Архів старих газет; Архив старых газет

(В порядку обговорення).

Серед ріжних академічних кол у Харківських ВУЗ'ах, а також серед багатьох членів секцій наукових робітників України тепер вельми актуальним та важливим питанням є питання про перегляд триместрової системи навчання.

Свого часу, під час неодмінної ліквідації наслідків руїни, триместрову систему треба було завести у наших ВУЗ'ах, щоб прискорити випуск кваліфікованих радянських фахівців нової генерації. Загальний курс ВУЗ'ів було скорочено на 3 роки, але час навчання за рік треба було продовжити. А тому цілком логічно повстала потреба росподілу на 3 періоди навчального матеріялу. Крім того, малося також на меті зберегти час студента, коли він, переобтяжений службою або громадянською працею, не встигав виконати свої академічні обов'язки за нормою. Значить передбачалося, що студент через своє переобтяження втратить не рік і не пів року, а лише третину року, приєднавшися в своїй праці до сусіднього триместру.

Але тепер ми маємо цілком інший стан, ніж це було 5-6 років тому. Навчальна робота провадиться в цілому більш планово, термін навчання майже у всіх ВУЗ'ах (в інститутах) продовжено до чотирьох років, справа тепер вже йде про підвищення вимог до ВУЗ'ів про поліпшення якости продукції. Аналізуючи сучасний стан науково-педагогічної роботи в ВУЗ'ах, треба цілком щиро й одверто сказати, що триместрова система не виправдала себе з обох зазначених боків. Лише винятково окремі одиниці зі студентів дійсно скористалися зі свого права скінчити курс за скорочений термін. Навпаки, можна було спостерігати за останні часи, як масове явище серед студентства, що додаткові триместри, призначені для ліквідації академічної заборгованости напівлегалізовано, а закономірно поширюються замісць на один триместр, на цілий рік, тоб-то, ми маємо вже й тепер фактично 11-12 триместровий курс, що спричиняється або до перевитрачання або непланового витрачання коштів, затримки продукції кваліфікованої сили, або, що більш важливе, до не досить високоякісної продукції майбутніх організаторів народнього господарства.

При росподілі навчального року на 3 періоди (триместровому) ми маємо три - приблизно рівноцінні - частки річного терміну: триместр зимовий, триместр весняний та триместр літній.

Мабуть ні для кого не секрет, а тим більше для НКО, що так званий літній триместр у значній мірі є якась педагогічна фікція. За всі минулі роки його порушувано або з роспорядження самого НКО, або стихійно з ініціятиви самих ВУЗ'ів. Що-до кількости тижнів навчання, що-до кількости фактичних робочих годин - літній триместр був завжди значно коротший, але офіціяльно, номінально, в навчальних планах його чомусь треба було рахувати як рівноцінний та повноцінний. На нашу думку, цим досягалося лише зовнішньої архітектурної краси «казенного добробуту». А справді це було явне педагогічне непорозуміння»… Жоден професор, коли він вважав свій курс більш менш за відповідальний, добровільно не згоджувався призначати свої лекції на літній триместр (ми тут маємо на думці так звану «концентрацію» навчання по триместрах). Приблизно так само ставилося й студентство до цих курсів. По-весні - приблизно з половини червня - студентськими масами опановував традиційно так званий «ліквідаційний настрій», що іноді набирав дуже незручних і небажаних стихійних форм. З другого боку, короткий термін попередніх триместрів призводив до певної неув'язки, дизгармонії поміж теоретичною проробкою окремих дисциплін, фіксацією досягнень з цих дисциплін, та звітним або перевірочним моментами навчальної роботи. Звідси - на наш погляд, значно підупала можливість синтетичної праці, бо для неї звичайно потрібно більш спокійного, більш рівномірного темпу роботи. Ми маємо тут на увазі, що замісць рефератів у нас запанували тези, замісць курсових та кваліфікаційних праць - дрібні реферати і т. ін.

Зазначимо ще один досить важливий хибний момент триместрової системи викладання - момент організаційний. Згадаємо часті зміни навчального роскладу (тричі на рік), дрібні частки робочого плану та конечну потребу педагогам та всьому апаратові ВУЗ'ів тричі на рік наново пристосовуватись до цих робочих планів. Перші кроки та прикінцеві моменти праці, як відомо, завжди в значній мірі гальмують темп швидкої продукції. Це, звичайно, негативно мусить вплинути на якість праці, на обсяг проробленого матеріялу і т. і.

