Архів старих газет; Архив старых газет

(Лист із Англії).

Дорогі товариші! Кілька день тому в одній із наших англійських буржуазних газет я прочитав коротеньку замітку, що незабаром відкриється з'їзд рад СРСР. Це спонукало мене порівняти ваші установи з нашими, і цей лист я вирішив присвятити спробі описати церемонію відкриття англійського парламенту.

По-перше ви мусите знати, що механізм англійського «демократичного уряду» складається з трьох частин: 1) король і його особиста рада, 2) палата лордів і 3) палата громад.

Англійський народ гадає, що він сам порядкує своєю країною, бо час од часу де-яка обрана частина його має змогу обрати «представників» до палати громад. Однак, коли придивитися ближче до палати громад і до виборів до неї, то відразу стане ясно, що народ ніякого впливу на ці вибори немає. І це незалежно від того, що капіталісти повнотою контролюють вчинки парламенту за допомогою ріжноманітних непарламентських організацій.

Ось як це звичайно відбувається. Коли буржуазія вважає, що момент для цього сприятливий, то вона постановляє змінити парламент. Виборче право в Англії мають всі чоловіки старші 21 року і жінки старші 25 років (з невеликими обмеженнями що-до майна). Кандидатів призначають політичні партії. Їх обирають партії, а не народ. Народ у цім виборі ніякої участи брати не може. В цім ви бачите велику ріжницю між виборами радянськими та англійськими парламентськими виборами.

Розуміється, обравши момент для виборів і, підготувавши всі питання, що навколо них точитиметься передвиборча «боротьба», капіталісти можуть бути певні того, що за допомогою своєї преси, вони зможуть щасливо довести до кінця свої плани, навіть, коли цей план полягає в обранні ручного робітничого уряду, як це було в 1924 році. Парламент обрано і ми починаємо чекати на день його відкриття. Парламент відкриває король, що виголошує при цім промову, яка накреслює програму всієї сесії. Подивимося як це відбувається.

Парламент відкривається з великою помпою й церемоніялом, призначеними на те, щоб зробити на народ вражіння ваги парламенту. Ця церемонія - це пережиток середніх віків, але разом з цим вона яскраво показує, хто є справжнім паном Англії.

Коли б ви випадково опинилися недалеко від парламенту, тижнів з чотири перед церемонією його відкриття о 5-й год. ранку, то ви б стали свідками досить дивного видовиська. Ви побачили б, як з королівської резиденції, Букінгемського палацу, виїжджає закрита коляска, запряжена шістьма білими кіньми. Попереду коляски відділ кінних гвардійців. Поруч коней, запряжених у коляску, йдуть два піших льокаї, верхи на трьох конях з лівого боку ще три льокаї, позаду коляски новий відділ кінноти.

Поволі вони їдуть всю дорогу від палацу до парламенту. Коней вчать гарцювати, розуміється, тільки легенько, в межах безпеки. За тиждень перед церемонією до походу прилучається ще оркестр, щоб коні звикли до його звуків. Вельми старанно вираховують, з точністю до одної хвилини, скільки часу потрібно на похід від палацу до парламенту, щоб король не приїхав надто рано, і не спізнився. Все це вправа, підготовка «до великої події».

Тим часом серед ювелірів і двірських кравців спостерігається надзвичайне оживлення. Гладкі, старі герцогині цілими днями провадять переговори зі своїми кравчихами і з корсетницями, щоб в урочисту годину здаватися стрункими. Ті, в кого не вистачає волосся, замовляють перуки. Замовляють найшикарніші туалети. Газети переповнені фотографіями високопоставлених леді в цих туалетах. Юні паростки аристократії вбирають костюми пажів і їх навчають носити трени мантій герцогів і суконь герцогинь. Кожна леді, герцогиня, або жінка члена палати лордів з нижчим титулом мусить бути в короні, хоч і не такій великій, як королівська. Кожна така корона золота, оздоблена діямантами і перлами, коштує десятки тис. карб.

На віщо така пишна підготовка в палаті лордів? Справа в тім, що коли король приїжджає до парламенту, щоб сповістити «обранцям народу» свої побажання, він сповіщає це не виборній частині парламенту, палаті громад, а палаті лордів. В призначений день герцоги, епіскопи, лорди та їхні жінки збираються в палаті лордів. Важко уявити собі пишність і блиск цього збору розкішно одягнених, позолочених, посипаних діямантами людей.

