Новий індустріяльний центр
Перспективи розвитку промисловости в районі Дніпрельстану
IV.
Планове розгортання нових індустрій в районі Дніпрельстану уявляє собою складну проблему, яка ще довго буде заслуговувати уваги з боку планових органів всього Союзу взагалі і України зокрема. Спроєктування кожного нового виробництва потрібує всебічної розробки і докладного ув'язання з цілим комплексом економічних обставин.
В першу чергу увага повинна скупчитися біля питання про найбільш доцільну організацію споживання електроенергії Дніпрельстану.
Вище зазначено, що розгорнутий на всю спроєктовану силу Дніпрельстан вже на 1935 рік буде давати 1,2 міліярдів kwh на рік, а десь біля 1940 року буде давати на рік 2-2,5 міліярд kwh.
Постає питання, в якому розмірі зазначена енергія зможе бути засвоєна нашою індустрією?
Для розвязання цього питання треба виявити, яким темпом може іти розвиток індустрій України взагалі і чого можна чекати в цьому напрямку на 1935-1940 рік.
На протязі часу з 1920 р. по 1926 р. робота індустрій України зростала величезним темпом - середнім числом 35% на рік. Цей темп є характерним для періоду відновлення індустрій - періоду пуска в хід господарської машини. Але зараз, як загально визнано, саме в 1926 році, цей період закінчився, тому починаючи з 1927 р. темп розвитку наших індустрій повинен бути іншим.
Для часу 1927-1940 рік серед численних варіянтів нам вважається найбільш обгрунтованим і тому найбільше ймовірним припустити той темп, з яким ішов розвиток українських індустрій на протязі 3-4 передвоєнних десятиліть. Цей темп середнім числом складав 10-11% на рік. Через обмеженість розміру даної статті докладне обгрунтовання цього темпу відкладаємо до іншого разу, а зараз лише зазначимо, що майже всі інші варіянти передбачають темп розвитку наших індустрій в більшому розмірі, але після переробки більшість варіянтів починає наближатися до показаних 10-11%.
Виходячи з показаного темпу розвитку індустрій, ми знаходимо, що в 1932 році українська індустрія загалом споживе механічної енергії 4,5 міліярдів kwh, приріст у порівнянні до 1926 року складає 2,1 міліярди kwh. Себ-то та енергія, яку має дати на цей рік Дніпрельстан (550 міліонів kwh), покриє лише 26,4% загального приросту.
На 1935 рік за тими ж підрахунками вся індустрія України буде споживати механічної енергії 6,2 млрд. kwh, а Дніпрельстан на цей рік буде давати 1,2 млрд. kwh, чим зможе покрити приріст індустріяльної потреби в енергії лише на 30%.
На 1940 рік вся енергія Дніпрельстану разом з енергією гідростанції на Низовому Дніпрі зможуть покрити відповідний приріст потреби індустрій в механічній енергії теж у невеликій порівняно мірі, лише на 25%.
Це показує, що вся електроенергія Дніпрельстану не тільки може бути цілком засвоєна зростаючою індустрією, але й серед індустріяльних споживачів потрібно вибирати лише ті, що найкраще зможуть використати чудесні властивості електроенергії Дніпрельстану.
З другого боку, всякий інший не індустріяльний росхід електроенергії Дніпрельстану повинен бути зведеним до мінімуму.
V.
Дешева електроенергія Дніпрельстану через індустрію має відограти в нашому народньому господарстві виключно важливу ролю. Вона зможе революціонізувати наш товарний ринок, утворення продукції мінімально-низької собівартости при високій якості. Через дешеву електроенергію Дніпрельстану наші товари набудуть конкурентоздатности на зовнішніх ринках. По-друге енергія Дніпрельстану має викликати до життя ті нові виробництва, які досі не могли бути організованими у нас за відсутністью дешевої електроенергії.
