Жінка в соціялістичному місті
Цілковите розкріпачення жінки – одне з найголовніших завдань соціялістичного міста.
Дрібні повсякчасні турботи про хатнє господарство відбирають у жінки надзвичайно багато часу, часто позбавляючи їх хоч би маленького відпочинку, не кажучи вже про те, що часу для корисно-громадської праці у неї зовсім не залишається. Треба сказати, що все це виникає не тому, що обов’язки жінки щодо хатнього господарства надто складні, а тому, що умови, в яких доводиться їй працювати, нерозумні й некультурні.
Зміст переважної частини роботи в господарстві вбиває інтелектуальний розвиток жінки, відриваючи її від розумного життя і корисної громадської праці. Перебування жінки в такому стані потрібне було для капіталістичного ладу, як чинник гальмування культурного розвитку робітничої кляси. “Церква, кухня та діти” – так визначували колись ролю й призначення жінки в суспільстві.
У нас же В. І. Ленін про ролю жінки казав: “Кожна куховарка повинна вміти керувати державою”. Тут ми бачимо, що жінка стає вже за цілком рівноправного громадянина, на кого покладається вже не хатнє господарство, а корисну працю для суспільства. Коли ж практично починається розкріпачення жінки? Про це Ленін писав:
“Справжнє визволення жінки, справжній комунізм починаються лише там і тоді, де й коли починається масова боротьба за проводом пролетаріяту, – що буде за господаря державної влади – проти цього хатнього господарства, або вірніше, масова перебудова його на велике соціялістичне господарство”.
Нині, коли ми вже почали перебудовувати все наше господарство на соціялістичних засадах, роля жінки в цій роботі стає очевидною і набуває актуального значіння.
Щоб відкрити жінці ширший шлях для корисної роботи в суспільстві треба змінити побут. Ми не повинні сидіти, склавши руки й чекати, що наслідком господарської перебудови нашої країни сам собою зміниться й побут. Крок за кроком, в міру успіхів на шляху громадського розвитку, нам треба звертати найпильнішу увагу на побут і стан жінки.
Беручи на увагу всі умови нашого культурно-господарського життя, питання побуту треба поставити на перший плян і домагатися всіма способами змінити, знищити всі ті умови старого побуту, що часто-густо перешкоджають жінці стати в справі соціялістичної перебудови країни до перших лав робітників, щоб на рівні з чоловіком брати участь у роботі партії та радянському будівництві.
У новому місті жінку в першу чергу треба звільнити від обов’язків виховувати дітей та вести хатнє господарство, щоб вона мала цілковиту можливість пліч-о-пліч з чоловіком вступити на шлях громадської праці, а культурний уклад нового соціялістичного міста створить відповідні умови для самовиховання жінки й фактичного здобуття належних їй прав.
