Архів старих газет
 ---------------------------------------------------
www.oldnewspapers.com.ua
Ціна 2гр.
 ---------------------------------------------------




Парляментський соціялізм і робітничі союзи

Не один раз можно в сучасний мент почути розмови, читати всякі заклики ріжних партій про те, що робітники можуть добитися своіх прав і свого положення в парляменті. На думку деяких соціялістів парляментська боротьба, по самій суті своій, не може нічого дати робітничій клясі. Прагнучи до створення сутоклясовоі політичноі партії, яка б захищала його інтереси в парляменті, пролітаріят обдурює себе думкою, начеб то політичні партії можуть мати суто-клясовий характер. Суто-клясових партій не було й не буде з такоі причини: кляс - це спільність інтересів, а партія - спільність думок. Люди з ріжними економичними інтересами можуть мати подібні думки по цілому ряду питань через це партія неминуче переливається по-за межі кляси. Партія не може не приймати до себе всіх осіб, які ій співчувають, не зважаючи на те, до якоі там вони кляси не належать. Отже суто-клясова партія - це внутрішня неможливість. І з инших боків політична партія не придатна для оборони пролетарських інтересів. Всяка партія передбачає управителів і управляємих, провідників і натовп; парляментське представництво стоіть далеко від маси робітничоі кляси для того, щоб безпосередньо підлягати іі контрольові. Парляментська діяльність вимагає великого рівня освіти, який звичайному робітникові недоступний. Через це управління партією природньо зосереджується в руках людей, які або цілком нічого спільного з пролетаріатом не мають, або виходців з пролетаріату, які цілком порвали звязки з умовами життя пролетаріяту. Далі - парлямент сам по собі не є боротьба, а співробітництво кляс. Парляментська діяльність складається з дрібноі парляментськоі роботи. Беручи участь в такій роботі, партія одмовляється від революційного відношення до істнуючого суспільства. При роботі в парляменті цілком можливі погодження для якихось цілів з иншими парляментськими партіями і, значить, замісць боротьби з буржуазними партіями, співробітничає з ними. Оце основна причина того, що, не зважаючи на все прагнення марксістської соціяль-демократії зберегти вірність своєму революційному прапорові, не зважаючи на осуди того соціялізму, який рахує не на революцію, а на соціяльні реформи, цей соціялізм не тілько не поступається своіми позиціями, а фактично панує по всіх соціялістичих партіях світу. Парляментський соціялізм виявив нездатність свою до переведення жадного серйозного заходу в інтересах пролетаріяту. Але мало цього. Парляментський соціялізм просто-таки шкідливий: він підтримує серед робітників цілком нездійсниму думку, що начеб то можна осягнути мету соціялізму без жадних зусиль та боротьби, просто шляхом парляментського голосування. Парляментський соціялізм губить в масах революційний настрій. За панування парляментського соціялізму, соціялістична дійсність рядового соціяліста сходить тільки на те, що він час-від-часу подає голоса за соціялістичного депутата. Робітник звикається з думкою, що боротьба за соціялістичний ідеал лежить не на ньому, а на його провідниках, і стає байдужим до соціялізму. Жадна політична організація не придатна для революційного соціялізму. Єдиною суто-клясовою пролетарською організацією є робітничі союзи, які по самій суті своїй, не можуть приймати нікого, крім робітників. Робітничий союз не відірваний від робітничої кляси, як партія, а складає з нею одно ціле. В цьому союзі немає провідників і натовпу тому, що справи робітничого союзу безпосередньо цікавлять рядового робітника і для його цілком зрозумілі й приступні; життя робітничого союзу проходить у безпосередній взаємодіяльности з масою робітничої кляси. Найголовніше - робітничий союз працює не по співробітництву з буржуазією, а по безпосередній боротьбі з нею. Через це робітничий союз не тільки єдина суто-клясова організація робітничої кляси, а і єдина організація, яка проводить клясову боротьбу з капіталістами. Отже, справжній клясовий соціялізм не може бути нічим иншим, як сіндікальним соціялізмом. В протилежність до соціялізму парляментського, він повинен опіратися не на партію, а на робітничі союзи. Сіндікальний соціялізм не вірить в допомогу парляменту. Через це він може сподіватися тільки самодопомоги робітничої кляси: робітникові нема чого надіятись ні на кого, крім себе самого. Засоби боротьби до сучасного часу за поліпшеня становища робітничої кляси мали значіння тільки підготовче в напрямку остаточної боротьби, яка має зруйнувати капіталістичний лад і створити новий. Зараз йде соціяльна руїна, яка проглине старий світ і приведе до переходу засобів виробництва до рук робітничих союзів-сіндікатів. Пролетаріят повинен безпосередньо захопити потрібні йому права у боротьбі з капіталістами, полишаючи на боці вплив на законодавство.

Сіндікаліст.

Copyright 2010-2015 oldnewspapers.com.ua
pressaxix at gmail dot com
 designed in Happines.in.ua