Більшовицька пильність
Революційна пильність завжди була важливішою відмінною якістю більшовика. Бути пильним, уміти вчасно розпізнавати ворога - цьому завжди вчив більшовиків Ленін, цьому повсякденно вчить партію товариш Сталін. Ленін говорив, що «добрий комуніст у той же час є і добрий чекіст». І це зрозуміло. Більшовик - передовий боєць за справу комунізму. В класовій боротьбі з ворогами у нього особливо повинно бути загострене чуття, він повинен вміти вчасно зірвати маску з ворога.
На всьому протязі історії партії Леніна-Сталіна більшовицька пильність була найгострішою зброєю проти ворога, провокатора, опортуніста, проти всякого, хто скочувався на ворожі позиції. До підвищення революційної пильності не раз закликав за останній період Сталінський Центральний Комітет партії, нагадуючи про капіталістичне оточення, нагадуючи про шкідливість припущення нібито у міру зростання наших сил ворог стає ручним і безобідним. Викриття і викорчовування троцькістсько-бухарінських шпигунів, буржуазних націоналістів і всяких інших фашистських агентів показали, на якій величезній висоті повинна бути пильність кожного партійного і непартійного більшовика в першій-ліпшій обстановці, на першій-ліпшій ділянці роботи.
Пленум Центрального Комітету партії, який відбувався цими днями, знову вимагає від усіх членів партії і від усіх парторганізацій всемірного підвищення більшовицької пильності, викриття і знищення до кінця всіх ворогів партії.
Більшовицька пильність завжди грунтувалась на глибокому і повсякденному вивченні людини, на увазі до людей. Гостре більшовицьке чуття завжди давало можливість більшовикові відрізнити друга від ворога і ворога від друга. Партія вимагала і вимагає від своїх членів не словесних закликань про пильність, не кампаній, не огульних виключень з партії в порядку перестраховки, а уважного індивідуального підходу до людини.
Факти показують, що в дуже багатьох випадках до огульного виключення з партії вдавалися запеклі вороги, які бажають перебити чесні партійні кадри, підлі люди, які робили кар'єру на пильності, чужаки, які намагалися під маскою пильності сховати своє дійсне лице, відвести від себе удар.
Так, наприклад, ворог народу Діскантов, який орудував у Маріупольському міському комітеті партії (Донбас), пачками виключав з партії чесних, відданих партії людей. Другий факт - справа інженера Гаснікова. Чесний, відданий справі партії спеціаліст не мирився з неподобствами і сміливо викривав дійсних ворогів і їх підлу роботу. За це буржуазні націоналісти, які пробралися в Карачаївський обком партії, позбавили Гаснікова партійного квитка. Потрібно було шість місяців, щоб ні в чому невинна людина була реабілітована.
У дійсно більшовицького керівника пильність ніколи не розходиться з чулістю, з піклуванням про людину. В основі партійної роботи завжди лежав індивідуальний підхід до члена партії, до партійного працівника.
Як відомо, лютнево-березневий Пленум ЦК ВКП(б) різко засудив тих керівників, які «намагаються мислити десятками тисяч, не дбаючи про «одиниці», про окремих членів партії, про їх долю».
Такого роду керівники не перевелись і після лютнево-березневого Пленуму ЦК партії. Ось яскравий зразок цього роду «керівництва». В 1936 році в інституті масового заочного навчання (Ленінський район Свердловська) була влаштована вечірка, на якій були присутні 15 комуністів. У 1937 році один з учасників вечірки був викритий як ворог народу. Ленінський райком, який, очевидно, мислить десятками, не дбаючи про одиниці, виключив з партії і всю решту 14 учасників вечірки. Цими днями цей же районний комітет уславив себе новим прикладом злочинно легковажного ставлення до долі членів партії. 14 січня бюро райкому виключило з партії всіх комуністів татарської педагогічної школи. Підхід був валовий. «У зв'язку з тим, - написав у своєму рішенні цей райком партії, - що весь склад парторганізації татшколи, як посібники ворогів народу, виключений з партії, первинну організацію ліквідувати».
Партія Леніна-Сталіна, яка здійснює високі ідеали комунізму, завжди виховувала в більшовику, в партійному керівнику бійця, глибоко принципіального в усіх своїх діях, нещадного до ворога і чулого до чесної людини. Пильність, чулість і дбайливе ставлення до людини - це нерозривне ціле.
Пленум Центрального Комітету партії говорить у своїй постанові:
«Пора зрозуміти, що суть більшовицької пильності полягає в тому, щоб уміти викривати ворога, який би хитрий і спритний він не був, в яку б тогу він не рядився, а не в тому, щоб без розбору, або «на всякий випадок» виключати десятками і сотнями з партії всіх, хто попадеться під руку.
Пора зрозуміти, що більшовицька пильність не тільки не виключає, а навпаки передбачає вміння виявляти максимум обережності і товариського піклування при розв'язанні питань про виключення з партії, або про відновлення виключених у правах членів партії».
Ці вказівки Пленуму Центрального Комітету треба до кінця провести в життя при розборі великої кількості апеляцій, які нагромадилися в райкомах, міськкомах, обкомах, багатьох партійних організаціях. Розбираючи апеляції, необхідно детально розібратися в усьому політичному обличчі апелюючого, в його роботі. Треба суворо розслідувати матеріал, який послужив підставою для виключення з партії, і в разі наклепу, в разі спекуляції на показній пильності - притягати до суворої відповідальності наклепників.
Вказівки Пленуму ЦК ВКП(б) про суть більшовицької пильності повинні лягти в основу всієї партійної роботи. Не перша заява, яка попалася (часом наклепницька), повинна служити мірилом визначення партійної долі комуніста, а уважне визначення члена партії, працівника і людини. Знати роботу людини, знати її оточення, знати, чим вона живе і дихає, - тільки тоді партійний керівник вчасно зможе виявити справжню більшовицьку пильність. Такий партійний керівник не опиниться перед лицем несподіванки, не прийме друга за ворога і ворога за друга.
Більшовицька партійна робота - це насамперед робота з окремим комуністом, вдумливе виховання людей на основі індивідуального підходу до них. Банкротом може виявитися керівник, у якого зовнішньо «розгорнуті масові заходи», у якого є зовнішні показники партійної роботи і нема головного - індивідуального підходу до члена партії, нема товариського піклування про комуніста. Саме в обстановці зовнішньої шумихи, валового підходу до людей справжня пильність підміняється показною, фальшивою, яка тільки на руку ворогам.
Вивчення працівників і товариське піклування про них потрібні особливо тепер, коли відбувається величезне висування нових кадрів, коли на кожну партійну організацію лягає серйозне завдання політичного виховання нового партійного і безпартійного активу.
Пленум Сталінського Центрального Комітету вимагає від усіх партійних організацій, від усіх партійних керівників - всемірно підвищити більшовицьку пильність партійних мас, до кінця викорчувати всіх вільних і невільних ворогів партії. Для того, щоб успішно розв'язати це завдання, необхідно ліквідувати до кінця і без остачі практику огульного валового підходу до членів партії. Щоб розв'язати це завдання, необхідно піднести всю партійну роботу на такий високий ідейний рівень, при якому немислиме було б повторення партійними організаціями грубих перекручень, викритих і різко засуджених січневим Пленумом Центрального Комітету нашої партії.
(«Правда»).
