Висновок есперта
М. ШКАПСЬКА
В самому центрі Москви - вона завжди повна несподіванок - висока, глуха монастирська стіна.
В стіні хвіртка з прорізаним у ній вікном. Нас впустили після тривалого розпиту і перевірки. За хвірткою після міського шуму зустріла нас незвичайна тиша.
Тут тиша необхідна. Дуже тривожно й шумно вривається сюди життя.
На вузькому підвіконнику сотні папок. І якщо ви до них доторкнетесь, господар дбайливо й любовно перекладе їх в інше місце.
- В кожній папочці людське життя…
Справи величезної ваги вирішуються в цих тихих келіях: викриття винного, а значить і знешкодження його, а значить і охорона людського життя відбувається тут. Але звідси ж виходить і виправдання невинного і його захист.
Москва зараз готується весело й шумно зустріти новий рік, а наш господар - експерт - і сьогодні пішов у свій робочий кабінет. Під яскравим світлом настільної лампи розгорнута одна з папок. Випала картка - гарне жіноче обличчя. Губи з волі провінціального фотографа зімкнулися в трохи напружену усмішку, але наперекір цій напруженості тепло й живо дивляться світлі очі.
На бланку написано: Марія Петрівна Ястребова. Вчителька. Двадцять шість років. І адрес - далека північна окраїна.
- От ви уявіть собі, - почав господар, - цей ведмежий закуток. Село, вулиці занесено снігом. А в школі світло і нарядкно, в залі велика ялинка. Зараз ця сама Марія Петрівна, мабуть, уже закінчує приготування до свята. Повішала останні гірлянди, розклала подарунки. Діти вже гомонять за дверима - от-от увірвуться.
В неї, мабуть, і зараз ось такі ж веселі й теплі очі.
А втім, над цією жіночою голівкою нависло лихо…
Господар переглядає один за одним аркуші бланків.
- Ось погляньте: цей лист надіслали до редакції тамтешньої районної газети. Бачите який: наклеп на радянську владу, прямі погрози на адрес окремих людей.
Підпису, звичайно, немає. Але звідки надіслано, видно по штампу на конверті, та й по тексту.
Але там тисячі людей. Хто з них писав? Хто ворог?
Таку справу залишати нез'ясованою не можна. Заходились на місці шукати автора анонімки.
Як вони шукають, як добиралися - не знаю. Тільки через деякий час виявили ворога. Або у всякому разі вирішили, що виявили. Бачте, пишуть - вчителька, мовляв, Марія Петрівна, за прізвищем Ястребова, двадцяти шести років від роду, - ось ця сама, що нічого не запідозрюючи, зараз прикрашає ялинку.
І ніби все в них на цій Ястребовій сходиться - і почерк, і вислови. На жаль, тільки ніяких подробиць в справі немає. Збігаються, скажемо, ці вислови з справжнім характером і поглядами цієї самої Марії Петрівни, двадцяти шести років - мені невідомо!
Але все таки, хоч їм і здається там, на місці, що все збігається, а ставити людині таке серйозне обвинувачення, не обгрунтувавши його науково, не годиться. Нас за ці справи знаєте, як прокуратура гріє!
Тимто послали вони в один з наших обласних інститутів судової експертизи цю саму анонімку і до неї додаток: два зразка її почерка…
Господар вийняв з цієї ж папки два нових аркуші: автобіографічну довідку, мабуть, писану нею при вступі на роботу, і якусь розписку.
- Дійсно, подібність почерків разюча. Безсумнівно, писала одна і та ж особа. От яка облудна зовнішність!
- Отож, і в інституті так само вирішили, але висновок, проте, дали дуже двозначний: з одного боку зовнішня подібність є і навіть чотири літери - д, р, к, ч, зовсім схожі… Ну, а щоб сказати з певністю, так ні, - сказати не можемо…
- Ось він, погляньте на цей висновок. Він теж доданий до цієї досить розпухлої справи.
А наприкінці співбесідник вже розгортав черговий документ - записочку людини, яка веде цю справу.
- Хоч науковий інститут знайшов лише чотири схожих літери, але я вважаю, що і решта літер схожі і взагалі ніяких сумнівів у винності вказаної Марії Петрівни не маю. Тільки, мовляв, для очищення совісті прошу зробити остаточну і високоавторитетну експертизу…
Завтра відповіді треба посилати - винна наша Марія Петрівна чи ні? Може за цими світлими очима притаївся ворог? А якщо ні, то чи можливо терпіти, щоб висіла хоч зайву годину така підозра над чесною людиною?
- Авжеж ви, здається, сказали, що вона про цю підозру і не догадується…
- А ви думаєте, що це змінює справу, - посміхнувся господар.
- Одне слово, до нового року ще годин дві. Давайте засядемо й зробимо нашу експертизу.
Він посадив нас навкруг стола, на якому лежали дивовижно збільшені анонімка і дві записки Ястребової.
- Зараз, зараз подивимось. тільки спочатку дозвольте задати вам одне питання: скажіть, людина, що народилася в 1912 році, може замість и восьмеричного ставити в листах і десятеричне?
- Підрахували. Ну, звичайно ж, - їй в революцію було шість років! Звідки б це в неї взялася така старорежимна звичка? Але це лише вступ. Тепер приступимо до справи. Насамперед треба встановити - змінений почерк в анонімці, чи свій, природний.
Підняв фотографію, показує:
- Бачите, не змінений це скоропис. Всі літери одна за одною йдуть безперервно. А коли людина підробляє, рухи її невпевнені, перо часто зупиняється. Рука дрижить.
Тепер далі. Який саме характер почерку? Особа, що писала анонімку - людина цілком складена, пише часто і багато, але малописьменна. Це почерк некультурної людини. І скільки помилок - ніде немає крапок і взагалі ніяких розділових знаків, фрази нескладні.
А тепер погляньте на розписку невідомої нам, але дуже запідозрюваної Марії Петрівни. Це теж скоропис, теж її природний почерк, але фрази правильні, закінчені, розділові знаки всі на місці.
- Звичайно, все це ще не вирішує справи. Але ось що для нас ще вирішує, це так звані дрібні звички письма. В даному разі це хвости. Погляньте, на початку кожної літери анонім робить штришок - як колись його вчили в школі.
Нахиляємось над листом. Так, дійсно - і в к і в н і навіть в о на початку рисочка. А в Марії Петрівни ніде, в жодному рядку, в жодній літері. Але господар не дає нам задуматись. Так само методично вивчає він і порівнює і кут нахилу рядків і їх рівність. Наприкінці знову нагадує про і (десятеричне) та и (восьмеричне). І тепер це зауваження звучить так, що більш запитувати нема про що. А спочатку ж здавалось…
- Не лише вам здавалось - знов посміхнувся господар. Бачите, навіть науковий заклад вагався. Давайте йому тепер разом напишемо папірець, щоб вникав у справу глибше і не збивав з глузду працівників на місцях.
- А цьому працівникові з місця можемо іншу записку надіслати: анонімка написана не Ястребовою, шукайте ворога в іншому місці.
Та вони знайдуть, не турбуйтесь.
Отак ми з вами, не виходячи з цієї кімнати, зняли тяжку підозру з безневинної людини. Хай радіє вільна громадянка Марія Петрівна на всю силу свого молодого віку.
І ніколи не взнає Ястребова, ніколи не догадається, яке темне лихо відвернула від її голови в цю новорічну ніч скромна людина в Москві, яка заради неї не встигла по-справжньому зустріти новий рік.
А втім, може саме ця людина й зустрічала його по-справжньому.
