Катеринослав, 27 листопаду
Запал боротьби…
І ми переможемо, бо сили немає остільки значної, щоб подолала волю працюючих на місце під сонцем.
Але - є перешкоди, є хиби в нас самих…
Ці хиби відбиваються на хуткости нашоі конечноі перемоги.
Перша й головна хиба - це темрява, що панує по світу. І од цієі хиби повстає ціла низка перепон на нашому шляху до світлого царства дійсноі волі.
Ми мусимо вчитись, ми мусимо бути не тільки сміливими та міцними, але й лагідними та послужуючими брат братові.
І що-ж ми бачимо?
Дикунське поводження поміж собою не лише рядових повстанців, а, навіть, іх керовників - іх командірів.
Ми перемогаємо, ми йдемо до нашоі ясноі Мети, і ми повинні переступити поріг, що відділяв „старе" від „нового" не такими брудними в своїй душі, якими нас зробила неволя й гніт…
Досить поганоі лайки, досить ганебного ставлення до жінок, досить нікчемних та безглуздих пісень, досить егоістичних турбот про своє власне брюхо, коли навколо стільки голодних і обідраних…
Скорше до будівничоі праці!
Вільноі праці, вільними та чистими руками з чистою ж душею…
Удосконалюйте себе, кожен з'окрема, виявляйте максімум своєї людяности.
Хто темний - вказуйте йому шлях…
Дух руйнуючий, але й будуючий!
До реальноі праці ставайте всі, починаючи поліпшення з саміх себе…
