Плани оточення СРСР не зустріли підтримки
Німеччина категорично відмовляється брати участь в антирадянських виступах
Сесія Ліги Націй нічого не розвязала
Провал англійських планів
БЕРЛІН, 17. (ТАРС). 17-го червня о 2 год. дня Чемберлен (головує на теперішній сесії ради Ліги Націй) оповістив закриття прилюдних засідань цієї сесії ради Ліги. На недовгому закритому засіданні ради Ліги. і врегульовано ще два неважливі питання. Закритим засіданням закінчилася сесія ради Ліги Націй.
Постанову в найголовнішому питанні порядку денного сесії, що закінчилася - про польський склад амуніції на Островці Вестерплате в Гданській гавані - відкладено, не зважаючи на заперечення голови гданського сенату Зама та Штреземана. Так само, фінляндську пропозицію подати фінансову допомогу урядам - членам Ліги Націй у разі війни, оповіщеній у згоді 3 арт. 16. статуту Ліги, передано на новий розгляд.
Нансен звернувся до держав, належних до складу Ліги Націй з даремним закликом виконати попередні обіцянки, дані вірменським втікачам. Доклад Нансена передано урядам - членам Ради Ліги Націй для того, щоб вони «могли переконатися про стан питання допомоги вірменам-втікачам та щоб питання можна було поставити на порядок денний дальшої сесії Ради Ліги Націй».
«Дойче Альгемайне Цайтунг» повідомляє, що 17-го червня ввечорі має відбутися ще побачення Штреземана з Чемберленом, що буде присвячено, головно, питанню про зменшення чисельності окупаційного війська в Рейнськім краю. Розмова Штреземана з Чемберленом має очевидно на меті трохи змякшити прикре вражіння від ходу роботи сесії ради Ліги Націй та полегчити дальші переговори.
Делегації ріжних держав вже готуються до від'їзду з Женеви. Чемберлен виїздить із Женеви 17-го, німецька делегація виїжджає 18-го.
«Резюмуючи значіння сесії ради Ліги Націй, що закінчилася, - «Дойче Альгемайне Цайтунг» пише:
«Треба визнати, що женевські переговори закінчилися провалом, очевидно тонко опрацьованих, планів Англії. Цей провал пояснюється рішучістю Німеччини додержувати нейтралітету та небажанням Франції брати участь у видатках на створення анти-радянського єдиного фронту».
Безпорадність Ліги Націй
ПАРИЖ, 18. (ТАРС). Пертинакс в «Еко де Парі» гостро критикує «безладні методи переговорів у Женеві», обвинувачує делегатів в «імпровізації» і підкреслює безпорадність Ліги Націй. «Брокдорф-Ранцау, пише далі Пертипакс, дуже своєрідно виконав доручення Штреземана мати розмову з Чічеріним, доручену йому на основі женевської постанови. Розмова кладе початок угоді, щоб продати Лондону поміркованість Москви, а Москві поміркованість Лондону».
Потім Пертинакс наводить подробиці розмови Штреземана з Чемберленом. За словами Пертинакса Чемберлен ніби заявив Штреземану: «Німці більш за всіх підходять для того, щоб напутити ради, бо в Англії ради вбачають ворога, Італії не довіряють, а Вандервельде вважають за ренегата».
«Дивно, пише Пертинакс, що у всьому цьому жодного слова нема за Бріяна. Де-які делегати зазначають Чемберленові на необережність його заяви Німеччині. У відповідь на висловлене Польщею та Румунією невдоволення з приводу того, що їх обминули на обговоренні радянського питання Чемберлен ніби заявив, що залучити їх було неможливо, бо питання виникло несподівано».
«З такою ж несподіванкою, продовжує Пертинакс, - Думонд на закритій нараді Виконавчої Ради Ліги спитав Чемберлена, чи буде використано додаткові кредити, вготовані минулого року в звязку з вступом до Ліги Націй Німеччини, у частині, що стосується комісії в справах мандатних територій. Чемберлен відповів, що він не може остаточно висловитися в цій справі, бо наперед слід запитати комісію по мандатних територіях. Насправді, закінчує Пертинакс, німецькі вимоги буде задовольнено».
