ЦК КП(б)У тов. Постишеву
Харківські загально-міські збори педагогів, письменників, працівників преси, культпрацівників профспілок, студентів, вислухавши й обговоривши доповідь тов. Хвилі про стан на мовному фронті, шлють Вам - одному з кращих ленінців і соратників тов. Сталіна, тов. Постишев - палке пролетарське привітання.
Ваші вказівки, подані у виступі на пленумі ЦК КП(б)У, являються для нас дороговказом, озброюють нас для боротьби проти великодержавного шовінізму та українського націоналізму, для боротьби за успішне здійснення ленінської лінії в національно-культурному будівництві.
Ми даємо Вам, товаришу Постишев, обіцянку боротися за здійснення Ваших вказівок, за здійснення настав партії, її Центрального Комітету в творенні української соціялістичної культури.
Із резолюції на доповідь тов. Хвилі про стан на мовному фронті
1. Вислухавши доповідь тов. Хвилі про стан на мовному фронті, харківські загально-міські збори педагогів, письменників, працівників преси, культпрацівників профспілок, студентів відзначають, що на фронті творення української культури останніх років не було справді більшовицької пильности на ділянках культурної роботи. Не було виконано вказівок тов. Сталіна, які він дав, викриваючи буржуазно-націоналістичну суть шумськізму-хвильовізму. Викриваючи цю буржуазно-націоналістичну суть шумськізму-хвильовізму - т. Сталін писав про культурний рух на Україні:
«що при слабкості корінних комуністичних кадрів на Україні, цей рух, що на його чолі стоїть усюди некомуністична інтелігенція, може подекуди набрати характеру боротьби за відчуженість української культури і громадськости, характеру боротьби проти «Москви» взагалі, проти росіян взагалі, проти російської культури. Я не доводитиму, що така небезпека стає дедалі більш реальною на Україні…».
У роботі минулого керівництва НКО не було справді більшовицької пильности до питань розвитку української радянської культури.
«Культурне будівництво на Україні, цей найважливіший чинник здійснення ленінської національної політики має найпряміше й безпосереднє відношення до всієї нашої повсякденної боротьби, а проте на цій найсерйознішій дільниці засіло чимало петлюрівців, махновців, агентів чужозених контррозвідок, що пустили глибоке коріння, що відігравали керівну ролю на окремих дільницях культурного будівництва». (П. Постишев).
На українському мовознавчому фронті ці українські націоналістичні фашистівські елементи, в наслідок відсутности більшовицької пильности з боку органів народної освіти, провадили на протязі кількох років шкідницьку роботу. Це шкідництво виявилося в тому, що українську наукову термінологію, українську граматику та правопис ці націоналістичні елементи спрямували в бік польської, чеської, буржуазної культури, літератури. Це шкідництво було спрямоване до того, щоб українську наукову термінологію, український правопис та граматику одірвати від потреб соціялістичного будівництва, від завдань, що стоять перед радянською культурою.
В українську наукову термінологію українські націоналісти вносили штучно вигадані терміни і таким чином одривали українську наукову термінологію від загально-відомої наукової термінології в Радянському Союзі, на радянській Україні. Ця шкідницька робота вела до того, щоб одривати українську наукову термінологію від тих термінів, що вживаються багатомільйонними українськими трудящими масами, робітниками та колгоспниками. Українську наукову термінологію націоналістичні елементи намагалися відірвати від тих термінів, що є загально-вживаними, як в російській так і в українській мові. Таким чином між українською та російською мовами вбивали клин, спрямовували розвиток української мови на націоналістичні шляхи, відтягали українську мову від трудящих українських мас, від завдань соціялістичного будівництва. В українську наукову термінологію націоналістичні елементи вносили багато штучних вигаданих термінів, які відривали широкі трудящі маси від досягнень світової науки, від інтернаціональної термінології. Українські націоналісти нищили в українській мові спільні слова з російською мовою, щоб одірвати українську радянську культуру від російської радянської культури, яка є досягненням пролетарської революції, соціялістичного будівництва, яка має велетенське значення для пролетарів усього світу.
2. В будову української мови, в граматику і правопис націоналістичні елементи вносили низку шкідницьких правил, які будову української мови відтягали на цілі століття назад, відривали від тієї мовної практики, яка є серед багатомільйонних трудящих українських мас.
Підручники Наркомосу, видання інституту мовознавства, наукова література були засмічені націоналістичними теоріями. Таким чином мовний фронт, учбова і наукова література були засмічені українськими буржуазно-націоналістичними виданнями.
Як в інституті мовознавства, так і в ряді інших наукових та учбових закладів добір кадрів провадився за проводом класово-ворожих елементів, що в окремих випадках прикривалися партійними квитками. Це створювало сприятливі умови для шкідницьких націоналістичних елементів.
«Але, що створило сприятливі умови для їхньої шкідницької діяльности? Притуплення і навіть втрата в окремих випадках більшовицької пильности, ось де головна причина. Адже це факт, що їм вдалося дуже тонко обплутати навіть деяких наших керівних товаришів». (П. Постишев).
Наркомос України не зробив відповідних висновків з процесу СВУ, який в усьому обсязі поставив питання про націоналістичну роботу на мовному фронті. Наркомос не провів відповідного добору кадрів, не очистив наукові установи від буржуазно-націоналістичних елементів, не провів нещадної боротьби проти різних буржуазно-націоналістичних елементів на теоретичному фронті. Навпаки, в практичній і теоретичній діяльності наркомосу цим буржуазно-націоналістичним елементам потурали. Низка націоналістичних робіт - Тимченка, Курила, Смеречинського, Осіпова, Сулими та інших не були піддані жорстокій більшовицькій критиці, а Київський інститут мовознавства по-суті став осередком буржуазно-націоналістичних елементів.
Збори відзначають, що колишній наркомос тов. Скрипник у питаннях розвитку української мови посідав політично-шкідливі позиції, припустився багато націоналістичних помилок і в питаннях термінології і в питаннях українського правопису.
Збори відзначають, що тов. Скрипник, роблячи ці націоналістичні помилки, дав можливість українським буржуазно-націоналістичним елементам вносити в український правопис та граматику низку правил, які відтягали українську мову від завдань, що стоять перед соціялістичною Україною, повертали українську мову на шляхи буржуазно-націоналістичні, на шляхи відриву української мови від російської мови. Це стосується до внесення в українську наукову термінологію та правопис низки архаїзмів, провінціялізмів, і, зокрема, пакта про правопис «чужоземних слів» в українській мові (правил про пом'якшене «л» і вживання «г» і «ґ»).
3. Збори вжиті новим керівництвом НКО заходи щодо перегляду української наукової термінології, граматики та правопису.
4. Збори вітають виступ П. Постишева на пленумі ЦК КП(б)У. Робітники культурного фронту України повинні на основі промови тов. Постишева на червневому пленумі ЦК КП(б)У розгорнути найактивнішу роботу на фронті творення української радянської культури. Ця робота повинна йти в непримиренній боротьбі проти російського великодержавного шовінізму, проти українського націоналізму.
«Ми, комуністи, зараз будуємо культуру, ми будуємо українську культуру, але, будуючи українську культуру, ми встановлюємо, що панівна роля в цій культурі належить і мусить належати робітничому класу та, що в процесі будівництва української культури, буржуазну культуру ми будемо викривати, ми будемо з нею боротися». (Л. М. Каганович).
Тільки на основі такої боротьби справу роботи на мовному фронті поведемо справді більшовицькими шляхами за випробуваним керівництвом комуністичної партії, на чолі з вождем світового пролетаріяту тов. Сталіним.
