Архів старих газет
 ---------------------------------------------------
www.oldnewspapers.com.ua
Ціна 2гр.
 ---------------------------------------------------




По дніпровських тонях

Четверта година ранку. Ледве плюскається лінивою хвилею Дніпро. Загуркотів мотор катеру і, розрізаючи гладінь Дніпра, ми швидко пішли вниз по течії, щоб відвідати тоні рибалок Херсонщини.

- Недооцінюємо ми значіння нашого рибного господарства, - каже мій супутник, - а воно росте, і швидко росте. За один 26 рік здобич збільшилася на 125 тис. пудів - коло 400 тис. пуд. риби вловили. Рибалок снастею задовольнили.

Попереду нас, праворуч, з-за зелени очерету видно човни, чути голоси. Далеко в воді закинуто великим півколом невід. Він - неначе намисто з акуратно насаджених корків та світлих куль - висушених тикв.

Тоня Маслівка. Нас оточують обвітрені, засмалені рибалки. Кілька чоловіка, стоючи в воді, тягнуть невода. Виблискуючи лускою, падають у кошик тремтячі оселедці. Дід-рибалка росповідає про лови. Про оселедці він говорить особливо тепло, називаючи їх «сельодок»:

- Спочатку йшов великий… тепер неначе кращий пішов - дрібний.

На 6 неводах працює 36 чоловіка. За день кожний невід закидають раз десять і він дає пудів зо три риби. Здобич невелика, а робота важка: по коліна стоючи в воді, тягнуть рибалки перекинутою через плече лямою невід.

Тоня «Кривошийка». Старший - «отаман» скаржиться на тоню «Пісок», що лежить нижче по течії.

- Пересунули здойму (місце, де закидається невід) вище на саженів 100 і рибу перехоплюють.

- Так, будь-ласка, там потурбуйся… Нам теж їсти хочеться, як і іншим…

Коли під'їджаємо до тоні «Пісок», то стає зрозуміло слізна прозьба дідуся. Пісківські рибалки, вишукавши найвужче місце річки, пересунули туди здойму, закидаючи невід майже від берега до берега. Це «незаконно і несправедливо».

Біля перекинутого на бік, дном до сонця, човна, пишуть акт. Скупчилися рибалки. Сипляться набридливі, як анкета, запитання: ім'я, по батькові, прізвище… Скільки років… Що маєте? - хату… Ще - невід… Ще - ну, ще?

- Та жінку, - підказує дідусь-рибалка.

Це сказано серйозно і запитуваний лише з досадою махає рукою.

- Та я вже казав, що жонатий.

Рибалки сидять групами і заклопотано говорять про те, що «чопу» треба «викачувати» і обов'язково сьогодні.

Річка Бокай - притока Дніпра… Тоня «Лягушка»… Тоня «Ямка». Скрізь вперта тяжка праця засмалених рибальських рук.

Підходимо до однієї з найбільших тоней - «Свинячої». Крутим напівостровом врізається вона в річку. Човни, каюки щільно вишикувалися в нерівний ряд. На березі росташувався рибальський табір. Неначе щогли підіймаються жердини. Сушаться на бантинах неводи, онучі, чоботи, одяг. Пекуче повітря пахне смолою й рибою. Тісно понаставлено кошики, бочки, ящики. В холодку перекинутих човнів та напнутих брезентів відпочівають рибалки. Трохи далі друга група тягне невід. Хто босий, хто в чоботях. Напруживши м'язи, поволі упираючись ступнею в грузьку землю, бредуть крок за кроком. А ось і лямщиці. Білі хусточки затуляють обличчя. Виглядують, наче з чадри, блискучі очі.

Заводжу розмову з рибалками. Питаю про англійську ноту, про події.

- Нічого про це не знаємо, - відповідають рибалки. - Так, коли шторм йде великий, знаємо, а більше нічого…

- Та ще погано, що рибінспекція до нас раз на рік показується… На зібрання скільки разів просили і то не приїхали.

І це правда. Відірваність од усього і всіх - одна з найтяжчих умов рибальської праці.

Бойове завдання тепер - заготівля оселедців. «На оселедці сезон». А заготівля справа не легка.

