В ніч на 26 листопаду наша розвідка вчинила набіг на заставу ворога, охороняючого Дніпровський міст під Катеринославом.
Ворог в паніці почав тікати, залишив на місті кулеметні стрічкі з ящиком, котрі нами захоплено.
Як і раніш в цьому участці рідка стрілянина з рушниць, кулеметів і гармат.
З других напрямків відомостів не поступало.
Т. В. О. Наштабарм Тарановський.
Черговий член штабу Роваза.
Запал боротьби…
І ми переможемо, бо сили немає остільки значної, щоб подолала волю працюючих на місце під сонцем.
Але - є перешкоди, є хиби в нас самих…
Ці хиби відбиваються на хуткости нашоі конечноі перемоги.
Перша й головна хиба - це темрява, що панує по світу. І од цієі хиби повстає ціла низка перепон на нашому шляху до світлого царства дійсноі волі.
Ми мусимо вчитись, ми мусимо бути не тільки сміливими та міцними, але й лагідними та послужуючими брат братові.
І що-ж ми бачимо?
(Про більшовицьких катів)
П'ять з лишком місяців минуло з того часу, як більшовицький трібунал у Харкові засудив до розстрілу семеро людей по справі „Штабу батька Махна" - анархистів Михальова й Бурбигу та селян Олійника, Коробку, Костина, Полунина й Добролюбова.
Під жовто-блакітним прапором розбивали колись люди - людей… Розбиваємо й ми зараз під червоним. Та не в прапорах річ. Річ в тім, що на прапорі написано в того, хто йде на нас зараз.
Наше гасло: смерть всім павукам, гнобителям! Смерть від бувших рабів! Рабів гетьмана Богдана Хмельницького та „високоі руки" царя Олексія Михайловича.
Що робив один діктатор з другим діктатором „високоі самодержавноі руки" у 1654 році - за те ми не відповідаємо, бо вже вийшли з рабства та несвідомости кріпацьких часів.
Про владу та про радянський лад.
Товариші селяне, робітники й робітниці!
Товариші повстанці, червоно-армійці та мирне трудове населення!
На протязі майже двох з половиною років ви були свідками й причасниками величезних подій, яких коли небудь зазнала історія людскости.
Настрій піднятий, урочисто - серьезний. Козаки збіраються невеликими групами й обговорюют майбутній перехід. Керовники, з т. М. на чолі, виробляють плян прориву фронту білих. В тісній хатині, над блимаючим каганцем, окутані тютюновим димом, - видко схилені над мапою постаті керовників-повстанців.
„Ну, товариство, завтра виступ.
Тримайте в частинах революційну дісціпліну. Подоріж тяжка, відповідальність велика: перед нами завданнє - розбить ворога. Смерть або перемога".
Товариші повстанці, пробуваючі в шпиталях.
До мене дійшли сумні відомости, про ганебне поводження деяких з ви. З шпиталів, в яких все користуєтесь лікарською допомогою, видужуючими і виходючими товаришами часто береться в власне користування шпитальне майно і вже більш не повертається назад. Як на особистий приклад, покажу на шпиталь ч. 23, з якого видужуючими товаришами були занесені киреі (халати) і валянки в неозначеній кількості.
Товариші! Аджеж шпиталі і майно останніх обслуговують не окремих осіб із нас, а всю революційну повстанчеську армію цілком.
На засіданні були од Повстанчеськоі Арміі Махнівців - Волін, Марин, Чубенко і Петренко, - од Всеукраінського Ревкому Грудницький, Представник Центрального Комітету Украінськоі Комунистичноі партіі Лісовик і Бойемісар, керуючий лівобережною Украіною, Матяш.
Голова: Волін, Секретарь: Марин.
Доклад члена Всеукраінського Ревкому т. Грудницького:
Розклад та загибель денікінського самодержавства йде значно хутчійшим темпом, аніж це можна було предбачати.
Ще якихось два місяці тому навіть навзявзятійші оптімисти із революційного табору не могли сподіватись, що в цей термін контр-революція Дону та Кубані прийде до цілковитоі загибелі.