Золота сторінка історії
1918 рік для Радянської країни був найтяжчим роком. Вона задихалася в лещатах голоду. Молода радянська республіка була відрізана від основних хлібних районів - України і Сибіру.
Долю революції можна було врятувати, тільки добувши хліб. Єдиним місцем, звідки можна було дістати хліб, був південний схід Росії - Поволжя і Північний Кавказ. Царицинський фронт був найважливішим фронтом, бо через нього лежали основні шляхи, якими можна було добути потрібний країні хліб, через Царицин ішла необхідна країні бакінська нафта, і, нарешті, Царицин стояв на шляху між південною контрреволюцією і чехо-словаками, що діяли в Сибіру.
Під безпосереднім керівництво товариша Сталіна і його вірного соратника товариша Ворошилова, молода Червона Армія своїм героїзмом вписала золоту сторінку в історію громадянської війни під час оборони Царицина. Тов. Орджонікідзе в своїй промові на прийомі Героїв Радянського Союзу сказав: «Хвиля контрреволюції на Волзі розбилась об більшовицький граніт. Цим гранітом був товариш Сталін».
Невелика, 80-тисячна, але безмежно віддана своїй батьківщині, сталінсько-ворошиловська армія залізною стіною стала на шляху південної контрреволюції, яка намагалася об'єднатись з сибірською, не допустила її кривавого походу на Москву.
Товариш Сталін прибув у Царицин на початку червня 1918 року. Всього три з половиною місяця був товариш Сталін в Царицині. Але за цей час він зумів організувати оборону міста, викрив, розгромив зміїні гнізда ворогів та зрадників, перетворив Царицин в неприступну кріпость революції, об яку вщент розбилися неодноразові запеклі атаки контрреволюції.
В серпні і жовтні 1918 року генералом Корніловим були організовані два великих наступи. Обидва вони були відбиті славними захисниками Царицина. Кілька тисяч загартованих бійців-металістів і шахтарів, що прибули з Донбаса з тов. Ворошиловим, ще більше зміцнили і зцементували організовану товаришем Сталіним оборону міста.
Не зважаючи на величезну перевагу контрреволюційних військ, війська Царицинського фронту, а потім 10-ої армії розгромили всі атаки ворогів. В боях за Царицин особливо прославилась, народжена в огні царицинських боїв, червона кіннота на чолі з тов. Будьонним. В найтяжчий момент, коли вороги зосередили під містом величезні сили і червоні війська з трудом удержувались на своїх позиціях, кіннота тов. Будьонного зробила небувалий 400-кілометровий рейд в розташування противника, розгромила 23 полки і до чотирьох полків піхоти взяла в полон.
Товариш Сталін блискуче виконав ленінське завдання щодо організації оборони Царицина і постачання продовольством пролетарських центрів і Червоної Армії. За перші двадцять днів свого перебування товариш Сталін відправив у Москву і інші пролетарські центри понад 2300 вагонів з продовольством.
Керівництво товаришів Сталіна і Ворошилова боями і операціями забезпечили перемогу, і весь 1918 рік Царицин стояв неприступною кріпостю на шляху ворогів.
Настало літо 1919 року. Весь тягар боротьби перемістився на східний фронт. Всі сили країни були спрямовані на розгром найнебезпечнішого на цьому етапі ворога - Колчака. В цей час південна контрреволюція очолювана Денікіним організувала наступ на південному фронті. На 1 липня 1919 року Денікіну вдалося захопити Царицин, але в цей час Царицин уже втратив своє стратегічне значення, бо Денікін уже не міг з'єднатися з колчаківськими військами.
Червона Армія гнала розбиту колчаківську армію за Урал. В результаті цілого ряду заходів партії і особисто товариша Сталіна, війська південного фронту, виконуючи геніальний сталінський план, організують розгром Денікіна. На південному фронті створюється рішучий перелом. В середині жовтня червоні армії південного фронту переходять в наступ. В тяжкому 16-денному бою під Орлом, Кромами, Воронежем і Касторною денікінським полчищам завдаються тяжкі поразки, які визначили їх цілковитий розгром.
Денікінська армія почала відступати по всьому фронту, переслідувана по п'ятах славною Першою Кінною Армією.
З січня 1920 року героїчне місто Царицин було остаточно звільнене від білогвардійських банд.
Двадцять років минуло відтоді. В пам'ять героїчної оборони, організованої товаришем Сталіним, Царицин перейменовано в Сталінград. Місто стало одним з найпотужніших індустріальних центрів нашої країни.
Пам'ять про великі дні героїчної оборони завжди житиме в серцях громадян великої соціалістичної батьківщини. На прикладах героїчної оборони Царицина вчиться наша Червона Армія, як треба перемагати ворога.
Майор В. ПРИБИЛЬСЬКИЙ.
