На лижі!
Повсякденним піклуванням партії, уряду, мудрого Сталіна - кращого друга радянських фізкультурників, спорт в нашій країні набрав нечуваного розмаху. Новий, затверджений Раднаркомом СРСР, комплекс норм на значок ГТО сприятиме ще більшим успіхам радянської фізичної культури.
В нових нормах особливу увагу приділяється лижному спортові, бо він має колосальне військово-прикладне значення, підносить обороноздатність нашої батьківщини; величезне значення мають також лижі для зміцнення здоров'я трудящих.
Але, як з'ясувалося з виступів учасників наради, що відбулася в редакції «Вісті», багато керівників спортивних організацій на Україні не зрозуміли всієї важливості лижного спорту. Бо інакше не виправдати того, що тоді, як в республіці, за даними на 1 січня 1940 року, гімнастикою займаються 200 тис. чол., волейболом - 145 тис. чол., шахматами - 150 тис. чол., лижами займаються всього - 90 тис. До того ж контрольні завдання з цього виду спорту, як правило, рік-у-рік не виконуються.
Розкриваючи причини відставання лижного спорту, товариші, які виступали на нараді, цілком правильно вказували на шкідливу тенденцію деяких фізкультурних працівників пояснювати це відставання тим, що, мовляв, на Україні, де немає відповідних кліматичних умов, розвиток лижного спорту неможливий.
Проте, саме життя спростовує це, ні на чому не обгрунтоване, твердження. Коли не 6 місяців, як в північних областях СРСР, то, принаймні, 2-3 місяці на рік на Україні можна і треба навчати нашу молодь ходінню на лижах. Українському комітетові в справах фізкультури слід переглянути учбові плани, перебудувавши їх так, щоб за якнайкоротший час високоякісно підготувати максимальну кількість лижників.
Представник ЦК ЛКСМУ тов. Людмирський в своєму виступі різко і цілком заслужено критикував роботу інспектора по лижах Українського комітету фізкультури тов. Макеєва. Займаючись, крім лиж, хокеєм і іншими видами спорту, тов. Макеєв поїхав недавно на два тижні на змагання, залишивши всі фізкультурні організації без допомоги і керівництва. Республіканський, обласні і міські комітети фізкультури мусять негайно ж поліпшити керівництво кожною фізкультурною організацією.
Тов. Мєстєчкін - начальник спортивно-учбового відділу Українського комітету фізкультури, як одну з причин відставання лижного спорту, назвав відсутність добре обладнаних лижних баз. З 250 лижних баз України немає жодної, яка б задовольняла вимоги фізкультурників. У нашій країні є всі можливості для створення добре обладнаних баз, і немає сумніву, що це завдання найближчим часом буде вирішене.
Однак, не можна й виправдувати відставання лижного спорту відсутністю баз. Треба повністю використати наявні бази, належним чином їх пристосувавши. Та й це не все. Якби керівники Українського комітету фізкультури були тісніше зв'язані з низовими колективами, вони б, безумовно, перейняли цікавий досвід Київської обласної Ради спортивного товариства «Харчовик». База цього товариства також не пристосована для обслужування фізкультурників, однак, керівники товариства, не чекаючи створення нової, роздали лижі своїм підприємстам. Це дало позитивні наслідки. На Київському консервному заводі, як тільки випав сніг, організували лижний крос, охопивши ним 90 чол. На 4-му хлібзаводі лижною учобою охоплено 47 чол., з них 40 вже склали норми на значок ГТО по лижах.
Багато учасників наради в своїх виступах говорили про одноманітність форм лижного спорту.
- Чому, наприклад, - вказував зав. військово-фізкультурним відділом Кагановичського РК ЛКСМУ м. Києва тов. Ляпін, - не використовують у нас досвід фізкультурників кондитерської фабрики ім. Карла Маркса, які проводять на лижах полювання? Чому не практикується буксировка лижників за кіньми, мотоциклами? Фізкультурні керівники і викладачі мусять виявляти більше ініціативи і винахідливості. Лижну учобу треба зробити цікавою і захоплюючою.
Лижний спорт, як і всякий інший в нашій країні, перетворився в корисну справу, що служить зміцненню оборони батьківщини. Тим то повноцінних лижників, здатних в першу-ліпшу хвилину стати на захист країни Рад, можна готувати тільки при умові опанування кожним з них будь-якої військової спеціальності - снайпера, гранатометника, кулеметника і т. д. А, проте, як було видно з виступів на нараді, між роботою Тсоавіахіму і спортивних товариств контакт відсутній.
Треба приділити більше уваги кількості і якості викладацького складу. Викладанням лижного спорту повинні займатися всі без винятку інструктори фізичної культури.
Заслужує широкого впровадження досвід Української Ради «Динамо», що створила інститут викладачів лижного спорту - громадських працівників.
Розвитком фізичної культури, лижного спорту зовсім недостатньо займаються місцеві Ради депутатів трудящих. Не поодинокі випадки, коли, замість допомоги, керівники Рад грубо порушують законні права фізкультурних організацій. Наприклад, виконком Харківської міської Ради відібрав у товариства «Спартак» приміщення лижної бази і організував там… школу танців.
Цим і подібним фактам треба негайно покласти край. Керівники радянських органів мусять усвідомити, що партія і на них покладає відповідальність за фізичне виховання трудящих.
Цілком справедливі були скарги окремих товаришів на відсутність лижного приладдя. Підприємства місцевої і легкої промисловості, промкооперація повинні давати радянським лижникам значно більше доброякісних лиж, лижних кріплень, мазей, костюмів, взуття.
Але поряд з цим треба розгорнути рішучу боротьбу за збереження спортивного інвентаря. Недопустиме явище, коли фізкультурник після користування лижами ставить їх в розпорки мокрими, через що вони гниють, псуються. Радянський лижник повинен любити і берегти лижі, як боєць гвинтівку.
Інтереси нашої батьківщини вимагають того, щоб міліони радянських патріотів вправно бігали на лижах, щоб майстерність радянських лижників стала найвищою в світі. Немає сумніву, що з цим завданням фізкультурники соціалістичної України впораються блискуче.
