Ґен. Віктор Курманович
Життєписі.
(Кінець).
Наша Армія стягалася на лінію Скалат - Устє Зелене. Ґенерал Курманович ісповідував тоді одну думку: „До останнього жовніра - на рідну землю! Тут перед Збручем засвідчимо перед світом, що землі своєї за ніщо в світі ворогови не віддамо!".
І коли на фільварку в Товстім, де на постою була Начальна Команда, дня 5. червня біля 10 год. з ранку, в одній комнаті диктувались прикази, як Галицькій Армії належить поводитися за Збручем, то в другій комнаті рівночасно ішов на фронт ось який, диктований устами ґенерала Курмановича приказ:
„Я, полковник Курманович, як шеф штабу Армії наказую Вам командантови Корпусу удатися сейчас на позицію до Ваших курінів і сказати жовнірам ось те від мене:
- Нехай всі жовніри разом і кождий з них зокрема скаже, чи дійсно є ще у них народня і жовнірська честь, чи готові вони боронити до останної краплі крови сей останній клаптик рідньої землі, чи рішені розпочати на ново похід для визволення з ганьблячої польської неволі своїх батьків, материй і сестер! Перекажіть їм, що я, пригадуючи на присягу, зложену ними рідній Вітчині, наказую сейчас всякий дальший відворот застановити, а приказую натомість готовитись до рішаючого наступу - удару. Се мій останій приказ і жадаю його виконання, доки хоч оден український жовнір буде при життю. Їду рівночасно на фронт, щоби ще раз особисто мій приказ повторити».
Видав приказ і удався на фронт.
Третого дня операції наші вже були в ході, успіхи очевидні, ґенералови Курмановичеви запропоновано від Армії диктатуру. Не приняв, а тим часом перепрацьовання, горячка та недуга ніг робили своє і він в день звісної побіди під Чортковом 9. червня 1919 вже був прикований до ліжка в Новосільці.
Бажання цілої Армії одно, щоби якнайскорше зміг ґен. Курманович знова вернути до праці в сій тяжкій годині для рідної Країни.
Ґенерал Курманович - се щирий а тихий патріот, знаменитий робітник, карний жовнір з чистим як слеза і отвертим характером.
