Архів старих газет
 ---------------------------------------------------
www.oldnewspapers.com.ua
Ціна 2гр.
 ---------------------------------------------------




10-й Всеукраїнський з'їзд рад про завдання та перспективи сільського господарства

Поруч чисельного зросту сільського господарства України 10-й Всеукраїнський З'їзд Рад визначив і де-яке якісне поліпшення його. Найбільші, найпозитивніші досягнення це зріст ранніх парів у степовій частині України, збільшення проти передвоєнного періоду площі інтенсивних та спеціяльних культур, збільшення в озимому клині пшениці, збільшення засівів трав та машинізація сільського господарства.

Ці зміни в сільському господарстві України свідчать за те, що селянство України, охопивші здобуті Жовтневою революцією землі, не тільки закінчило період відбудови сільського господарства, а й роспочало, в процесі цієї відбудови реорганізацію сільського господарства. Інакше говорячи, ці зміни свідчать за те, що ми взялися до роботи в справі реорганізації сільського господарства.

Якщо поруч двох зазначених чинників - збільшення ролі технічних культур та зросту машинопостачання, зважити, що ми в процесі відбудови нашого сільського господарства досягли збільшення ролі продуктивного скотарства та зросту переробних пунктів (дві беконні фабрики) - в Полтаві та Кремінчуку, збільшення кількості пунктів та заводів для переробки молока, то ми маємо раціо констатувати, що ми підійшли до піднесення нашого сільського господарства на вищий організаційно-господарський щабель, що ми вже почали роботу в справі реорганізації нашого сільського господарства, що ми, відбудовуючи наше сільське господарство та доводячи його до передвоєнних норм, шли в цій своїй роботі новими шляхами та що вже тепер в сільському господарстві закладено низку реконструктивних моментів, які гарантують успіх нашої роботи.

Це перше, чим характеризується пройдений нами етап, етап відбудови нашого сільського господарства.

Друге, чим характеризується цей етап - залучення незаможних господарств до загального процесу відбудови та розвитку сільського господарства. Незаможні частини села в наслідок заходів держави на загальному тлі розвитку сільського господарства, зміцніли.

До цього господарського зусилля селянської бідноти скеровані всі зусилля нашої політики. Ми всіма засобами домагаємося і домагатися того, щоб бідняк з господарського боку піднісся до середняка. Останній рік характеризувався зниженням проценту безінвентарних та беззасівних господарств. Єдино правильний шлях, щоб піднести всю масу бідняцьких господарств, це шлях їхнього усуспільнення - через кооперацію та колективізацію

Тільки йдучи цим шляхом, біднота досягне реального поліпшення свого господарського стану.

Наші досягнення в цім напрямку вже дали змогу певній частині індивідуальних бідняцьких мас зміцнити та взяти участь у загальному розвитку сільського господарства.

Констатуючи зазначені досягнення, 10-1 Всеукраїнський З'їзд Рад підкреслює, що перед нами, перед нашим сільським господарством повстають тепер вельми складні завдання, що вимагають найхутчого їхнього розвязання та низки виробничо-організаційних заходів. Ці завдання 10-й Всеукраїнський З'їзд Рад формулює так:

«Товарність селянського господарства все ще мало розвинена. Рівень урожайности наших полів ще невисокий, якісне поліпшення скотарства не досягло ще потрібного темпу. Щоб розвиток сільського господарства йшов належним темпом, нам потрібна організаційна господарська революція в хліборобстві; треба змінити старий господарський лад з його толочним трьохпіллям, переложним рябопіллям та недостатньою ринковістю селянського господарства. Треба широко розгорнути творчі сили нашого сільського господарства, закласти під нього нову технічну базу, посилити процес машинізації та тракторизації і ввести сільське господарство в загальний процес індустріялізації народнього господарства Радянського Союзу».

Завдання індустріялізації країни в другому етапі нашої роботи за чітким формулюванням тов. Леніна полягає в тім, щоб: «Пересісти з одного коня на іншого: саме з коня селянського, мужицького, виснаженого, з коня економій, розрахованих на сплюндровану радянську країну - на коня, що його шукає і не може не шукати для себе пролетаріят, на коня великої машинної індустрії, електрифікації, Волхівельстану та інш.».

Розвязати це завдання ми зможемо і ми маємо його розвязати та розвяжемо - тільки в наслідок наших спільних зусиль - зусиль партії, радянської влади, робітників та селян. Щоб ми могли перебудувати нашу країну на країну промислово-аграрну, щоб ми дійсно пересіли з озлиднілої селянської коняки на коня важкої машинноіндустрії - для цього й партії і радянській владі потрібна допомога, потрібна безпосередня участь у цій роботі всіх робітників та всього селянства. І для місцевих радянських органів, а також для місцевих земельних робітників, одним з чергових та основних завдань є завдання вщепити та безугавно прищіплювати в свідомість селянства все значіння індустріялізації для нашої країни загалом та для сільського господарства зокрема.

