Із щасливих днів..
А другий так звучить!
Наказ бригади Українських Січових Стрільців.
Стрий, 10. марта 1919 р.
Славні Українські Січові Стрільці!
Розстаючись з Вами в вересни минулого року - виразив я Вам в мойому прощальному приказі свою щиру подяку за Вашу гарну та примірну службу, та виразив надію, що може бути в недалекім будучім прийдеся нам знова стрінути з Вами в боях за дорогу нашому серцю Україну. - Судьба веліла, щоби слова мої оказались правдивими: ми знова стрінили ся з Вами на поли бою з Поляками, які відважили ся посягнути на захват земель, які від соток літ нам належать, причім не маючи власних сил, щоби питання се розвязати з оружем в руках, звернулися з помочю, до Антанти, які через неправильне представлення істнуючих політичних обставин, ввели її в блуд. - Бог видить правду та в нашім правім ділі поможе нам: ми повинні ворога побити; сторінки нашої історії записати славними подвигами які-би з гордістю і чуством глубокого признання згадували наші наслідники, вільної, самостійної України. Я щасливий, що хоть на якійсь час являюся знова Вашим начальником і ще раз маю нагоду виразити Вам свою сердечну, горячу подяку за Вашу боєву працю - в складі військ ІІІ-го Галицького Корпуса. Три дні боретеся Ви з вродженою Вам відвагою - і славні Ваші діла увінчались успіхом: ворог захитався і відступає.
Витаю Вас, славні Укр. Січові Стрільці, дякую Вам за велику поміч військам повіреного мені Корпуса, яку Ви оказали в боях послідніх днів і щиро желаю, щоби Українські Січові Стрільці були і в будучім, як ранше приміром карности і відваги всеї армії; щоби імя Ваше було пострахом для противника (ворога), щоби всегда були Ви вірні своїм високим ідеалам і щоби прапор Ваш всюда і всегда побідно повівав - як побідно і славно розвівався в минувшій війні підчас великих боїв на Маківці, на берегах Стрипи та Золотої Липи. - Наказ сей передасть Команда Бригади У. С. С. - Старшині і мужві у всіх її частинах.
Командуючим ІІІ-тим Гал. Корпусом: Коссак полковник.
Так про гарні дні нашої оружної сили прикази говорять. Вони передають будучности на дорогу в памятку геройські діла.
Про одно із них розкажу… Було се 8. марта с. р. в часі як раз тої офензиви, коли вже осягнено було остаточно перерву залізничного руху на шляху Судова Вишня - Городок. Того власне дня, коли наші війська зайняли вже часть залізничного шляху, надїхала польська панцирка „Wściekły" яка не могучи схоронитись до Городка, на Судову Вишню почала втікати і засипала огнем наших героїв, так, що вони були примушені податися в зад. На се четар Вайнгаймер з 7-ма стрільцями кинувся на польський панцирний поїзд, вискочив з ними на дах панцирки і при помочи ручних ґранатів здобув її. Ось імена геройських учасників сеї неімовірної відваги, які належить увіковічнити на сторінках історії бою за визволення, вони є: четар Вайнгаймер, дес. Винник Теодор, дес. Мудрий Степан, дес. Гирчиняк Степан, дес. Самуляк Іван, стр. Шеретей Гринько, Шеретей Андрій, Моровський Володимир. Честь відважним! Нехай будуть приміром для всіх наших жовнірів, що стоять в бою проти відвічного ворога, нехай будуть ім заохотою до подібних геройських подвигів.
І донесення про се геройське діло принесла рівнож почта… Чиж не історичною була того дня в дівізії почта!?
Постій дівізії пол. Кравса 14. ІІІ. 1919.
Кореспондент Прес. Кватири Н. К. Г. А.
