Галичане! Галицькі Жовніри!
Наша свята Галицька Земля має знов вернути до нас, а ми до неї. Правда, над цим ще має відбутися голосування. Але хто не знає, що це голосування великою, величезною більшістю заявить, що Галичина це найсвятіша Земля України! За цим голосуватимуть і мужчини і жінки і старці і малі діти і навіть кости помордованих ляхами небіщиків голосувалиб так, якби мали голос. Бо це споконвічна земля українська, земля батьків і прадідів наших! Хочби ляцькі злодюги не знати як убивали там невинних братів наших, то таки не вимордують чотирьох міліонів українського народу в Галичині!
Але ось що можуть Ляхи зробити і зроблять: вони не послухають добровільно наказу, забратися з нашої батьківщини! І треба буде робити екзекуцію, треба буде силою викидати ляцьких наїзників з нашої рідної хати, якій на імя: Галичина. Ляхи вже кричать, що не дадуть добровільно Галичини, хочби ціла Галичина голосувала, що не хоче Польщі.
На таких очевидних і безсоромних грабіжників нема иншого способу, як кріс і ніж. В Галичині нема ні одної дитини, яка не зналаби, що Ви, Галицькі Жовніри, одною лавою, одним духом кинетеся відбирати від ляцьких зайд свою батьківщину. Що Ви перейдете Збруч так, як по Великодній сповіди переходите поріг рідної церкви - чисті душею, з блискучими очима. Бо в Вас горітиме правдива думка-ідея, що Галичина наша і мусить бути наша! А ляцького ворога й підпаляча викинемо за Сян, на його піски!
Але щоб Ви побачили і здобули ту святу Галицьку Землю з її золотими полями, з її гаями і лісами, з її білими хатами, з чистими ріками, з синими горами та з рідними Вашими - на це треба тут приготовитися! Памятайте, що з Польщею буде ще оден, великий бій - за Землю Галицьку, за Ваш дім родинний! Цего бою не сміємо програти, бо тоді нас не треба вже на світі. Ми цей бій останній мусимо виграти! І виграємо його, як прилагодимося до него. Як? Нехай зросте ще у Вас і так велика дісціпліна Ваша, послух військовий і довірє до свого Галицького Уряду! Він привів Вас тут, Він таксамо разом приведе Вас до Галичини, коли Ви будете безумовно вірити йому і слухати його тай своєї Начальної Команди! А той Ваш Галицький Уряд і та Ваша Начальна Команда перший і головний наказ має для Вас: Слухати й держатися Галицької Армії! Слухати - кождого наказу своєї Влади і буком гнати від себе тих, що хочуть Вас розложити! Це підкуплені Ляхами зрадники. А хто слухає їх і без дозволу Галицької Команди опускає Галицьку Армію, той підлий зрадник і гірший від Юди-Іскаріота, якому сріблом заплатили за зраду Учителя! Слухати - і все робити, що накаже Вам Ваш Уряд і Галицька Команда. Не думайте, що не треба вже боротися з кацапами або иншими ворогами, крім Ляхів! Ні! Бо добре все те, що наказує Вам робити Ваш Галицький Уряд і Галицька Команда! Вони вже знають, що кажуть робити. А Ви повинні знати тільки одно, що кожда боротьба, яку провадите по наказу свого Уряду і своєї Команди - це боротьба за Землю Галицьку, хочби та боротьба відбувалася там, де сонце сходить, а не там де заходить. Коли Ви тут постоїте за Велику Україну, тоді Ляхи можуть і без бою втечи з Галичини. Бо що велике, те не мале. А наш Київ більший як Львів. Освічуйте й освідомляйте тутешніх селян, щоб і вони так розуміли потребу оборони Рідної Землі перед кождим чужинцем, як розумієте Ви! Освідомляйте їх і притім памятайте, що й цю Вашу працю виконуєте для Галицької Землі! Бо ще не знати, чи відси не треба буде допомоги, щоб виперти Ляхів з Галичини - за Сян. Орґанізуйте тут собі поміч за плечима, щоб було о що опертися!
Нехай ідея здобуття Галицької Землі опанує всі Ваші думки і всі Ваші діла! Нехай тою думкою, що Галичину треба ще побачити й відбити, лічиться кождий хорий і кождий ранений скорше приходить до здоровля! Коли Вам зле, то закусіть уста і не жалуйтеся на це, не нарікайте! Тихо і завзято виконуйте накази свого Галицького Уряду й Галицької Команди! І терпеливо ждіть! І не питайте, коли Вас поведуть на Галичину! Бо нема ні одного сина Галицької Землі, який не хотівби на крилах злетіти до неї. А як прийде Вам наказ, іти здобувати Галицьку Землю і як знов побачите малу річку Збруч, яку Ви в липні 1919 р. з плачем переходили - тоді скажіть собі у Ваших рядах: „Раз мати родила!" І памятайте тоді тільки одно: що не тільки жити, але навіть конати солодко на Галицькій Землі, де жили і вмирали батьки і прадіди Ваші, де стояли колиски Ваші, де Ви вперше чули від матерей святу мову українську, яку там тепер забороняє підлий ляцький гад! А тоді підете через Збруч так, як іде вихор Галицьким Полем, як летять води з Галицьких гір! А скрізь Вам на зустріч вийде мучений ляцькими гадами Нарід Український і витати Вас буде так, як не витав ще нікого!
Галичани! Галицькі Жовніри! Слухайте, держіться кріпко разом і вірте в побіду! А тоді як побідники побачите святу Галицьку Землю і свій дім родинний.
Галицький Жовніре!
Деб Ти не був і деб Тебе не застала ця вістка або слух про неї, в день чи в ночи, в погоду, чи в слоту - коли Ти там не знаходишся по наказу Галицької Команди, - збирайся і спіши до свого полку, до своєї сотні! Бо ми ладимося на останній, великий бій-відплату - за кривду Українського Народу! За Землю Галицьку! За рани катованих Ляхами Батьків і Матерей і Сестер наших! За правду і справедливість! За найвисше добро нашого племени! За Українську Самостійну Державу!