Говорячи про ці завдання, ми повинні вже тепер накреслити основні шляхи, що ними має піти розвиток сільського господарства в системі індустріялізації країни, накреслити основні заходи, які треба вжити по лінії сільського господарства, що нерозривним вузлом звяжуть сільське господарство з промисловістю.

Підходячи до викладу системи цих заходів, треба посамперед зупинитися на питаннях землевпорядковання.

Поки-що наші досягнення в царині землевпорядковання незначні. До першого січня цього року ми впорядкували всього 14,5% земельної площі України, що підлягає землевпорядкованню. Ми, таким чином, не виконали плану землевпорядковання, затвердженого два роки тому.

Поруч цього, треба зазначити, що ми не виконали й плану розселення. Темп розселення в два рази відставав від темпу розвитку землевпорядчих робіт, а це, в свою чергу, гальмувало проводити землевпорядковання (села, де є багато дворів).

Відзначаючи ці хиби в нашій роботі та звертаючи увагу уряду на потребу їх усунути, 10-й Всеукраїнський З'їзд Рад накреслив низку конкретних заходів у царині землевпорядковання.

Перш за все 10-й Всеукраїнський З'їзд Рад підкреслив потребу вже в цім році спростити землевпорядчий процес, наблизивши його до місцевих органів влади та забезпечивши хутчий темп розгляду землевпорядчих справ.

Далі 10-й Всеукраїнський З'їзд Рад у своїй постанові звертає особливу увагу на потребу прискорити темп розселення. В цім році, уряд за директивою десятого Всеукраїнського З'їзду Рад посилює забезпечення кредиту розселення та землевпорядковання.

Разом з тим, 10-й Всеукраїнський З'їзд доручив урядові збільшити податкові пільги розселенцям та продовжити строки розселення.

Поруч цього слід цілком чітко поставити перед собою завдання належної організації та зміцнення громадського плодозміну, запроваджуваних підчас землевпорядковання.

Посилення темпу землевпорядковання (та розселення), поліпшення його якости, зміцнення переведеного та забезпечення для землевпорядкованих земельних громад фактичної можливости перейти на нові форми господарювання - ось основна директива, дана 10-м Всеукраїнським З'їздом Рад, що на її неухильне здійснення мають звернути пильну увагу радянські органи та місцеві земельні робітники. Наркомзем опрацював новий план землевпорядковання.

Коли зважити земельну площу, впорядковану до першого січня цього року (5.153 тис. гектарів), то до 1932 року ми впорядкуємо 63% площі с.-г. значіння на Україні.

Останні питання в царині землевпорядковання, що на них З'їзд зупинив свою увагу - це питання про допомогу бідноті при землевпорядкованні. 10-й Всеукраїнський З'їзд Рад підкреслив потребу збільшити площу безплатного землевпорядковання для бідноти, довівши в наступнім році цю площу до максимально можливих розмірів.

В цім році роботу на землевпорядковання 21% площі буде оплачено коштом держави.

Місцевим радянським органам треба звернути пильну увагу на повне та на найраціональніше використання коштів, асигнованих на землевпорядковання бідноти.

Місцеві радянські органи повинні не дозволяти давати ці кошти на те, на що вони не призначені.

Наші досягнення в царині усуспільнення сільського господарства поки що незначні. Рахуючи с. г. кооперацію, колгоспи та радгоспи, ми що до виробництва усуспільнені поки-що тільки на 5,1% продукції.

Однак, оборот сільського господарства з ринком ми усуспільнили вже на 21,9%. Наше завдання це поступовий та неухильний зріст охоплення сільсько-господарською кооперацією оборотів села з тим, щоб сільсько-господарська кооперація обернулася «в єдину форму звязку селянського господарства з промисловістю, селянина з робітником».

Але основне завдання нашої радянської сільсько-господарської кооперації, це її генеральна лінія - не формальне кооперовання селянства, не кооперовання його по лінії збуту та постачання, а поступове перетворення сільсько-господарської кооперації на організатора сільського господарства. Цю генеральну лінію, цю установку в роботі сільсько-господарської кооперації не мають спускати зі своєї уваги місцеві кооперативні органи та місцеві земельні органи. Всяке замикання сільсько-господарської кооперації в збутово-постачальній операції, (хоч би з чиєї вини, чи через чиюсь помилку це замикання відбувалося) мусить зустрінути найрішучішу одсіч з боку місцевих радянських органів.

Особливе місце в роботі сільсько-господарської кооперації має зайняти допомога бідноті. Залучення бідноти до кооперації (особливо до спеціяльної), кооперування збуту та постачання бідноти, допомога бідноті насінньовим матеріялом, допомога переведенню засівної кампанії - ось чергові завдання, що повстають перед сільсько-господарською кооперацією в справі допомоги бідноті.