До 180 кооперативних товариств роскидано по Дніпру, а на Херсонщині їх 18 і об'єднують вони 1900 рибалок. Приватник виявляє звичайну гнучкість та спритність, хоч монопольне право скуповувати рибу в тонях - виключно в руках кооперації.

Балакаємо з членами Правління т-ва «Низовий Дніпро».

- Погано, що Рибакспілка розраховується з нами з запізненням, тому й ми платимо рибалкам на другий-третій день. Приватник росплачується відразу ж, та й не твердою ціною. Ми платимо 8 карб. 40 коп., а він - 9 карб. 50 коп.

Сонце сідає вже, коли ми підходимо до Рвачу. З берега чутно п'яні голоси.

П'яний рибалка швидче й легше згоджується на всякі умови і тому приватник везе на тоні барила вина, вимінюючи його на рибу.

Повз «Козулиху» спускаємося вниз по Рвачу. Блищать одсвітом вечірнього неба прибережні плавні. Тихо на Дніпрі. З корчми лунає українська пісня. А рибалка говорить мені про «червону рибу»: осятра, білугу, сиврюгу і, зітхнувши задоволено, додає:

- Багатий Дніпро!

Н. Адієв.


Невтомний винахідник

(Київ)

Тов. Калюжний Петро Артемович, 53-х років, працює в Київських головних механічних майстернях за бригадира. Під його доглядом працюють 50 робітників, на 60 верстатах і тисках, і вчиться 6 учнів-підлітків. З малих літ працює тов. Калюжний на виробництві й досконало знає своє діло. Багато ріжних дрібних поліпшень і удосконалень зробив цей робітник-винахідник за свою многолітню працю.

Останнім, найбільш цікавим і корисним винаходом його був спеціяльний прилад для розрізки голівок гвинтів. Застосування цього винаходу на виробництві збільшило продуктивність праці в 25-50 разів. Винахід цей надзвичайно цінний для масового виробництва гвинтів.

Адміністрація майстерень видала тов. Калюжному 150 карб. винагороди за його винахід і звернулась до центру з проханням про збільшення винагороди тов. Калюжному.

А. Б.


Клуб-театр відкрито

(Люботин)

Люботинський Учкпрофсож об'єднує коло 2.000 членів союзу, переважно робітників-залізничників. В літні дні відпочинку люботинці дихають повітрям, насиченим ароматом великих садів колишнього власника князя Святополк-Мірського, а тепер заарендованих Люботинським Учкпрофсожем.

Минуло вже 10 років, як князівський парк став загально-приступним для відпочинку не тільки люботинських робітників, а й усіх взагалі. Все-ж для 6.000 робітничого населення Люботина, самого парку було замало. Люботинці довго мріяли, як би збудувати в цьому паркові клуб-театр.

В минулому році на завідателя парку було призначено машиніста Кондакова, що енергійно взявся за здійснення мрії люботинських робітників. Люботинський Учкпрофсож асигнував на будову клубу-театру коло 20.000 карб.

Тепер мрія люботинців уже здійснилася.

Коло входу до парку гордо стоїть пофарбований у зелений колір новий клуб-театр, де міститься і кіно. Клуб має 650 нумерованих і понад 400 вхідних місць. Поруч з клубом знаходиться футбольний та гандбольний майданчик.

10 червня в присутності 1.500 чол. робітників клуб було урочисто відкрито.

Бурхливі оплески покрили промову голови Люботинського Учкпрофсожу тов. Шахматова.

Тепер ще більше перевантажуються в неділю дачні потяги, що везуть харківських робітників у холодок роскішного, колись князівського парку.

І. Логачов.


Поволі та й то кепсько

(Донецькі залізниці)

Закінчено заняття в 48 групах державних курсів укрмови на Донецьких залізницях, по Харківському вузлу. Виявилося, що добре знають мову лише 45% слухачів, 18% - не знають, решта засвоїла мову ледве-ледве. Погано те, що адміністрація наша не спонукає службовців що до вживання укрмови в установах. Отже надалі на це треба звернути увагу.

Ширенко.

Copyright 2010-2015 oldnewspapers.com.ua
pressaxix at gmail dot com
 designed in Happines.in.ua