Нашому депутатові

Дорогий наш, Григорій Іванович!

У день Вашого шестидесятиріччя ми, група Ваших виборців, вирішили послати палке привітання Вам - нашому депутатові Верховної Ради СРСР.

Величезний досвід загартованого революціонера, робітника-більшовика допоміг Вам на великому державному посту просто і переконливо доводити до мільйонів трудящих політику партії Леніна-Сталіна.

Керуючи роботою рад соціалістичної України - невід'ємної частини великого СРСР, - згуртовуючи навколо рад маси трудящих і запалюючи їх на боротьбу за краще людське життя, Ви, Григорій Іванович, по заслузі маєте велику любов і пошану народу нашої республіки.

Особливо шанують і люблять Вас трудящі Дніпропетровщини, де Ви одержали перший революційний гарт, де Ви ще в часи царського гніту згуртовували робітників на боротьбу проти ненависного царського ладу, запалювали у серцях їх вогонь зненависті до всіх ворогів, виховували нових і нових борців за ідеї соціалізму, сіяли серед них зерна дружби трудящих усіх національностей.

Ви, Григорій Іванович, належите до тієї залізної когорти, яку Ленін виховав на світанку більшовизму. Ця когорта провела народи колишньої царської Росії через роки чорної реакції до Великої Соціалістичної Жовтневої революції, привела до розквіту соціалізму в нашій щасливій радянській батьківщині.

В нашому місті, що носить Ваше ім'я, кожен завод, кожна вулиця пам'ятають Вас, як вожака робітничих революційних демонстрацій, як організатора і керівника барикадних боїв, як палкого трибуна масових мітингів, як стійкого робітничого депутата-більшовика в буржуазно-поміщицькій IV Державній думі.

Ось чому в історичний день 12 грудня 1937 року ми так однодушно віддали свої голоси Вам - кандидатові блоку комуністів і безпартійних, вірному синові більшовицької партії, соратникові великого Сталіна. Ми глибоко певні, що Ви, як депутат Верховної Ради СРСР, з честю виправдаєте довір'я народу, завжди будете державним діячем ленінсько-сталінського типу, образ якого яскраво змалював товариш Сталін у своїй промові на передвиборних зборах виборців 11 грудня 1937 року в Москві. Ми переконані, що зв'язок між Вами і виборцями Дніпропетровщини і надалі буде тісний і нерозривний.

Ми твердо пам'ятаємо мудрі слова першого депутата Верховної Ради СРСР товариша Сталіна, що «Функції виборців не кінчаються виборами» і що «…обов'язок і право виборців полягають у тому, щоб вони весь час тримали під контролем своїх депутатів».

Бажаємо Вам з такою ж, як і досі, бадьорістю і завзятістю ще багато й багато років жити й працювати на користь нашої рідної вітчизни.

Ще раз і ще раз просимо прийняти наш сердечний привіт, дорогий Григорій Іванович!

Я. Чайковський - сталевар заводу ім. Комінтерну, Р. Телешек - робітниця заводу ім. Комінтерну, делегатка Надзвичайного VIII Всесоюзного З'їзду Рад, А. Шамес - лейтенант РСЧА, Я. Мень - політрук Н-ської частини РСЧА, С. Вільтман - червоноармієць Н-ської частини РСЧА, П. Ширшов, І. Ширшова - батьки орденоносця полярника, А. Динник - академік, В. Войтенко - заслужений артист республіки.

м. Дніпропетровськ. 


У нього ми навчаємось державної роботи

Слюсар, помічник машиніста, машиніст, машиніст-інструктор теплотехніки депо Козятин - такі етапи мого життя.

Я досконало вивчив і опанував машину, яка водить поїзди. Але був зовсім непідготовлений до роботи в державній машині соціалістичної країни. І коли мене у січні 1935 р. на XIII з'їзді Рад УРСР обрали до складу членів ЦВК УРСР, я, правду кажучи, почував себе якось невпевнено. Не було у мене досвіду навіть незначної роботи у місцевій раді.

Я працював у своєму депо і часто одержував доручення від прийомної голови Вінницького облвиконкому розслідувати ту або іншу заяву чи скаргу громадян. Іноді справи були такі складні, що я, необізнаний досконало з законами, навіть відчував деякі труднощі при висновках.

Зовсім інакше став я почувати себе, коли мене викликали рік тому на роботу до прийомної Григорія Івановича Петровського. Мене і ще ряд членів ЦВК, які були тоді в прийомній, Григорій Іванович покликав на нараду і всім нам докладно розповів про наші обов'язки. Такі наради відбувалися не раз. Він навчав нас як поводитися з людьми, що звертаються до прийомної, як розв'язувати численні листи, що надходять на його ім'я. Перед нашими виїздами на місця, щоб розслідувати ту або іншу справу, Григорій Іванович спеціально пояснював, що і як треба зробити.

В результаті за кілька місяців роботи в прийомній я добре обізнався з новими обов'язками. А тепер ось уже на мене поклали навіть тимчасове виконування обов'язків завідувача прийомної. Так виховує Григорій Іванович Петровський рядових робітників і колгоспників на державних діячів.

С. Скороход.