Червоний суд
(З Трудсесії Окрсуду)
Трудсесії Окрсуду переобтяжені справами. Робітники та службовці вже звиклися бачити в Трудсесії оборонця своїх трудових інтересів).
Величезна більшість справ, що їх розглядає Трудсесія, це цивільні справи і більшість з них - це справи про відновлення на посаді та виплату за примушений прогул.
Досить часто свавільні адміністратори звільняють робітників, не вважаючи на вимоги кодексу законів про працю. Інколи, що правда, звільнення буває по суті правильне, але адміністратори не потурбуються провести його як слід, законним порядком через КРК і т. і., і через це доводиться платити звільненому робітникові та службовцеві за примушений прогул.
Кілька справ, що ми подаємо нижче, досить яскраво це змальовують.
***
Гр. І. був заступником уповноваженого «Коксобензолу» на Кавказі. Працював він там чималий строк, як раптом надходить наказ від правління з Харкова:
- Гр. І. звільнити з посади, як такого, що не відповідає призначенню й виплатити йому двохтижневу компенсацію.
Адміністрація обмежилась тільки таким приблизно наказом, і навіть не потурбувалась повідомити про звільнення КРК та профсоюз. Але з цим зовсім не погодивсь гр. І. і звернувся за захистом своїх прав до Трудсуду.
На суді представники «Коксобензолу» виправдувались:
- Ми гадали, що коли звільняєш відповідального робітника, то не треба з профсоюзом це погоджувати… Але ж він був на відповідальній роботі і не справлявся з нею.
На це Трудсуд їм відповів:
- Трудові закони існують для всіх трудящих. А відповідальні робітники такі самі трудящі, як і інші й трудові гарантії поширюються, значить, і на них. Коли ж адміністрація вважала, що він не відповідає своєму призначенню, треба було звільнення провести через КРК.
І ухвалив:
- Гр. І. відновити на посаді та виплатити йому 300 карб. за примушений прогул.
***
А ось звільнення робітника на фабриці ім. Тінякова. Там ліквідували один цех і адміністрація фабрики порушила питання про звільнення робітників цього цеху.
Місцьком на це не погодився й передав справу до профсоюзу. Профсоюз, детально обговоривши цю справу, вирішив росподілити робітників ліквідованого цеху по інших цехах. Так і було зроблено. Але на лихо один з робітників ліквідованого цеху Ріц тоді був хворий і довгий час не був на заводі. Одужавши, він вийшов на роботу й довідався, що його вже давно звільнено.
- Як це так? - звернувся він до адміністрації. - Адже ж я був хворий.
- Ну ми нічого не можемо зробити, - відповіли йому, - цех ваш зліквідовано, а іншої роботи у нас немає.
Ріц подав заяву до КРК, що не погодилась зі звільненням його. Справа перейшла до профсоюзу швейників. До профсоюзу викликали представника адміністрації, але до згоди не дійшли. Довелося звернутися Ріцові до Трудсуду. Поки тривав конфлікт, поки розбиралася справа минуло багато часу.
Трудсуд розглянув справу і визнав, що звільнивши Ріца адміністрація порушила колугоду і, через те, ухвалив:
- Відновити його на посаді та виплатити йому 500 карб. за примушений прогул.
***
Ми навели тільки дві характерних справи, але подібних до них в Трудсуді сотні. Інші на дрібні, інші на значні суми, але коли підрахувати їх всі разом, навіть приблизно, то сума ця буде величезна. Скільки грошей витрача держава «в повітря» через недбайливість та свавілля окремих адміністраторів!
А чи не слід було б ці витрати перекласти на них?
М. Б.
Сухов А. А. - Экономическая география Украины. ДВУ, ст. 1-98,80. 1927 р., ц. 1 крб.
«Экономическая география Украины» А. Сухова, що її в 1927 році вже слід було б видати українською мовою, є курс, читаний автором в Одеських вищих школах і на повторних курсах для учителів АМСРР та Одеської округи.
Хоть на титульній сторінці і сказано, що це четверте видання, виправлене і перероблене, - книжку можна вважати за нову, бо дуже вона ріжниться від перших видань.
Коли 2-е видання книжки мало 200 сторінок, то в ч-му їх усього 98. Але книжка ріжниться від перших видань і своїм змістом.
Економгеографія ще молода наука, її зміст і методологія в процесі наукової і шкільної роботи все більш і більш викристалізовується. Цей процес внутрішньої кристалізації економгеографії, що ще не скінчився, відбився і на підручникові А. Сухова.
Попередні видання економгеографії давали багато фактичного, цифрового, статистистичного, інформаційного матеріялу, це були добрі довідники, але самої географії там було ще замало.
Нове видання як-раз і відзначається своєю географічністю.
Очевидно в процесі самої роботи А. Сухов зумів викристалізувати в своїх підручниках справжню економгеографію.