З'являється король. Він сходить на трон і читає своє «послання народові». З чого воно, звичайно, складається? Скільки я пригадую собі, останній раз воно починалося тим, що король і надалі перебуває в приязних відносинах зі всіма країнами. Король говорив це в той момент, коли його уряд інтригував проти СРСР, де тільки і як тільки міг. Далі король сказав, що на нещастя Англії довелося пережити неспокійний час (загальний страйк гірників) та що тепер всім, хазяїнам та робітникам, треба буде працювати вкупі, в обопільнім порозумінні не пам'ятати лиха, заподіяного один одному, і дбати за відновлення добробуту країни. Тепер же слідом за цим він сказав, що він вважає за потрібне рекомендувати парламентові зробити де-які зміни в законі про профсоюзи (новий, скерований проти профсоюзів законопроєкт консерваторів). Мабуть король хотів цим довести, що капіталісти не пам'ятають лиха.

Ця промова, що її король виголошує в палаті лордів, триває хвилин 5. Що ж далі? Що ж діється в цей час з обранцями народу, з палатою громад? Вони чекають біля дверей. Ні один член палати не має права увійти до палати лордів підчас тронної промови. Коли король кінчає свою промову, один з двірських, убраний в оксамитні штани до колін, з шаблюкою біля пояса, іде до приміщення палати і стукає в двері. Він каже, що король хоче бачити представників палати і вони ідуть, ватажки всіх партій, убрані в короткі штанці і стародавні фраки, вишиті золотою тасьмою (Рамзай Макдональд виглядає в цім убранні точнісінько як пава, що розпустила хвіст). Коли вони приходять до палати лордів, їм урочисто вручають копію тронної промови. Вони несуть її назад до палати громад і там голова зачитує її голосно. Після цього один із депутатів підводиться, щоб подякувати відсутному королеві за його «ласкаве послання».

Як ви бачите, вся ця церемонія цілком відріжняється від тої, що відбувається у вас. Коли відкриваєте ваш з'їзд рад, на нім не буде нікого крім представників робітників і селян, більшість делегатів будуть справжні робітники від варстату і селяне від плуга. У нашім парламенті пануюча роля належить палаті лордів, наслідним аристократам-землевласникам і новим аристократам з великих буржуа, що їм король роздає титули. Вони можуть накласти своє вето на будь-яку постанову палати громад. Король ніби немає ніякого впливу, а насправді має свою особисту раду, а її постанова обов'язкова для палати лордів і палати громад. Король не розмовляє з представниками народу. Відкриття парламенту обертається в якусь ніби циркову виставу і своєю пишністю та багатством ображає народ, що зазнає злиднів.

У вас на з'їзді не буде нічого подібного. Прості люде, представники народу, вислухають доклада свого виконавчого комітету. Риков і Калінін говоритимуть з ними безпосередньо, а не надсилатимуть писані промови через льокаїв. Предстаники народу не муситимуть робити ніяких зневажливих церемоній і говоритимуть те, що вважатимуть за потрібне.

Я і тисячи моїх товаришів, англійських робітників, заздримо вам, заздримо вашій пролетарській демократії, а проте ми сподіваємося, що й нам хутко пощастить покласти край нашому циркові.

Аткінс.

Відставка японського кабінету

Урядова криза викликана фінансовими труднощами

ТОКІО, 17. (ТАРС). Агентство Шімбун Ренго сповіщає: «Кабінет Вакацукі подав сьогодні ввечері у відставку, бо таємна рада (дорадчий орган при імператорі), наклала вето (заборону) на найголовніший фінансовий законопроект уряду. Уряд пропонував, щоб японський банк подав за відповідальністю уряду - безумовну фінансову підтримку формозькому банкові, стан якого захитався через банкроцтво Сузукі (однієї з найбільших імпортно-експортних фірм Японії).

Таємна рада відхилила цей законопроект, як такий, що суперечить конституції. Після цього відбулося екстренне засідання кабінету, де було ухвалено постанову про відставку кабінету в повному складі».

Банкроцтво японських банків

ТОКІО, 16. (ТАРС). Преса гостро критикує вчорашню постанову уряду видати Формозькому банкові з коштів скарбниці аванс в 200 міліонів ієн, щоб врятувати банк від банкроцтва. Преса обвинувачує уряд в тому, що він збільшує й без того вже важкий тягар японського народу. Таємна рада (дорадчий орган при імператорі) заперечує проти такої постанови уряду й не дала згоди на те, щоб прохати імператора оповістити відповідний імператорський декрет.

Останнім часом в Японії збанкрутувало коло 10 великих банків. Крім того, банк «Сузукі Шотем» ледве-ледве уникнув банкроцтва, що його вже вважали за неминуче. Нинішня агонія Формозького банку, якому «Сузукі Шотем» винен 350 міліонів ієн, зайвий раз свідчить про серйозність фінансового стану Японії.