Лояльна позиція Німеччини відносно СРСР
БЕРЛІН, 18. (ТАРС). Сьогодні опубліковано таке офіціяльне повідомлення: «В частині німецької преси з'явилися замітки з приводу переговорів між представниками міністерства закордонних справ і радянськими дипломатами, що невірно висвітлюють справжній стан речей. Зваживши це, ще раз констатується таке: Німеччина доброзичливо сповіщала СРСР про питання, що обмірковувалися в Женеві і цікавили Радянський Союз та про винесені з Женеви Німеччиною вражіння. Пропагандистську діяльність ІІІ Інтернаціоналу не обговорювано під час цих переговорів. З німецького боку ні в якому питанні не зроблено ніякого попередження і не дано жодних порад. Далі зазначається, що розмови між німецьким послом в СРСР Брокдорф-Ранцау, який тепер перебуває в Берліні, з Чічерином, мали приватний характер. Про зміст їх тут нічого невідомо. Так само мало бути повідомлено про зміст переговорів між Чічеріном і Штреземаном. Все, що повідомлялося про це в пресі - самі припущення».
Безсилля англійських інтриг
ЛОНДОН, 18. (ТАРС). Женевський кореспондент «Дейлі Геральд» повідомляє: «Остаточний наслідок приватних розмов з приводу СРСР практично зводиться до нуля. Як Бріян, так і Штреземан дали виразно зрозуміти, що їхня політика відносно СРСР не залежить від англійської політики».
З чого він задоволений?
ЛОНДОН, 17. (ТАРС). В спеціяльному інтерв'ю з кореспондентом Ройтера в Женеві, анлійський міністр закордонних справ Чемберлен заявив: «На підставі мого невеликого досвіду, я можу сказати, що я задоволений досягнутим нами прогресом. Ми зробили крок уперед. Жодна із сторін не взяла на себе нових зобов'язань, але в наслідок пояснень, що ними ми обмінялися, та кращого розуміння наших поглядів, ми можемо прийти до висновку, що ми посунулися на шляху до розв'язання наших труднощей».
Побачення Чемберлена з Штреземаном
БЕРЛІН, 18. (ТАРС). Кореспондент агенства «Фольфа» сповіщає з Женеви, що сьогодні відбулася розмова між Штреземаном і Чемберленом, яка тревала 1 годину 45 хвилин. На розмові було порушено комплект питань, обговорених на нараді представників 6 держав (Англії, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Белгії), дальших розмов, як сповіщає кореспондент - не сподіваються.
Стверджують провал англійських намірів
БЕРЛІН, 18. (ТАРС). «Німеччина» (орган партії центру) вважає, що в наслідку женевських переговорів найбільше за всіх виграла сторона, що не була в Женеві, а саме - СРСР. «Як що росіяне досі, - пише газета, - боялися, що проти них буде створено єдиний фронт, то після Женевської сесії в них немає ніяких підстав для таких побоювань».
Акт безумства
Тоді, як Чемберлен у Женеві намагався переконати керовників закордонних справ великих буржуазних европейських держав про доцільність політики англійського уряду що-до СРСР, тоді як він заходився коло прилучення інших держав до цієї політики, Ллойд-Джордж не припиняє в Англії шаленої кампанії саме проти цього «рішучого кроку» уряду консерваторів.
Виступаючи на прилюднім зібранні в Абердіні (Шотландія) Ллойд-Джордж ще раз заявив, що він вважає розрив Англії з СРСР за «акт найбільшого безумства».
Ця заява лідера англійських лібералів не нова. Він виступав з такими самими заявами і зараз після розриву. Нове, однак, те, що він довів свою заяву фактами, вказавши на вже виявлену велику шкоду для англійської економіки в звязку з розривом англо-радянських відносин. Він виступив перед зібранням рибо-промисловців північно-східного узбережжя, безпосередньо зачеплених наслідками розриву. Це доводить, що Ллойд-Джордж почав мобілізувати проти консерваторів ті кола англійської буржуазії, чиї інтереси порушила безумна політика твердолобих.
