Архів старих газет
 ---------------------------------------------------
www.oldnewspapers.com.ua
Ціна 2гр.
 ---------------------------------------------------




Наші відносини до заграниці

Коли до Польщі прибули війська Галлєра зорганізовані Францією, Поляки почали офензиву і вдарили на наш фронт замість на більшовиків. Під натиском переважаючих сил ворога наш фронт, а з ним і ціла наша армія були змушені податися, щоби перевести незалежно від ворога нове розложення сил та розпочати наново правильну боротьбу. Від того часу наша суспільність звернула всю свою увагу на події на фронті. Здається се сталося перший раз від початку українсько-польської війни. Та зате втратила вона спромогу слідкувати за нашим відношенням до заграниці.

Постараємося кинути загальний образець, як саме стоїть наша загранична політика.

Вихідною точкою буде очевидно мирова конференція, а зглядно питання, як розвивається там дипльоматичний, українсько-польський двобій та як до його відносяться другі держави.

Основна лінія нашої політики остала та сама - будувати на власні сили, а антанту примусити до активної помочі власними ділами, а не голими словами та забігами. На більшовицьку орієнтацію ми не йшли й не можемо ніколи піти. Бо:

1) російська совітська республіка се друге видання бувшої царської Россії лише з тою ріжницею, що замість царя в ній править деспот Лєнін;

2) супроти сеї „єдіної, нєдєлімої" а лише більшовицької Россії веде тяжку боротьбу не тільки Директорія, але й усе свідоме українське населення Придніпрянської України в першій мірі селянство, так що область занята більшовиками, покрита майже вся селянськими повстаннями.

Орієнтацію на антанту треба також як слід розуміти, - а особливо значіння назви „антанта". Відомо, що антанта представляється тепер на мировій конференції дуже сорокато; що иншого Америка, Англія, Італія, а що иншого Франція, Румунія і т. д.

Орієнтація на антанту значить орієнтація на ті держави, що входять в її склад, в яких інтересі лежить підпомагати наші справедливі домагання, помогли нам у будови власної державности.

Можемо ствердити, що за справою Америки й Анґлії наші оборонні домагання, домагання, які входять у Вільзонівську програму, знайшли послух у многих держав антанти.

З комунікату, який оголосила наша мирова делєґація в Парижі у француській газеті „Лє Темпс" із дня 12. мая осьщо:

Америка й Анґлія запроєктували завішення зброї з тим, що обі армії українська й польська стоятимуть на тих позіціях, на яких стояли перед польською офензивою, себто на позіціях 15. мая. Звісно також, що сі держави запропонували визнання суверенности (самостійности) Західної Области УНР, в її етноґрафічних границях, отже нафтові округи мали припасти нашій державі. Для Поляків мало бути признане лиш те, що Львів бувби невтралізований під контролею держав антанти. Америка і Анґлія жадали також певної концесії для охорони свого капіталу в нафтових округах.

Польща побачила, що одинока Франція, яка „ломила копіє" в інтересі польської заборчости на мировій конференції, не вдержить і не перепре її домагань. Тоді, не дожидаючи на некорисне для себе вирішення тої справи, Польща вхопилася офензиви. Поступаючи по думці звісної етичної засади: „хоць не є гонорово, алє здрово", вжила до удару проти нас армії Галлєра, поломивши всі ті умови, під якими антанта сю армію зорґанізовала.

Бо одною з перших умов була та, що тої армії не вільно було вжити проти нас, а виключно тільки до боротьби з більшовиками.

Розуміється, що вжиття армії Галлєра проти нас, а друге: підняття офензиви проти пропозиції перемиря, поставленої антантою, викликало сильне негодування з боку антанти.

(Дальше буде).

Copyright 2010-2015 oldnewspapers.com.ua
pressaxix at gmail dot com
 designed in Happines.in.ua