Як писати мемуари
Практичні вказівки і пояснення.
Війна.
Велика війна 1914-1919 рр. принесла нам не лише страшні нещастя, але і можність здобуття найвищого добра для кождого народу - можність здобуття самостійної держави.
До цієї мети попрямував також ослаблений віковою неволею в чужих ярмах український нарід на всім просторі своїх земель. Серед блеску пожеж і безнастанного гуку гармат полями, политими кровю і засіяними лавами трупів, іде він як сліпий ще велетень, колись пан Східної Европи, а тепер невольник, хоч і з розірваним ланцюхом неволі на шиї - іде похилений і в своїй основі більше інстинктом кермований, а тільки на верхах досить свідомий - іде в судорогах до далекої і високої мети, „до сонця волі золотої", якій на імя: Самостійна Українська Держава.
Цю велику хвилю в історії української нації треба представити як найдокладнійше, особливож те, що діялося в її центрах і на її окраїнах. Чому? Бо те, чого нині не здобудемо мечем, забезпечимо собі памятю боротьби, котра на віки остане тестаментом - заповітом для всеї української нації. Аж до часу, поки вона не скріпиться так, щоби вирвала з рук ворогів останній шматок нашої батьківщини.
Ті, що розуміють значіння цеї думки-ідеї, нехай оброблять в мемуарах кождий шматок української землі, не виключаючи в цей великий час також українських кольоній, як Туркестан, Зелений Клин, українських кольоній в Канаді, Зєдинених Державах П. А. і Бразилії. Цей український відгомін з далекої чужини буде для вироблення національної свідомости не менш важним, чим опис подій у Ріднім Краю. Бо ті, що живуть далеко від Рідного Краю, люблять його найглибше.
Ось приблизний плян для написання мемуарів, поданий тут не на це, щоби вязати ориґінальність мемуариста, тільки на те, щоби пригадати одну або другу рису для опису, яку він міг би при писанню забути.
Вибух війни.
1. Настрій українського населення на передодні війни. 2. Вражіння, яке зробив на українське населення вибух війни. 3. Мобілізація: а) обовязкова, б) добровільна (УСС). 4. Становище Українців: надії, маніфестації, розмови і т. д. 5. Відношення влади до Українців: ревізії, арештування, заслання, інтернування і т. п. - де, кого, за що і куди? Відношення між Українцями й іншими народами: доноси (хто і на кого робив? - подавати імена!). Населення і військо.
Окупація.
6. Відступ військ. Вражіння серед населення. 7. Втеча. 8. Ворожий наїзд на українські землі (окупація): а) перше вражіння і відношення населення, передовсім українського, до чужих військ; б) відношення чужих військ до населення, передовсім до українського. 9. Заводження нового ладу і відношення чужих цивільних влад до населення, передовсім до українського. 10. Життя під ворожим наїздом: а) національне, б) економічне. Політична еміґрація. 11. Як відбувався відворот чужих військ з українських земель? 12. Прихід своїх військ.
На війні.
З напруженою увагою слухатимуть оповідань про війну внуки і правнуки очевидців. З рівною увагою читатимуть про неї і найдальші покоління - коли матимуть що читати.
13. В запіллю. Коли і до якої прийшов частини, де вона стояла (описати місцевість і населення та його відношення), який був її склад (чисельно і по національности), чи були Українці - мужва й офіцери, число, з яких місцевостей, чи національно свідомі, як це виявлялося, що говорили між собою, які взагалі були відносини в частині, національні, матеріяльні (харч, одяг, мешкання), заняття, яка старшина (по національности), характеристика старших, їх моральна і військова вартість, важнійші випадки і т. д.
14. На фронті. Як під ч. 13, а крім того: в яких боях брав участь, описати їх, чи відзначився, чи одержав відзначення, яке, чи був ранений і т. д. Описати життя в окопах, в твердинях!
15. В шпиталі. Як під ч. 13, а крім того: як довго був у шпиталі, чи вилічився, як відносилися лікарі (по національности) до недужих, куди пішов опісля?
