Польський ксьондз убийником
Протокол списаний дня 9. вересня 1919 р. з пор. інж. М. справі участи кс. Ярека із Солотвини в убийстві галицького держ. Секретаря інж. Мартинця і в инших злочинах:
Від падолиста 1918 р. повнив я державну службу в ЗО УНР. В маю прийшов я в лічницю до Станиславова, а 17. червня інтернували мене Поляки в Домбю, не зважаючи на се, що я був тоді тяжко недужий. Дня 9. липня вдалося мені з двома товаришами з Домбя втечи. Безупинно гонені бажанням і обовязком повернути там, де нас потребують і де наша нова вітчина, котрій ми присягнули служити - втікли ми здовж карпатського хребта через цілу Галичину до Черновець на Буковину. Я бачив, що тут нема ніякої орґанізації, жадного заступництва ані комітету. Зорґанізував я транспорт біженців, з котрими дня 2. вересня прийшов сюди. На бажання тут. бюра пропаґанди долучаю до мойого протоколу осібний звіт із моїх переживань у Солотвині.
Одної пятниці арештували нас в селі Дзвинячі побич Солотвини польські жандарми. Я говорив, що походжу з німецької кольонії із Кнігикіна коло Станиславова і що йду до Солотвини відвідати кс. Ярека, котрого я справді знав особисто з австрійських часів. Командант жандармерії прирік мене випустити на волю, як кс. Ярек за нас заручить і післав нас з одним постом до нього. Парох привитав мене по приятельськи, тим більше, що йому оповідав, ніби то я втік від Українців, та сейчас подиктував по польськи, принадково тоді присутньому там судді письмо - підписав його і відіслав на станицю жандармерії. Ми перебули в кс. Ярека два дні і через той час набрав він до мене такого довіря що росказав мені ось що:
Се було дуже інтересно - говорив він із замітною іронією - як Українці з відти тікали, вони всі хотіли коло Рафайлової перейти через границю на Угорщину. Наша міліція одначе їх всіх виловила і богато сиділо в мене на пробостві. Був тут також і старий Мартинець. Він приїхав тут автом і хотів при помочи свого шурина, одного чеського лісничого, що зветься Зубек, переправитися через границю. Міліціянти авто задержали в той спосіб, що місто крісів державли в руках палиці і держаки від мітол, удаючи, що стріляють з крісів. В той спосіб кс. Ярек мені оповідав, а на моє витання, що з ними сталося, відповів мені з глумливим усміхом „Ого він дістав оттак" і показав при тім пальцями на виски. Я дізнався, що служба родини Зубеків знайшла в лісі 5 мужеських трупів, добре одітних цивілів, що вже почасти були ограблені з одежи. Трупів однак годі було розпізнати, бо обличчя були пілляні вітриолем. Пані Зубекова сестрінка помершого вже міністра Мартинця пізнала між ними відразу свого стрия. Всі жертви були розстріляні на приказ Ярека. Селяне знайшли в лісі трупів старшин, іменно одного майора, одного сотника, оба мали українські відзнаки (одначе заподання їх степеня непевне), одного старшину без відзнак, вкінці двох з австрійськими відзнаками, з котрих оден - як говорили селяни - виглядав на Німця. Це був якийсь штаб. Їх з приказу кс. Ярека розстріляли польські банди. Трагічний випадок склався з укр. хор. Дутчином. Він прийшов в суботу себто на шість днів передімною до Солотвини до своїх родичів. Правдоподібно відбився від своєї частини підчас відвороту, або втік з якогось шпиталю. В неділю його арештовано, а як в понеділок батько хотів принести йому снідання, одержав відповідь від поста: „Он юж поєхал до Варшави". Після зізнань одної жидівки вивезено в понеділок около 4. год. рано Дутчина, тільки в біллі звязаного на возі до ліса. В середу спостерегла одна родина, підчас проходу в лісі, що з мгякої землі потока вистає людська рука. Зроблено донесення до жандармерії, а ся зневолена робити доходження, викопала трупа хор. Дутчина. Батько пізнав сина відразу, одначе станційний командант, пор. із Варшави сказав розуміється за намовою кс. Ярека, що дозволить йому сина похоронити, але як замовчить про вбийство. На зарядження пробоща не вільно було його занести до церкви. Його закопали поза кладовищем в асистенції 6 ляцьких постів з наїженими баґнетами. (Слідують підписи).
(Від. Ред.: Подібні вістки приходять і про инших польських ксьондзів, головно з під Львова і з Коломийщини. Річ ясна, що ляцьку єзуїтську орґанізацію убийників у священичих рясах треба до моги виловити й по переведенім слідстві вислати там, ідіже ність болізни ні воздиханія).
