60 років славного життя
В роки царизму Григорій Іванович Петровський був обраний від робітників Катеринославської губернії до 4 Державної думи - до цього чорносотенного царського парламенту, до якого від робітників було допущено лише шість представників.
В роботі думська фракція більшовиків нашої партії показала зразок поєднання легальної і нелегальної революційної боротьби. Депутати-більшовики, працюючи під безпосереднім керівництвом ЦК нашої партії і В. І. Леніна, невпинно беручи участь у всій підпільній діяльності партії, одночасно тісними нитками були зв'язані з широченними робітничими масами, пролетарями фабрик і заводів.
Як старший віком і партійним стажем, Григорій Іванович Петровський був обраний нами головою нашої фракції.
Час був надзвичайно напружений. Після чорної реакції хвилі революційного руху здіймалися щораз вище. Почувалося наближення нового революційного шторму. З трибуни царського парламенту, через голови і поміщиків, і фабрикантів, і дворян, робітничі депутати зверталися до всього робітничого класу з закликом до боротьби, викриваючи хижацьку природу царизму та запроданство буржуазії. Всі роботи нашої фракції проходили під керівництвом В. І. Леніна (зза кордону) і товариша Сталіна. В цій боротьбі Григорій Іванович завжди виявляв виняткову активність і настійність справжнього революціонера-більшовика. До його промов і виступів з трибуни думи прислухався весь робітничий клас.
Ось він таврує уряд з приводу безробіття в Лодзі і закінчує свою промову такими словами:
«Якщо, панове, для вас, не спішна справа врятувати робітників від голоду, то тоді для вас настане інша спішна справа - це рятувати самих себе від народного гніву». (Цитується за стенограмами).
Ось він по запиту про становище гірнозаводських робітників виголошує гнівно бичуючі слова, сповнені передбачення прийдешньої революції:
«Доб'ються кращих умов і шахтарі в Росії, хоч ви і ставите їм перепони: вони їх зметуть, зметуть і той лад, який скував їх і зробив рабами, доб'ються вони конфіскації поміщицьких земель, 8-годинного робочого дня і заживуть вільні громадяни в демократичній республіці, проклавши боротьбою свій шлях.
Вони піднімуть руками, що тримають кайло і лом, червоний прапор соціалізму і підуть разом з шахтарями всього світу, з пролетаріатом на боротьбу за соціалістичний лад, де не буде приватної власності ні на знаряддя виробництва, ні на землю, ні на надра її, коли земля служитиме всьому людству, а не окремим паразитам». (Цитується за стенограмами).
Він бичує зловживання царських сатрапів, він громить аграрну політику самодержавства.
21 травня 1913 р. Григорій Іванович виголошує чудову промову про національну політику царизму, про безправ'я і пригноблення національностей Росії, про нацьковування народів один на одного.
Крім напруженої думської діяльності, Григорій Іванович провадить величезну роботу поза думою: виступає на фабриках і заводах, керує страйками, бере участь у роботі «Правды», об'їжджає робітничі райони, провінції, особливо на Україні.
Царська охранка, яка справедливо бачила в тов. Петровському небезпечного для царату ворога, невідступно, по п'ятах, переслідувала його своїм слідкуванням. З самого початку своєї революційної роботи Григорій Іванович неодноразово зазнавав арештів, відсиджування у тюрмах, заслань, але ніщо не змогло похитнути його революційної енергії, зломити його стійкості більшовика-революціонера.
Коли в 1914 р. спалахнула імперіалістична війна, всі ми, робітничі депутати, що зайняли різку ворожу позицію проти війни, були заарештовані і заслані з позбавленням усіх прав на довічне поселення. Нас одягли в арештантські шинелі і довгим етапним порядком відправили в заполярний Туруханський край. Але й там не зломилась революційна енегрія тов. Петровського, і там під керівництвом товариша Сталіна, він продовжував свою революційну роботу.
Тов. Петровський повернувся з заслання в липневі дні 1917 р. Він одразу заглиблюється в революційну боротьбу робітничого класу з буржуазією і провадить напружену роботу по організації радянської влади, особливо на своїй рідній Україні.
І от Григорій Іванович Петровський - на посту українського старости. Всі свої знання, весь свій величезний досвід революційної боротьби безупинно, рік-у-рік, він віддає справі соціалістичного будівництва.
Небачені перемоги радянської соціалістичної країни під проводом великого Сталіна увінчані Сталінською Конституцією, яка надала радянському народові широчезні в історії людства демократичні права.
На основі величезної моральної єдності всього радянського народу обрано вищий орган державної влади - Верховну Раду. Депутата Верховної Ради Григорія Івановича Петровського, як одного з кращих синів народу, обрано заступником Голови Президії першої Верховної Ради Союзу РСР. Це надзвичайно знаменно. В царському парламенті за депутатську діяльність, за справу робітничого класу Григорій Іванович дістав відплату - тюрми, довічні заслання, позбавлення всіх прав. В першому робітничо-селянському парламенті за заслуги перед народом, Григорій Іванович висунутий у перші ряди керівництва Верховної Ради.
За 60 років свого славного життя, Григорій Іванович 40 років провів у лавах нашої великої ленінсько-сталінської партії. Це визначило його загартування справжнього пролетарського бійця-революціонера.
В день цього славного 60-річчя я шлю старому товаришеві по роботі в тяжкі роки царизму, старому революціонеру-більшовикові, палкий привіт і побажання ще довгі роки працювати на користь нашої славної батьківщини за справу комунізму.
А. БАДАЄВ
