Архів старих газет
 ---------------------------------------------------
www.oldnewspapers.com.ua
Ціна 2гр.
 ---------------------------------------------------




Політика партії в справі української художньої літератури

Постанова Політбюра ЦК КП(б)У

1. Стоючи на грунті резолюції ЦК ВКП(б) в справі художньої літератури в червні 25 р., ЦК КП(б)У вважає, що:

Будівництво соціялізму в нашій країні, що одною з своїх передумов ставить творення української радянської культури, в цьому процесі на чільне місце висовує утворення і розвиток української художньої літератури.

Будучи величезним знаряддям культурного піднесення робітниче-селянських мас, виявляючи творення нової соціялістичної культури, українська художня література водночас стає одним з наймогутніших засобів зміцнення союзу робітницта і селянства - знаряддям для пролетаріяту в ідейному керуванню цілим українським культурним процесом.

Тому перед пролетаріятом стоїть завдання активної і органічної участи в цій галузі й передусім широкого ознайомлення з українським літературним мистецтвом і організації пролетарської суспільної думки навколо цих питань (поширення й побільшення української художньої книги серед робітництва в профспілчанських і інших книгозбірнях, студіювання в різних формах цієї літератури в робітничих клубах, в радпартшколах, в комсомолі - літературні диспути, вечірки з участю робітницта і т. ін.).

Повинно скласти суспільне пролетарське оточення українському художньому письменству, впливати на його і, таким чином, соціяльно ним керувати, а водночас виявляти нові літературні сили з лав робітництва.

2. Проводючи роботу, скеровану на підвищення соціяльної і художньої якости літературного мистецтва, партія поборює всякі контр-революційні, буржуазно-ліберальні то-що виявлення в літературі. В той же час, партія висловлюється за вільне змагання різних угруповань та течій в цій царині: «Підтримуючи матеріяльно й морально пролетарську й пролетарсько-селянську літературу, допомагаючи попутникам і т. інш., партія не може надати монополії якійсь з груп, навіть самій найпролетарській по-свойому ідейному змісту - це значило б загубити, перш за все, пролетарську літературу». (З постанови ЦК ВКП в червні 25 р.).

Тому жодна з літературних груп, існуючих на Україні, не може претендувати на монополію і пріоритет.

3. Мистецькі шукання і змагання в українській літературі, що стоять на грунті пролетарської революції, відбуваються в соціяльній площині, наміченій резолюцією червневого пленуму ЦК КП(б)У, яка говорить, що на ділянці творення соціялістичної культури - йде боротьба за її ідейну чистоту з ворожими силами буржуазії.

Що-до шляхів української культури: - «Партія стоїть за самостійний розвиток української культури, за виявлення всіх творчих сил українського народу. Партія стоїть за широке використання українською соціялістичною культурою, що будується, всіх цінностей світової культури, за рішучий її розрив з традиціями провінціяльної обмежености та рабського наслідування, за творення нових культурних цінностей, гідних творчости великого класу.

Але партія це робить не шляхом протиставлення української культури культурам інших народів, а шляхом братнього співробітнитва робітників і трудящих мас всіх національностей в справі будівництва міжнародньої пролетарської культури, в яку український робітничий клас зможе вкласти свою частку». (Червн. пленум ЦК КП(б)У).

Творення молодої української пролетарської літератури може йти лише шляхом свого удосконалення, виявленням нових мистецьких вартостей, збагачень культурним надбанням всього людства. Але українському пролетарському письменству слід підходити до всіх джерел буржуазної літератури з відточеною марксівською зброєю, щоб не потрапити в лабети чужої ідеології.

4. Справжнє творення української пролетарської літератури може відбуватися тільки на базі постійного звязку з робітничими й селянськими масами, з виявленням істотних пролетаріяту художніх вартостей, з постійним взаємовпливом письменста і маси.

Відрив поодиноких осіб від цієї бази, розрив з нею звязків, самозакохування і самозамикання, бодай під гаслом «кваліфікації» - давав-би явище соціяльного і мистецького занепадництва.

5. Одним з таких шляхів звязку літератури з масою є вживання літературно-художніх образів, властивих робітництву чи селянству, що, зрозуміло, жодним чином не може доводити до літературного хвостизму, цеб-то до відмовлення від світових мистецьких досягнень і до вульгаризації літературного твору. Гасло боротьби проти «хуторянства» правильне в розумінню протесту проти хуторянської обмежености й проти впливу на літературу хуторянського куркульста - безумовно, неправильне й шкідливе, оскільки воно визначає цілковите відмовлення від властивого селянству літературно-мистецького матеріялу: «Завдання полягає в тім, щоб переводити на рейки пролетарської ідеології їх (селянських письменників) кадри, що зростають, ні в якім разі не витравлюючи з їх творчости селянських літературно-художніх образів, що є необхідною передумовою для впливу на селянство». (Постанова ЦК ВКП(б).

6. Щоб відповідати завданню пролетаріяту перетворити ціле соціяльне буття, українська художня література, що стоїть на грунті пролетарської революції, має охопити й виявити в своєму мистецькому перетворенню всі відтінки суспільного життя. Зменшує сили пролетаріяту та його творчездатність всяка обмежена зосередженість письменства виключно у вузькому життьовому колі села, чи на відірванню від цілого пролетарського комплексу в робітничому побуті, чи навпаки, повна відірваність від життя трудящих, або відхід від життя взагалі - перехід до містики, екзотики, занепадництва та індивідуалістичного самоаналізу.