Наша нинішня індустрія переважно залишилася нам у спадок від капіталізму. При своєму утворенні вона мала цілком інші «цілеві установки» і зараз по роду своїх виробів і по територіяльному розміщенні далеко не відповідає сучасним завданням господарчого колектива. Крім того, в більшості існуючі промислові заклади технічно й організаційно далеко відстали від сучасних вимог, мають застаріле або зверх усякої міри опрацьоване устатковання. Як загальне правило, старі промзаклади працюють з низькими коефіціентами рентабельности.
Тому електроенергія Дніпрельстану для досягнення показаної вище мети, повинна бути вся цілком передана новій індустрії, збудованій за останнім словом технічної й організаційної раціональности.
Електроенергія Дніпрельстану повинна вживатися і нові промислові заклади повинні будоватися в порядку задоволення найпекучіших потреб народнього господарства України зокрема, і всього Радянського Союзу в цілому.
Тому, намічаючи перспективи нового промислового будівництва в районі Дніпрельстану, ми повинні принаймні коротко зупинитися на виявленні головніших з цих потреб.
Сільське господарство України і всього Радянського Союзу на найближчі десятиліття стає вузлом економічної політики і задоволення потреб сільсько-господарського виробничого сектора, стає першорядним і першочерговим завданням.
Це аргументується такими відомими й очевидними фактами: а) на трудовому секторі сільського господарства занята величезна більшість працюючих, б) знаряддя праці - техніка й технологія - на цьому секторі ще не зачеплені сучасною технікою, в) форми колективного господарювання проявлені тут в самому незначному розмірі і панують начала індивідуалізму та приватної власности.
Сучасний стан с.-г. не може задовольняти нас ні в якій мірі. Темп розвитку виробничих сил укр. с.-г. надзвичайно малий, менше індустріяльного темпу в 5 разів, він лише в самій малій мірі перевищує темп природнього зростання с.-г. населення.
Тому енергія Дніпрельстану повинна піти на піднесення нашого сільського господарства, на посунення його в бік соціялізму на піднесення темпу розвитку с.-г. до рівня індустріяльних темпів.
Сучасні умови електротехніки ще не дають можливости безпосереднього вживання енергії Дніпрельстану в с.-г. Ця енергія повинна поступити до с.-г. через індустрію, шляхом внесення в с.-г. приступного двигуна - трактору, шляхом всебічного устаткування с.-г. ріжними робочими машинами, і внесенням нових форм дешевого штучного угноєння.
Скільки с.-г. машинобудівництво у нас розвинено вже й зараз в достатній мірі, то на базі дешевої електроенергії, в першу чергу, для задоволення потреб с.-г. повинні будоватися заводи штучного азотистого угноєння та тракторний завод.
Другим провалом у попередньому розвиткові нашого народнього господарства було постійне напруження в справі постачання металів. Зростаюча індустріялізація нашого краю пред'явить збільшений попит на всі метали, а необхідність всемірного звільнення нашого народнього господарства від чужоземного впливу, ставить у порядок першорядних завдань організацію виробництва саме тих сортів металу, які у нас цілком не вироблялись через відсутність дешевої електроенергії: це виробництво алюмінія, феро-маргана та електросталі.
На базі дешевої електроенергії зможуть розвинутися у нас крім того низка хемічних виробництв: нароб кальція карбіда, феросіліція, ріжних хлоратів, електроліз повареної соли і т. п.
Всі ці виробництва до свого часу у нас не провадились, і продукти їх доводилося привозити з-за кордону, переплачуючи за це досить великі суми дорогої нам валюти.
Виходячи з вище зазначених потреб нашого господарства, ми повинні визнати за раціональне і необхідне організацію на дешевій електроенергії Дніпрельстану ось таких виробництв:
Виробництво алюмінія в розмірі від 6 до 10 тисяч тон на рік. Потреба в алюмінії на 1925 рік складала 5.000 тон, збільшуючись далі що року на 20-25%. На протязі наступного п'ятиріччя ця потреба піднімається до 9-10 тисяч тон.
Ціна алюмінію на енергії Дніпрельстану не буде перевищувати 1 карбованця за кілограм, себ-то буде нижче сучасних імпортних цін на 35%.