16. В полоні. Де, як і до кого попав в полон, куди заслано, як (піхотою, залізницею)? Як жив і що робив в полоні, які відносини були там, чи був на роботі в приватних людей, в кого, де, на яких і в яких умовах, як довго був в полоні, поворот згл. утеча з полону, чого навчився в полоні, скільки заощадив грошей, що було з ним по повороті? Описати подрібно життя полонених в таборах для полонених.
17. Для всіх. Подати всі відомі мемуаристови жовнярські і воєнні пісні, оповідання, анекдоти, дотепи і т. п.
Воєнні втікачі й висиленці (евакуовані). 18. Хто, звідки, чому, в чиїм товаристві, як і куда втікав? Що лишив дома, що взяв був зі собою? З чого жив і як? Як довго був поза домом? Що пережив? Що застав по повороті? Кого зустрічав, що говорив і т. д.? Описати докладно життя втікачів і висиленців по таборах (нпр. в Ґмінді, Ростові н. Д. і т. д.). Так само їх поворот до рідних місць.
Політичні засланці. 19. Чому (на чий донос) заслано? Як відбулося заслання? Життя на засланню. Докладні описи чужих племен і природи.
Під і за фронтом. 20. Як виглядала підфронтова полоса: а) В часі спокою на фронті, б) підчас боїв.
21. Як виглядали зафронтова полоса?
Вплив важних воєнних і політичних подій на населення і військо.
22. Яке вражіння і вплив на населення і військо викликували важнійші воєнні операції (нпр. нові війни, облога й упадок твердинь, нпр. Перемишля і т. п.).
23. Яке вражіння і вплив на населення і військо робили важнійші політичні події, нпр. відбудування Польщі, заповідження відокремлення Галичини, революція в Росії, розпад Австро-Угорщини і т. д.?
Наддіпрянська Україна підчас війни.
Становище українства: а) українська політична діяльність в краю і за кордоном, б) культурна праця, в) філянтропійна, г) підпольна робота.
Прикарпатська Україна підчас війни.
Галичина в рр. 1915-1918.
Частина під Австрією: а) становище українства, б) заповідження відокремлення Галичини в 1916 р. і т. п. Частина під Росією: а) до вибуху рос. революції, б) після вибуху рос. революції. Українська держава і Галичина: інстітуції і люде та взаємний вплив під кождим оглядом. Берестейський мир і Галичина.
Буковина і Угорська Україна - подібно.
Революція в Росії.
Не менш ґрандіозною історичною подією, як сама велика війна, була також викликана нею велика революція в Росії. В заваленню цеї тюрми народів непослідну участь взяли також сини України. Саме українські полки (волинський й ин.) були ті, що перші підняли повстання в столиці царів, Петрограді.
Підготовча робота до вибуху революції: а) серед військ (подати вісти і імена по полкам і сотням), б) серед населення. Тайні орґанізації, устна пропаганда і література.
Як відбувся вибух: а) у столиці, б) на провінції, в) на фронті. Перше вражіння.
Дальший розвій революції: а) у столиці, б) на фронті, в) на провінції.
Роля Українців у підготовці і вибуху революції: а) українських військових частин, б) українського робітницта і селянства, в) української молодіжи і взагалі громадянства.
Революція на Україні.
а) У Київі, б) серед війська на українськім фронті і в запіллю, в) на провінції. Український національний чинник в революції на Україні: а) українські революційні орґанізації, б) українська преса і література (підпольна). Подати виписки. Участь инших народів в революції на Україні. Дальші події на російськім фронті.
Розпад Австро-Угорщини.
Мілітарний розпад: а) події на фронті, б) розпад фронту. Політичний розпад. Становище австро-угорських Українців: а) на фронті, б) в краю. Поворот українських військ і інтереснійші подорожі поодиноких жовнірів - описати за всіми подробицями!
Українська Держава.
Українство після вибуху революції: а) преса, б) орґанізації, в) зїзди, г) вплив на поодинокі особи і семї (з іменами). Події на фронті. Київ - Петроград. Переговори. Конфлікт.
Проголошення самостійности України.
Наїзд більшовиків. Переговори України з центральними державами. Берестейський мир. Похід військ центральних держав на Україну, їх політика супроти України в центрі і на місцях. Конфлікт з Українською Центральною Радою. Виступ Скоропадського. Головні люде при тім. Повстання.
Прикарпатська Україна.
