб заочник зміг працювати як слід над собою вдома, йому треба допомогти виділити час для занять і дати можливість використати всі бібліотечні фонди, які є в даному районі чи селі; організувати допомогу від тих товаришів, які працюють тут же в школі і мають достатню підготовку. Нарешті, треба контролювати і перевіряти роботу самого заочника. Звичайно, таку роботу можна виконати лише при постійній допомозі адміністрації школи і профспілкових організацій.

Другий важливий вид роботи з заочниками - це сесії в інститутах - зимові на 12 днів та літні на 30 днів. В цей час на сесію в інститути з'їжджається більше 40 тис. студентів-заочників, а в педагогічні школи - близько 30 тисяч. Щоб розмістити таку велику кількість людей, потрібні приміщення не тільки для житла, а й для занять, потрібний транспорт тощо. Тут повинні вже допомогти районні та міські відділи наросвіти, директори шкіл, райкоми та міськкоми спілки початкової та середньої школи, які до останнього часу мало цікавились такими справами.

Необхідно внести деяку зміну і в саму побудову заочного навчання. В окремих інститутах заочні відділи своїми масштабами переросли стаціонарні інститути і тому виникає потреба виділити ці заочні відділи в самостійні інститути заочного навчання.

Г. ТРЕТЯК.

Директор Центрального інституту підвищення кваліфікації педагогів НКО УРСР.