Занепадництво, що спостерігається по окремих ділянках літератури, заводить її до безперспектиности й збиває її з шляху активного чинника соціялістичного будівництва.

Всі ці прояви зменшують соціяльну вартість літературного твору й водночас, хоча й ріжними шляхами, стають містками, що ними в наше письменство проходять чужі впливи, ворожих пролетарському будівництву класових прошарувань.

7. Останніми часами буржуазні елементи в літературі виявляють себе не лише в «ідеологічній праці, розрахованій як раз на задоволення потреб української буржуазії, що зростає» (резолюція червн. пленуму ЦК КП(б)У), але за кордоном Радянської України серед українських письменників фашистського націоналістичного табору складається похід на літературному терені проти соціялістичної України в спілці з фашистською Польщею.

Відблиски цього виявляються і в літературі на Радянській Україні («Убивство» Могилянського та інш.). Ці антипролетарські течії відбилися в роботі українських буржуазних літераторів типу «неокласиків», не зустріли опіру навіть й навіть були підтримані деякими попутниками і «Вапліте» на чолі з Хвильовим та його групою.

8. Все це вимагає від українських пролетарських письменників що-виразнішого їх соціального самовизначення творчости що-більшого відмежування від усяких буржуазних впливів, що-уважнішого відношення їх, як і всієї партії, до поставленого партією завдання боротьби з антипролетарськими й антиреволюційними елементами, поборювання формованої в літературі зміновіхівськими попутниками ідеології нової буржуазії, а в одночас: «Терпляче відноситися до проміжшарових ідеологічних форм, терпляче допомагати, цю неминучу велику кількість форм виживати в процесі все тіснішого товариського співробітництва з культурними силами комунізму». (Резолюція ЦК ВКП(б).

9. Ці завдання можна виконати стілько, скілько, партія зможе скласти кадри української марксівської критики.

Українська марксівська критика повинна поставити своїм завданням, підходячи з класовим соціяльним поцінуванням кожного літературного твору, відзначити мистецькі досягнення, до якої-б літературної школи не належав той чи інший твір («Молодняк», «ВУСПП», «Плуг», «УкрЛЕФ», «Вапліте», «Неокласики», група Хвильового, «Марс» та інш.).

Сприяючи виявленню і розвитку молодих літературних сил, зокрема з лав пролетаріяту, марксівська критика повинна товариськи допомагати окремим письменникам та літературним групам, що виявляли помилки та збочення з певного пролетарського шляху і стали перед загрозою націоналістичного полону, що перед ними стоїть завдання визнати ті помилки та виправити їх в практичній літературній роботі.

Критика повинна виявляти росходження в таборі письменників попутників, поборюючи буржуазні виявлення, відзначаючи наближення до пролетарського письменства, втягаючи найближчих до нас попутників в соціялістичне будівництво.

10. Ідейні росходження в галузі літературних форм і напрямів, що стоять і хотять стояти за завданням соціялістичної культури - не можуть набирати форм ворожнечі, повинні проходити на об'єднуючім грунті пролетарської солідарности, що висуває перед всіма літературними угрупованнями завдання їх об'єднання у Всеукраїнську Федерацію Організації Радянських Письменників, яка має об'єднати в собі також літературні групи національних меншостей на Україні (групи єврейська, російська, з журналом «Красное Слово», то-що).

11. Виходячи з того, що велика частина українських робітників і трудящих закордону перебуває в занадто скрутному стані що-до культурної творчости, до того-ж на Радянській Україні перебуває чимало письменників Західньої України - сприяти групі літературних сил Західньої України (з Польщі, Чехословаччини та Румунії) в утворенні Асоціяції західньо-українських революційних письменників.

12. Єдність завдання будування соціялістичної культури, що стоїть перед трудящими кожної радянської республіки, вимагає ще тіснішого звязку в культурно-визвольній праці всіх народів СРСР.

Об'єднання пролетарських письменників України повинно увійти в товариські стосунки з такими-ж письменницькими об'єднаннями Росії, Білоруси, Грузії та всіх інших союзних та автономних радянських республік. Це повинно йти до об'єднання у всесоюзну спілку літературних федерацій всіх народів СРСР на засадах пролетарського інтернаціоналізму, з побоюванням всяких національних протиставлень або претензій на гегемонію, чи зменшенням самостійної культурної творчости кожного народу. В той же час ця робота повинна проходити на грунті товариського співробітництва, співвпливу в участі художньої літератури у виконанні завдання будівництва соціялізму.

13. Щоб перевести це в життя треба вжити, а також підтримати всі заходи для побільшення і поширення звязку українського письменства з письменством інших народів СРСР (побільшення перекладів на укр. мову творів письменників інших народів СРСР, а також з-за кордону СРСР, обмін письменницькими відрядженнями між Україною, Росією, Білорусією, Грузією та іншими радянськими республіками, обов'язкова участь українських письменників в ріжних мистецьких та літературних відрядженнях з СРСР за-кордон, що мають союзний характер).

ЦК ставить перед всіма партійними і радянськими органами завдання виказати всіляку моральну й матеріяльну допомогу українським письменникам та їх організаціям.

ЦК доручає Наркомосу, на основі зазначених пропозицій, розробити конкретні заходи що-до покращення стану революційних письменників України (авторське право, житловий стан, лікування, видавнича справа).

14. Політбюро ЦК КП(б)У доручає відділу преси намітити конкретні заходи до виконання зазначених постанов і пильно стежити за їх переведенням у життя.

Copyright 2010-2015 oldnewspapers.com.ua
pressaxix at gmail dot com
 designed in Happines.in.ua