Сучасна географія не може вивчати природу саму по собі, або людину саму по собі, вона вивчає «природу-людину», як складний і багатогранний синтез життя певної частини земної кулі.
В новому виданні свого підручника А. Сухов як-раз і розгортає цілком географічно картину народнього господарства УСРР на певному природньому тлі, як наслідок життя соціяльної людини серед певного природнього оточення, як наслідок чинення людини на ту природу. Книжка яскраво розкриває ті продукційні сили УСРР, що їх людина втягає у свою творчу господарську діяльність.
До географічности нового видання підручника треба віднести і те, що УСРР розглядається увесь час порівняно до СРСР та до головніших держав світу. Далі автор не говорить взагалі про природу та економіку України, а й намічає природні, сільсько-господарські й індустріяльні райони України у їх взаємозвязку. А економгеографія, передусім, і є наука про економічні райони та їх взаємовідносини.
Що до самого змісту, то книжка подає відомості про головніші географічні дані, що мають значіння для народнього господарста України, про сільське господарство, промисловість, транспорт і торгівлю України.
Як додаток до книжки, подано стислі економіко-географічні відомості про АМСРР та приведено де-скільки завдань для повторення і проробки курсу.
До хиб підручника слід віднести відсутність карти, картограм, бібліографічного покажчика літератури, вживання місцями старої термінології («уезд», «губерния», «пуд», «сажень» і т. і.).
Не можна погодитися з де-якими окремими твердженнями автора, напр. з тим (ст. 26), що Україна є аграрна держава, а не індустріяльна. Ми гадаємо, що в даний мент УСРР є держава аграрно-індустріяльна, а прагне вона до того, щоб стати державою індустріяльно-аграрною.
Сучасні підручники економгеографії мусять подавати відомості про окремі галузі народнього господарства у їх порівняно-географічному поширенні, а потім економічні характеристики окремих районів території.
Підручник Сухова подає лише першу частину курсу економгеографії, але економічна характеристика АМСРР, подана, як додаток до курсу, показує як надалі мусять писатись підручники економгеографії. Після нарису окремих галузів народнього господарста у їх географічному поширенні, слід подавати природньо-економічні характеристики великих районів (для УСРР - лісостеп, степ, гірничо-промисловий район, Полісся) і окремих складових частин території (для УСРР - округи).
Підручник заслуговує на найбільше поширення і має цілковите право на те, щоб школи його використовували належним чином.
К. Дубняк.
В. Винниченко. Вибрані твори. ДВУ. 1927 р. Стор. 363. Ц. 2 карб.
У серії «Дитяча бібліотека українських письменників» за редакцією В. Арнаутова і О. Попова вийшла збірка, уложена А. Любченком з оповідань В. Винниченка. До неї увійшло 14 оповідань, роскиданих по ріжних томах Винниченкового повного зібрання творів. Роскиданність їх між ріжними оповіданнями утрудняло користування в школі найбільш цікавими із них. Це викликало раз-у-раз потребу видавати маленькими збірочками окремі оповідання для юнацтва, що швидко розходились з ринку і можливо зникали з бібліотек, як «метелики».
Отже цілком слушно Державне Видавництво України надумало об'єднати в один збірник усі по змозі оповідання, що їх варто було б завести до шкільної бібліотеки.
В збірнику вміщено такі оповідання: Федько-Халамидник, Бабусин подарунок, Солдатики, Талісман, Маленька рисочка, Темна сила, Хто ворог, Голод, Зіна, Малорос-европеєць й ін.
Як бачимо тут, поруч з оповіданням дитячого характеру, де дійовим персонажем є діти із своєрідними вчинками й настроями, - уміщено й оповідання з дорослим персонажем. Це може викликати з першого погляду запитання - а чи варто було заводити до дитячої бібліотеки такі твори, як Хто ворог, Темна сила, Малорос-европеєць - бо це, мовляв, оповідання, де про дітей нічого не згадується.
Звичайно давати цю літературу для дітей дошкільного віку не годиться. Та ця збірка, очевидно, і призначається не для них, а для дітей-школярів, для шкільних бібліотек. А в такому разі зміст її цілком виправдується. Адже шкільні бібліотеки мають багатьох класиків і руських, і українських, що їх читати рекомендується педагогами.
Під цим зглядом збірник «Вибрані твори» уложено вдало. Оповідання, вміщені в ньому, по більшости відбивають події 1905 року, насичені революційним протестом, викривають темні сторони тогочасного життя. Вони стануть школярам у пригоді при вивченні 1905 р. зокрема такими оповіданнями як Солдатики, Хто ворог, Голод і інш.
З цілим збірником менше звязано оповідання: Антрепренер Гаркун-Задунайський та Мнімий господин. Але їх охоче читатимуть школярі.
М. Гук.