Отже наші зауваження і практичні спостереження відносно триместрової системи можна звести до таких тверджень, що характеризують негативні її риси. Почнемо посамперед з літнього триместру:

а) Коли б навіть літній триместр був однаковий що-до часу з останніми, то він все одно, як показують всі фізіологічні та педагогічні досвіди - вельми шкідливо впливає на працездатність та на якість продукції інтелектуальної праці людини. Очевидно,  в цей період більш активними бувають вегетативні чинники організму людини.

б) Влітку, починаючи приблизно з половини червня, починається ремонтна кампанія, що шкідливо впливає на продуктивність праці як студентів, так і професури (звичайно тих, що залишаються, а не тих, що їдуть лікуватися).

в) Багатьом студентам ріжних ВУЗ'ів - з матеріяльних причин, - треба і вони мають змогу підшукати собі додатковий літній приробіток (літня практика за навчальним планом, кампанія заступництва, праця на селі, дитячі майдани, ясла і т. і.).

г) Певні категорії студентів - під час обов'язкової військової підготовки теж мусять скорочувати свої літні заняття.

Крім зазначених причин, що гальмують справу з літнім триместром, треба зазначити й інші моменти, а саме:

д) Зимові та весняні триместри - в цілому теж звичайно зазнають значного скорочення і усталення їх майже нічим не компенсується. Неможливо ставити собі за мету лише інформаційний бік справи. По суті і ці короткі терміни не досягають мети концентрації уваги та зосередження наукових сил.

е) Організаційні моменти: розгляд та затвердження робочих планів, звітність, оповіщення про початок та кінець занять, справи розкладу - все це при повторенні (тричі на рік) стає якоюсь нудною повинністю, нецікавою нікому із справжніх активних академробітників. Цим самим справа стає якоюсь шаблонною, «казенною», формальною.

Скільки широкі кола суспільства в цілому і зокрема навчальні організації мусять зацікавитися цією справою, ми вважаємо, що вивчення офіціяльних матеріялів, протоколів, річних звітів і т. і. безумовно може дати значно яскравішу картину цієї справи. Ми ставили це питання, як питання, що має не лише специфічний інтерес, а таке, що стосується поліпшення стану вузівської роботи в цілому. Багато ріжноманітних ВУЗ'ів мають свої власні особливості що-до структури учбової роботи. Бажано, щоб на сторінках преси це питання було б висвітлено всіма сторонами (індустріяльні, сільськогосподарські, медичні ВУЗ'и). Ця справа так само тісно сполучена з літньою практикою студентства, що тепер набула теж державного значіння.

Які ж корисні наслідки може дати ця неодмінна і пекуча тепер реформа? Ясно, що під час переходу з однієї системи на іншу мусять бути значні труднощі. Але їх треба вважати за переходові явища, лише за конче потрібні кроки для уточнення, удосконалення і поліпшення роботи в ВУЗ'ах. Наша думка ні в якій мірі не заважає загальному протягові навчального року, усталеному та декретованому Раднаркомом у 36-40 тижнів навчання. Мова йде лише про доцільність змін у розподілі цих тижнів на збільшені - ускладнені частки часу - півріччя (семестр) замісць триместрів. Таким чином ми вважаємо, що корисні наслідки могли б бути такі:

а) Зменшиться кількість перерв та інших перебоїв організаційного характеру, обов'язкових сопутників переходу з одного роскладу на інший.

б) Можливо буде належним академічним органам налагодити більш рівномірний росподіл академічного навантаження. Концентрацію - замість 3 термінів, що з них один - неповноцінний, - буде переведено в два терміни однакової вартости.

в) Значно зменшиться канцелярська та бюрократична злива звітности та іншого шкідливого гаяння часу на складання, обговорення, затвердження навчальних та робочих планів, що, на нашу думку, може дати економію 25-30% академічних годин, які витрачалося на засідання, а відповідно слід збільшити методологічну глибінь академічної справи і тим-то буде підвищено вимоги що-до продуктивности праці.

Ми тут не зупиняємося на професійному та бюджетному моментах цієї проблеми. Нема сумніву, що і з цього погляду семестрова система значно спростить операції розрахунків, число непорозумінь, конфліктів і т. і.

Нагадаємо лише досвід РСФРР, де з початку минулого академічного року заведено цю систему, і де цей шлях цілком себе виправдує. Наприклад ми маємо змоги посвідчити, що реформа ця в комвузах всесоюзного значіння - Свердловського комуніверситету, Академії Комвиху, КУТВІ, Моск. інст. політ. освіти і т. д. дала за цей рік досить позитивні наслідки. Досвід цей треба використати і нам.

Проф. Харьк. ІНО О. Грузинський.