Вартість алюмінієвого заводу орієнтовочно визначається в 15 міл. крб.
Електроенергії потрібно буде на це виробництво 300 міл. kwh на рік.
Виробництво азотного угноєння. Собівартість його у вигляді амофоса за підрахунками проф. Мозера прирівнюється 80 коп. за кілограм ув'язаного азоту. Ціна цілком приступна для нашого сільського господарства.
Потреба в азотових угноєннях може рахуватися в сучасних умовах безмежною. До війни (1912 р.) штучного угноєння до Росії ввозилося біля 750 тисяч тон на суму біля 16 міл. карб. В тому числі чилійської селітри 50.000 тон. Виробництво в Росії штучного угноєння складало біля 40.000 тон.
Потреба селянських господарств нині вираховується в розмірі 250.000 тон ув'язаного азоту (2,5 міл. тон бруто).
На електроенергії першої черги спроєктовано будовання заводу на 20.000 тон ув'язаного азоту.
Вартість цього заводу складає 12,5 міл. карб. Електроенергії треба буде 300 міл. kwh на рік.
Виробництво феромаргану. Наші потреби складають 80.000 тон. Очевидно також, що феромарган, вироблений на електроенергії Дніпрельстану якістю і ціною зміг би конкурувати і на зовнішніх ринках.
Собівартість Дніпровського феромаргану не буде перевищувати 65-80 карб. за тону.
Вартість завода - 7,5 міл. карб. Електроенергії вимагатиме 400 міл. kwh на рік.
Рафініровка сталі. Річна продукція 80.000 тон для задоволення внутрішніх потреб. Для здешевлення це виробництво організується на майбутньому Запорізькому металургічному заводі.
Вартість дооборудовання заводу - 2,5 міл. карбованців.
Електроенергії вимагатиме 12,5 міл. kwh на рік.
Інші хемічні виробництва: а) виробка карбіда-кальція (для потреб автогенної зварки) виникає в звязку з алюмінієвим виробництвом.
Розмір виробництва передбачається в 6.000-9.000 тон.
Вартість заводу - 2 міл. карб.
Електроенергії вимагатиме 25 міл. kwh на рік.
б) електролиз повареної соли на 1935 рік передбачається розвинути в таких розмірах: хлорного вапна - 6,5 тисяч тон, хлорного газу - 6,0 тис. тон, каустики - 8,3 тис. тон.
Вартість організації виробництва - 2,5 міл. карб.
Електроенергії вимагатиме 25 міл. kwh на рік.
в) виробництво хлоратів: бертолетової соли (для сірників) 2,500 тон, хлорату натрового (для текстиля) 1,500 тон, хлорату натрового (для вибух. річ) 1,000 тон.
Вартість оборудовання біля 1,0 міл. карб., електроенергії - 35 міл. kwh на рік.
Виробництво тракторів і інших двигунів внутрішнього горіння, виникає з вищезазначених потреб розвитку сільського господарства.
Вартість організації тракторного заводу, на продуктивну спроможність 10-15 тисяч тракторів на рік, складає 30 міл. карб. Витрачання електроенергії - 44 міл. kwh на рік.
Таким чином, лише ці виробництва цілком споживуть усю енергію Дніпрельстану, і лише вони в інтересах всього народнього господарства мають бути організовані в першу чергу на базі дешевої електроенергії.
Для повного розгортання ції нової індустрії потрібно затратити на протязі найближчих 5 - 8 років біля 70 міл. карб. Сума цілком підсилу нашому народньому господарству. Вона від загальної суми, що передбачається затратити на нове промислове будівництво (1,800 міл. карб.), складає лише 3,9%.
Тому, треба негайно приступити до конкретного проєктування нового індустріяльного будівництва в районі Дніпрельстану, а перечислені вище нові виробництва занести до перспективного п'ятирічного промплану, що його оце зараз виробляють відповідні органи.
3/IV-27 р.
Гр. Башлай.