Наприкінці своєї промови він заявив, що він зробить все, що від нього залежить, щоб відновити торгівлю з СРСР. Ллойд Джордж відомий усім, як вельми досвідчений державний діяч. Ніхто не може йому заперечити, що він уміє орієнтуватися в об'єктивних обставинах. Для нього, зрозуміла річ, ясно, що говорити про відновлення торгівлі можна тільки тоді, коли ставиться питання про відновлення нормальних відносин, тоб-то про ліквідацію безумного кроку консервативного уряду. Так він і ставить питання. Це відомо з низки інших його виступів.
Отже, вже накреслюється певна виборча програма. На підставі цієї програми англійські ліберали намагаються взяти реванш від консерваторів, що перемогли їх на двох попередніх виборчих кампаніях. Безперечно, що шанси лібералів на це досить великі. Низка останніх перевиборів закінчилася для них успішно. І останні перевибори у Вестбюрі підтверджують популярність лібералів, що дедалі зростає серед дрібно-буржуазних виборців. Хоч у цій окрузі і обрано консерватора, але він дістав всього на 149 голосів більше від лібералів, тим часом, як на минулих виборах перевага консерваторів складала 1711 голосів.
Це безсумнівний покажчик раптового падіння впливу консерваторів в Англії. На минулих виборах консерваторам пощастило залякати елементи дрібної та середньої буржуазії, що вагалися, «Зінов'ївським листом» і таким шахрайським маневром здобути їхні голоси. А тепер ці елементи стурбовані «рішучою» політикою консерваторів. Ці шари буржуазії ладні, без суніву, піти за опозицією і прилучити свої голоси до голосів тих буржуазних виборців, що безпосередньо зачеплені розривом англо-радянських відносин, кого тепер об'єднує і мобілізує Ллойд Джордж.
Ми не маємо відомостей, що дозволили б заявити, що робітнича партія так само енергійно бореться проти консерваторів, як ліберальна буржуазія. Хоч як це неприродньо, проте є дані, які дозволяють побоюватися, що офіціяльні верхи робітничої партії паралізують, або принаймні намагаються паралізувати роботу руху меншости та компартії. Оповіщене вчора листування між ВЦРПС та генрадою англійських тредюніонів у питанні про скликання надзвичайної сесії англо-радянського комітету єдности свідчить як раз за такий напрямок діяльности профсоюзної бюрократії Англії. Ми мусимо констатувати, що агресивна політика англійських консерваторів, що скажено наступають на робітництво Англії та готують війну проти СРСР, зустрічає з боку провідників англійського профсоюзного руху та англійської робітничої партії зовсім незначний та суто-декларативний опір. Ці провідники, очевидно, ухиляються від організації активної боротьби. Вони так далеко сковзнули з класових позицій у своїм угодовстві, що вони не можуть і не хочуть до них повернутися навіть у такий надзвичайно відповідальний момент. Їхнє ухилення межує за теперішніх умов зі зрадництвом. Їхнє гаяння рівнозначне зраді.
Але, хоч щоб робили офіціяльні ватажки, робітничий рух в Англії стоїть на цілком певній позиції в питанні англо-радянського конфлікту. Цей рух, що його дезорганізовує згори ухильна тактика генради, організується знизу рухом меншости та компартії. Англійське робітництво готується до боротьби.
Ллойд Джордж назвав політику консерваторів актом безумства. Це безумовно веде консервативну партію до внутрішньої кризи. А в цій кризі вона заздалегоди засуджена на поразку. Але тим небезпечніші англійські консерватори в галузі зовнішньої політики. Вони опинилися в такім стані, коли державні діячі цього типу в першій ліпшій країні і будь-коли сходяться на одній тактиці: шукати у зовнішній війні виходу із внутрішніх ускладнень.