Архів старих газет
 ---------------------------------------------------
www.oldnewspapers.com.ua
Ціна 2гр.
 ---------------------------------------------------




Вище пролетарський провід колгоспним селом

Наука одного колгоспу на Артемівщині

Повесні це був молодий, але згуртований колгосп, вже з не аби якими досягненнями. 100 господарств, об'єднані в колгоспі, упоралися з усіма весняними роботами, засіяли і засадили поля й городи, запровадили сівозміну. Добре підготований ґрунт засіяли високоякісним насінням. Поля слалися скільки око сягне, як зелене море. Їхня буйна зелень радувала око. Майже не було бур'янів. Колгоспники готувалися до збирання врожаю. Наслідки успішного колективного господарювання мали одразу ж піднести на вищий щабель добробут кожного колгоспника і всього колгоспу в цілому.

Прийшла осінь і тепер вже не можна впізнати колгоспу «Нове життя» Михайлівської сільради Артемівського району. Колгосп розкладений, зруйнований клясово ворожими силами, які обплутали його своїм снуванням, щоб позбавити сил, розвалити зсередини.

Глитаї, спекулянти, всілякі підрядники, прикажчики, на яких такі багаті були колись Донбасівські села, були принишкли, вичікуючи, та плекаючи сподіванки, що колгоспи «самі проваляться». Тепер, побачивши розквіт колгоспів, вони змінили тактику боротьби і «пішли в колгосп». Пішли, щоб шкодити, зривати, розвалювати громадське виробництво.

Клясовому ворогові нема заборони. Куркульська зграя спритно висувала на керівні посади своїх аґентів, за короткий час змінилося 7 голів колгоспу. 2 з них один за одним під час гарячої роботи кидають колгосп напризволяще і зникають. Два злочинно бездіяльні, - їх виганяють одного за крадіжки, другого за розтринькування хліба, судять і присуджують до двох років ув'язнення. Голова сільради Непочаєв злигався з куркульською зграєю, пиячить, розкладає актив. Колгосп лишається зовсім без голови управи, аж доки сусідній колгосп не допоміг, вирядивши свого активіста.

Під час збиральної кампанії і обмолоту в колгоспі запанував цілковитий розгардіяш і безладдя. Бриґади розпалися, на роботу виходив хто хотів, праця організована не була. Плянів не мали. Роботу зволікали, хліб осипався, просапних не збирали зовсім.

Глитаям і іншим ворожим елементам, що присмокталися до колгоспу, пощастило надхнути, роздмухати рвацькі дрібно-власницькі настрої серед частини колгоспників, наштовхнути на розкрадення врожаю. Розкрадання пішло навалою, вдень і вночі з поля возили на очах у всіх, розтягали колгоспний хліб. 61 га пшениці і 15 га жита скошено «на сіно» і тільки звалили їх з пня, як за ніч не стало й копиці. Все розкрали. Обліку не було. Який був врожай і по цей день невідомо. За це вже подбав підкуркульник Мироненко, який водночас примудрився бути за завгоспа, комірника, вагаря на току та ще вагаря в амбарі.

Підсумки: хлібозаготівлі колгосп виконав тільки на 5%, здавши 62 цн. Решту розтринькали, розкрали, частково вже розбазарили.

Гине колгоспне конярство і скотарство. Невідомо де ділися 7 телиць і бугай. Коні втрачають свою працездатність, доглядають їх навмисно по-шкідницькому.

Після таких неподобств, частина колгоспників, безсила проти глитайського, шкідницького порядкування, вийшла з колгоспу. Тепер зі 100 господарств лишилося в колгоспі тільки 34. Серед 34 і досі маємо такий букет: Бірюков - куркуль-столипинець, що мав до 40 дес. землі і постійно експлуатував найману силу, Мироненко - що мав до 40 га землі і наймитів, Тимченко - твердоздавець, не раз покараний судом за різні злочини, Кошман - колишній поліцай білогвардієць, Мироненко А. - багатій і теж колишній поліцай, Коломійцев - багатій-прасол.

Клясовий ворог святкував свій успіх. Але, як сталося те, що йому пощастило зруйнувати, розкласти колгосп, який ще повесні йшов шляхом зміцнення і господарського піднесення. Як сталося, що передова частина колгоспників, колгоспний актив був безсилий, неорганізований, розпорошений. Адже це все мало місце в одному з великих промислових районів. Адже колгосп не десь у хутірській глушині, а в Донбасі, оточений шахтами і заводами. І він мав свого пролетарського робітничого шефа, в особі міської виробничої профспілки.

Під самісінькім боком колгоспу (за пів кілометра) курить вогнетривалий завод ім. Будьонного, де працює до 800 робітників і де парторганізація має до 200 чол. членів партії. Але ні керівників заводської партійної організації, ні навіть шефа - профспілку будівельників не обходило життя колгоспу. Ніхто з сусідів (ні завод, ні шеф - Артемівські будівельники) і разу не навідалися до колгоспу, не придивилися до тих складних процесів, що відбувалися в глушині колгоспного життя, до тієї боротьби, яка там розгорнулася і в якій, покищо, - перемогли куркулі, вороги колгоспу.

Парторганізація заводу не могла не знати про стан колгоспу. Про це знала частина робітників, що зустрічалася з колгоспниками, про це розповідали колгоспники, що бували на заводі. Але партійні і професійні працівники заводу виправдуються: «та це ж не наш підшефний колгосп». А шеф? Він був надто переобтяжений, щоб звертати увагу на дрібниці…

Колгосп «Нове Життя» постановою Облвиконкому за зрив пляну хлібозаготівель, за приховування й розкрадання колгоспного хліба занесено на чорну дошку. Це тяжка кара для справжніх колгоспників, що не злякалися вилазок клясового ворога і лишилися в колгоспі. Розгортаючи за допомоги передових колгоспів та за підтримки з міста рішучу боротьбу з куркулями і їхніми аґентами, вони б’ються тепер, щоб змити з себе цю ганебну пляму, домогтися повернути розкрадений хліб, виконати плян хлібозаготівель.

Але в цій боротьбі знов не допомагають ні робітники заводу, ні шеф - будівельники. Чинуші й опортуністи, що не бачили кричущих неподобств і куркульського саботажу в колгоспі, що вважали пролетарське шефство над колгоспом за «дрібницю», не понесли жодної партійної кари. Більш за це - вони й тепер не хочуть знати боротьби за хліб.

Артемівська міськрада, міськпартком, міськпрофрада не раз обговорювали перебіг хлібозаготівель у колгоспі, зокрема, в «Новому Житті». Але жодного разу не поставили вони на належну височінь питання про піднесення пролетарського проводу колгоспами, про завдання профспілок і шефів-робітників у боротьбі за хліб. А хіба може бути оце тепер важливіше політичне завдання за робітничу допомогу колгоспному активу, передовим будівникам колгоспного ладу на селі у придушенні куркульського гонору, в організаційно-господарському зміцненні колгоспів через цілковите виконання плянів хлібозаготівель.

Факти в колгоспі «Нове Життя» є дуже повчальні. Глитайні пощастило розкласти колгосп, збити його з правдивого шляху, підірвати його господарську міць. До цього всього робітничий колектив сусіднього заводу і робітників-шефів були байдужими, безучасними свідками. І як же ґрунтовно треба забути про високі обов'язки пролетарського шефства над селом, що ніхто з Артемівського не заходився натиснути в боротьбі за хліб і на цей потужний важіль.

Ів. Топчій.

Copyright 2010-2015 oldnewspapers.com.ua
pressaxix at gmail dot com
 designed in Happines.in.ua