Зниження відпускних цін промисловости
Директива про 10% зниження роздрібних цін передбачає 5% зниження цін по лінії товаропровідної сітки і 5% за рахунок зниження відпускних (гуртових) цін промисловости.
Недавно опублікована постанова Ради Праці й Оборони дала належну оцінку, як провадиться зниження цін у торзі. Загалом воно поки що йде механічно, переважно шляхом скорочення надвишок і прибутків. Дуже мало ще зроблено для раціоналізації торговельної сітки, здешевлення апарату, скорочення зайвих кілець і т. д. Одночасно помічається, що де-які торговельні організації використовують усі можливості, щоб обійти директиву, ухилитися від її виконання, а інші навіть погіршують якість товару, що робить зниження цін фіктивним. При цих збоченнях робота зниження цін має ще досить незначні кількістні досягнення. Наркомторгам і ВГНГ Союзних Республік Рада Праці й Оборони доручила вжити найрішучіших заходів, щоб до 1 червня було виконано директиву і дійсно знижено на 10% роздрібні ціни.
Виконання цього завдання залежатиме звичайно в значній мірі від того, як справиться промисловість із покладеними на неї обов'язками, цеб то чи своєчасно вона знизить свої відпускні ціни на 5%.
Як же промисловість виконує директиви про зниження цін? Раніш ніж робити оцінку цій роботі промисловости, треба зазначити, за рахунок яких саме витрат вона може провадити зниження? Відпускні ціни складаються з трьох основних елементів - виробничої собівартости, нагромадження й загальних видатків. Знижувати ціни за рахунок нагромадження не можна ні в якому разі. Це навіть передбачено в директивах про зниження цін. При курсі на індустріялізацію ми не можемо ні на одну копійку зменшувати її резерви, бо це негативно відбилося б на поширенні й реконструкції промисловости на новому промисловому будівництві. Нема особливих надій і на скорочення накладних видатків, бо трести нині провадять 15% зниження адміністративних видатків, і їм тяжко буде дати що-небудь більше цього процента.
Таким чином промисловість повинна знижувати ціни переважно за рахунок виробничої собівартости. Треба зразу сказати, що робота ця в умовах нашої дійсности надзвичайно складна. Устаткування нашої промисловости застаріле. До того ж у минулому році промисловість пустила в роботу рештки резерву основного капіталу технічно спрацьованих і не рентабельних, зроблено великий набор малокваліфікованих робітників, зарплата зросла поверх плану й продуктивности праці. Разом з тим подорожчала сировина - особливо сільсько-господарська, підвищились тарифи, акциз, податки й т. д. Тому то, встановлюючи зниження відпускних цін промисловости на 5%, планові органи мали на меті тільки «переломити тенденцію, що штовхала в минулому році собівартість до підвищення, і забезпечити можливість зниження цін».
Виробничі обставини на початку нового року склалися так, що намічений перелом можна було б здійснити. Промисловість поліпшила своє господарювання, «переваривши» за рік кадри нових робітників, повинні були дати належний ефект капітальні вклади, оздоровився і фінансовий стан промисловости, бо було скорочено промислові запаси та впорядковано використання внутрішніх ресурсів, а режим економії привів до скорочення ріжних непродукційних витрат.
Нині ще немає відомостей про виробничу роботу української промисловости в першому півріччі, і ми не можемо нічого сказати певного про динаміку виробничої собівартости. Мабуть вона не вийде далеко з меж Промплану, а в де-яких галузях, як напр. рудна, вже зараз відомо, дасть де-яке підвищення. Проте українська республіканська промисловість виконала директиву уряду про середнє 5% зниження цін. Українська республіканська промисловість на підставі постанови Ради Праці й Оборони знизила ціни на трикотажні вироби, електричну, анілофарбову та лакофарбову продукцію. Крім того, на підставі перегляду собівартости виробництва знижено ціни по окремих виробах: махорка - 6% з акцизної ціни, шкіряні товари - від 2-5%, взуття - від 5 до 10%, металовироби заводу Інтернаціоналу - 5.5%, цемент - 3%, лісоматеріяли - 13%, сіль - 7%, джутові вироби - 9%. Відпускні ціни Укртекстильтресту знижено середнім числом від 5-23%.
Отже «середнім числом» українська республіканська промисловість виконала директиви уряду про зниження цін. Але середнестатистичне зниження ще не дає належного ефекта. Промислові підприємства, виконуючи директиву, ганялись виключно за «середнім числом» і знижували неходові товари. Є випадки, коли промислові організації, як і торгові, знижували ціни за рахунок якости товару. ВРНГ і НКТорг, щоб усунути це ненормальне явище, примушені були навіть видати спеціяльного наказа, де під загрозою кримінальної відповідальности забороняється погіршувати якість товарів через заміну матеріялу чи обробки їх. Тому, лишень після серйозної аналізи відомостей про зниження, можна буде сказати, як реально відбилося зниження цін на бюджеті споживача. Без цього якістного коректива не можна певно сказати про кількістне зниження цін.
Дуже мляво виконує директиви місцева промисловість. До зниження цін вона приступила з запізненням і докладних відомостей про її роботу ще не має.
Коли українська республіканська промисловість знизила свої ціни, хоч середнім числом, то промисловість союзного значіння ще не переборола «повишательной» тенденції собівартости. В більшості галузей союзного значіння собівартість, як зазначає в своєму останньому наказі тов. Куйбишев, у кращому разі залишається на рівні промплану і не знижується до розмірів передбачених директивою уряду. Вугільна ж промисловість, основна хемічна, рудна й інші підняли собівартість продукції вище, ніж намічалося планом.
Зважаючи на те, що вугіль і метал складають значний процент у собівартості всіх інших галузей промисловости, треба буде звернути саму серйозну увагу на зменшення собівартости цих галузей промисловости. Невиконання директиви уряду в цих галузях може загальмувати загальне зниження цін. Тому в другому півріччі треба буде надолужити те, що не зроблено в першому.
В. Лимар.