Говорячи про сільсько-господарську кооперацію, 10-й Всеукраїнський З'їзд Рад зазначає, що «шлях виробничого розвитку нашого сільського господарства є одночасно шляхом його усуспільнення, переводу на нові рейки громадського колективістичного хліборобства. Роз'єднувати ці два процеси неможна, бо наше сільське господарство йде й повинно прагнути не лише до піднесення своїх продуктивних сил, але й до усуспільнення, до повільної, але повної перебудови на соціялістичних підставах».

Другим чинником у цій царині є колективізація.

В роботі колективізації ми донині мали чимало хиб. Основною хибою, основною нашою болячкою, яку треба найрішуче усунути, був деякий відрив від колективістичного руху та місцевих земельних органів і сільсько-господарської кооперації.

Місцеві радянські органи повинні звернути пильну увагу на роботу коло притягнення селянства, особливо бідноти до колективістичного руху, на створення життєздатних колективів та на те, щоб теперішні колективи належним чином обслуговували як земельні органи, так і кооперацію.

Підкреслюючи потребу посилити заходи, скеровані до розвитку колективізації, 10-й Всеукраїнський З'їзд Рад зосереджує головну увагу на постачання колективам складних машин, зокрема тракторів, посиленні кредитування, переважно довготермінового та особливо на посилення агрономічної допомоги як по лінії земорганів, так і по лінії кооперації.

Підсумки останніх років свідчать, що в процесі перебудови нашого господарства - ми це зазначили вище - збільшилася площа пропашних та технічних культур. Однак, за останній господарський рік спостерігається протилежне явище - деяке зменшення цих площ. Разом з тим, спостерігається деяка затримка в рості селянських засівів буряка. Ці явища, що являють собою, звичайно, деякий крок назад у справі інтенсифікації сільського господарства, пояснюються неправильною політикою цін. Ось чому 10-й Всеукраїнський З'їзд Рад визнав за потрібне, щоб політика цін на продукти спеціяльних та технічних галузей сільського господарства (зокрема на продукти скотарства) «зважала на інтереси реорганізації та самого сільського господарства як і народнього господарства загалом, і разом з тим погоджувала інтереси промисловости та сільського господарства».

Кілька слів про фінансовання сільського господарства та сільсько-господарський кредит. Кошти селянства ще не втягнуто до кредитних річищ, вони ще залишаються без доцільного та організованого їхнього використання.

Поруч цього треба зазначити безперестанний зріст фінансовання сільського господарства по лінії державних коштів.

Рівняючи вклади по лінії сільського господарства та темп зросту цих вкладів з участю населення у фінансованні сільського господарства вкладенням своїх коштів в обіг сільсько-господарської кооперації, ми яскраво зрозуміємо потребу найрішучіших заходів по лінії мобілізації коштів населення. 10-й Всеукраїнський З'їзд Рад у своїй постанові звертається до всього селянства, нагадуючи потребу прикласти всіх зусиль до цієї мобілізації коштів самого населення. Відносно питання про сільсько-господарський кредит, 10-й Всеукраїнський З'їзд Рад підкреслює потребу використання кредитів по лінії землевпорядковання та розселення, розвитку скотарства та інтенсивних культур, устатковання підприємств для переробки, машинізації та електрифікації села. Разом з тим, З'їзд звертає особливу увагу на кредитовання незаможної частини селянства, на раціональне використання державних коштів, асигнованих на землевпорядковання бідноти, на забезпечення участи бідноти в загальному кредитованні та на своєчасне використання бідняцького фонду.

Величезні завдання в справі перебудови сільського господарства, висунуті перед нами загальною проблемою індустріялізації країни, природня річ, вимагають, як це й було зазначено вище, найширшого залучення до цієї роботи селянських мас. Але переведення нашого сільського господарства, збіднілого та відсталого, на нові рейки потрібує не тільки доброї волі селянства, - наявність цієї доброї волі селянство в процесі нашого будівництва вже виявило, а й придбання ним знань, потрібних для поліпшення сільського господарства. Ось чому 10-й Всеукраїнський З'їзд ставить перед усіма нами як основне завдання на найближчі роки, масовий розвиток агроосвітньої роботи.

В своєму вітальному слові на 3-й всеросійській нараді земельних органів тов. Риков, між іншим, сказав: «Ми зможемо організувати нове село, подолати темноту та відсталість тільки тоді, коли наука ввійде в усі шпари нашого господарства. Тим то провідники досягнень науки в царині сільського господарства - агроном та ветеринар - це наші найголовніші робітники. Наша агрономія та ветеринарія мають бути громадськими, вони мають збуджувати активність селянського населення та спиратися на самодіяльність селянства. Чи знайдуть спільну мову наука й селянство, агроном, ветеринар та село, від цього залежить дальша доля відбудови нашого сільського господарства. На це ще треба скерувати увагу всіх».

Нема ніякого сумніву, що таку спільну мову буде знайдено.

А. Шліхтер.

Copyright 2010-2015 oldnewspapers.com.ua
pressaxix at gmail dot com
 designed in Happines.in.ua