Звістка з Галичини
Коли сто тридцять літ перед цим держави поділили між собою Польщу, укупі з частиною Польщі, одійшла була під Австрию і частина нашоі Украіни. Зветься тая частина – Галичиною. Там живе нашого люду украінського більш, як три миліона. Той лад державний, який у нас теперь заводится, у Галичині заведений вже давно ще з року 1861 усякі справи громадські державні рішают там виборні народом посли. Тилькі вибірають тіх послів не загальним і не рівним і безпосередним правом, бо виборче право галицьке ( і австриіське) дуже плутане. Отже теперь і там домагаються, щоб заведене було загальне рівне й безпосередне (прямое) право виборче.
Оце не-що-давно у головному місті галицькому Львові украінські робітники укупі з польськими зробили величезну маніфестацию, щоб заявити про потребу змінити виборчий закон.
Галицькі часописі пишуть, що у тій маніфестациі брало участь мало на 30 тисяч люду. З початку усі зібралися біля сойму (Галицька Дума), потім пішли до маршала (голова сойму) відтіля до намітника (губернатора). Украінськими робітниками верховодили звісні у Галичині Украінські социялисти Микола Ганькевич та Вітик.
Микола Ганькевич украінською мовою казав про потреби загального права виборчого перед маршалом, а Вітик перед намістником.
Заявивши про потреби своі робітники львівські тихо й сумирне порозходилися додому не зчинивше ніякого ані галасу, ані бешкету.
У галицькому селі Бережанах теж зібралися селяне. До трьох тисяч було люду. Вони теж постановили домагатись загального, рівного і безпосереднього виборчого права, а також щоб було зараз урядом галицьким заведено ще кільки гимназій з украінською мовою. (такі там вже є і тепер).
(Кіев От.)
Наші люде живуть і в Америці навіть. Там іх значно меньше як у Галичині: але всеж такі вони спромоглися там на украінські часописі і примиром «Свобода».
А в американському місті Нью Йорк є аж два украінських товариства: одно зветься «Народня Самопоміч», а друге «Запорожська Січ».
(К. От.)
