Архів старих газет
 ---------------------------------------------------
www.oldnewspapers.com.ua
Ціна 2гр.
 ---------------------------------------------------




Сорок років невтомної боротьби за справу партії Леніна-Сталіна

Сьогодні минає 60 років Григорію Івановичу Петровському - одному з найстаріших членів більшовицької партії, випробуваному і відданому революціонерові, який самовіддано бореться під керівництвом партії Леніна-Сталіна за справу комунізму.

Г. І. Петровський виходець з бідної сім'ї. Дід його був кріпаком, батько - ремісником кравцем. З дитинства т. Петровський зазнав на собі весь тягар і гніт царського режиму, матеріальних нестатків, експлуатації. Г. І. Петровський народився в 1878 році в Харкові. Трьох років він залишився без батька. У сім'ї запанували тяжкі злидні. Мати Петровського, яка пробивалася так-сяк на поденній роботі, пралею, не могла дати освіти синові. Тільки 2 1/2 роки провчився Петровський у школі і був виключений з неї за несплату грошей на навчання.

Молодий Петровський вступив на роботу в майстерні Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці, поблизу Харкова, де одержував за роботу 20 копійок на день. Але незабаром він був звільнений за скаргу на знущання майстра.

Півтора роки Г. І. Петровський працює поденником за злиденну плату, потім вирішує переїхати з Харкова до Катеринослава (Дніпропетровська) до старшого брата. В Катеринославі з допомогою брата він влаштувався спочатку учнем у телеграфні майстерні Катерининської залізниці, а потім на Брянський завод (тепер завод імени Петровського) з заробітком в 35 копійок на день. Тут молодий Петровський пройшов усі етапи навчання: у кузні, в слюсарні, на підсобній роботі, поки не потрапив на роботу до верстата.

Низька заробітна плата, довгий, тяжкий робочий день, сваволя і знущання майстрів, звіряча експлуатація, переслідування царської поліції викликали незадоволення робітників, наростало обурення робітничих мас проти експлуататорів і звірячого режиму самодержавства.

У 1897 році до Катеринослава засилається група петербурзьких робітників-революціонерів. Г. І. Петровський зближається з ними. Вони допомагають йому усвідомити революційні завдання пролетаріату. Г. І. Петровський втягується в революційний рух, вступає в ряди РСДРП і включається в кипучу революційну роботу.

Влітку 1898 року на Брянському заводі спалахнув страйк - «бунт», у якому Григорій Іванович бере активну участь. Через деякий час Петровський їде до Миколаєва. Там він з іншими революціонерами провадить велику роботу по створенню миколаївської організації РСДРП. Тов. Петровський організує робітничі гуртки, провадить велику революційну роботу.

За участь у страйках влітку 1900 року царська влада висилає тов. Петровського з Миколаєва до Катеринослава. Тут Петровський зв'язується з місцевою с.-д. організацією і з головою входить у революційну роботу. На середині літа поліція заарештовує тов. Петровського. рік тримають тов. Петровського в тюрмі в одиночній камері. У тюрмі Петровський зайнятий читанням марксистських книг і самоосвітою.

Після виходу з тюрми, щоб уникнути нового арешту, Г. І. Петровський переїжджає в Донбас. Два з половиною роки він працює на шахтах разом з Мойсеєнком (керівником Морозовського страйку). У 1903 р. його знову заарештовують і він відбуває шестимісячне тюремне ув'язнення.

Після звільнення тов. Петровський вступив на роботу в Катеринославі, де його застала революція 1905 року. Тов. Петровський - у центрі революційних подій. Він - один з керівників барикадних боїв у Катеринославі, член страйкового комітету. Він бере участь у створенні першої Ради Робітничих Депутатів, обирається спочатку цеховим депутатом, а потім депутатом Катеринославської Ради Робітничих Депутатів.

Репресії царського уряду після придушення революції змусили т. Петровського переховуватися. Він виїжджає на деякий час закордоно. Незабаром він повертається до Росії і оселюється в Маріуполі, де продовжує провадити революційну роботу в умовах жорстоких переслідувань царської поліції.

Настає нове піднесення революційного руху. У 1912 році Григорія Івановича обирають депутатом IV Державної думи від робітничої курії Катеринославської губернії. У 1914 році його разом з іншими депутатами-більшовиками заарештовують.

У листопаді 1914 року на підпільній нараді (де за вказівками Леніна і ЦК партії обговорювалося питання про ставлення до війни) за доносом провокатора всі члени більшовицької фракції, у тому числі Г. І. Петровський, були заарештовані і заслані. Петровський був засланий до Туруханська, де він пробув рік, а потім був висланий у Середньо-Колимськ, Якутської області. По дорозі в заслання в Якутську його і застала Лютнева революція.

У листопаді 1917 року Григорій Іванович - у Петрограді. Його призначають Народним Комісаром внутрішніх справ РРФСР.

У 1919 році на з'їзді Рад УРСР т. Петровський обирається головою Центрального Виконавчого Комітету УРСР. В 1922 році т. Петровський обирається також головою Центрального Виконавчого Комітету СРСР.

На IX з'їзді ВКП(б) Григорій Іванович обирається кандидатом у члени ЦК, на X з'їзді він обирається членом ЦК.

Після XIV з'їзду партії т. Петровський обраний кандидатом у члени Політбюро ЦК ВКП(б). Тов. Петровський - депутат і заступник Голови Президії Верховної Ради СРСР.

Такий революційний шлях Г. І. Петровського, вірного соратника товариша Сталіна. Г. І. Петровський протягом усієї своєї революційної діяльності є відданим сином партії Леніна-Сталіна, він провадить непримиренну боротьбу проти всіх ворогів партії, ворогів трудящих, за торжество комунізму.

Copyright 2010-2015 oldnewspapers.com.ua
pressaxix at gmail dot com
 designed in Happines.in.ua