Переворот І. ХІ. 1918 у Галичині: а) як відбувся в поодиноких місцевостях перехід влади в українські руки (хто переймав, як)? б) вражіння перевороту на населення.
Орґанізація української влади від найнищої до найвищої. Подати персональний склад і характеристику української влади в центрі і на провінції. Що сталося з представниками старої влади? Відношення української влади до населення по слоям і навпаки. Ріжниці між новим і старим ладом (між ин. моралі). Що остало зі старого ладу. Орґанізація безпеки. Економічні справи: виживлення населення, орґанізація виживлення, достава живности, торговля, ціни і т. д. Культурні справи. Зміни в шкільництві: переміни неукраїнських шкіл на українські, закладання нових українських шкіл (особи), школи для нац. меншостей, наука в школах, фреквенція, вражіння на учнів і т. д. Товариства: політичні, культурні, економічні - їх діяльність в нових умовах.
Жиди і Україна та українська влада.
Війна з Москвою і Польщею.
Описати як під чч. 1-23. Крім того описати як найдокладніше звязані з тою війною переходи через Збруч: Наддніпрянців і Галичан і побут одних і других у Галичині та Наддніпрянщині від першої хвилі переходу Збруча. (Звернути увагу на кидання гроша та вплив цего на ціни та мораль, що мало особливо погані наслідки в час цеї війни).
Будівництво української держави.
В цім уступі опише мемуарист передовсім щоденну працю свою і знайомих (імена) коло будівництва Української Держави: у війську, адміністрації і т. д. також свої помічення з цього обсягу.
Галичане опишуть участь Галичан у будуванню Української Держави на Наддніпрянщині у війську та адміністрації.
Кінцеві замітки.
Всі ці практичні ради не мають вязати мемуариста, тільки пригадувати йому, чого треба в мемуарах. Річ ясна, що розумний мемуарист, знайде в кождім обсязі справи до опису, які нам навіть на думку не могли прийти ізза незнання обставин в ріжних орґанізаціях і частинах краю та психічної індивідуальности і сили обсерваційного змислу як раз у найвизначнійших будучих мемуаристів.
Звертаємо одначе увагу на всякий випадок про потребу вписувати в мемуари цілі статті або виписки з газет (подати №№ і дати) про справи, які особливо займали мемуариста або публіку. З двох причин: 1. На Україні не заховаються всі комплєти часописів. 2. Навіть, якби це було, то будучий історик не знатиме, що саме в пресі найбільш подобалося або не подобалося публиці. Рівно важно додавати до мемуарів в тексті або при кінці ріжні алєґати (прилоги), як і відозви і накази, акти, приватну переписку. На кождім такім куснику мусить бути дописано, коли і від кого автор одержав це.
Мемуари (спомини) повинні бути як найбільші, по можности кількатомові й обіймати все, без огляду на їх суцільність. Чому? Бо сегодня годі сказати, що для будучих людей науки представлятиме особливу вартість. А можна напевно сказати, що виробляться численні спеціяльні галузі наук, для яких навіть дрібні замітки про справи, до яких ми сегодня не привязуємо ваги, матимуть перворядну ціну (нпр., замітки про погоду, одяги, прояви ріжних хворіб, які згодом зміняються і т. д.).
Мемуари повинні мати по можности багато цифр, дат і імен. Числа це фундаментальна основа для оцінки всяких фактів і подій. А імена звязують історію з живими людьми і їх родами, що для розвитку свідомости має перворядне значіння.
Незвичайно цінні були б спомини українських жінок, переняті національним патріотизмом. У инших народів є ціла літератури жіночих споминів. У нас до цеї пори ні одна Українка не написала мемуарів хоч багато жінок брало й бере живу участь в публичній праці.
Незвичайно важні були б мемуари з життя чужих кольоністів на Україні або взагалі чужинців, які з'українізувалися і брали участь в будові укр. армії й держави.
Велику заслугу коло розвитку нашої мемуарної літератури поклавби той, хто спонукав-би простого, але розумного селянина чи робітника до написання мемуарів. Таким авторам треба крім цеї книжечки дати наперед перечитати бодай оден том порядних споминів з чужої літератури, по можности спомини робітника (в російських перекладах є й добрі орігінальні спомини, нпр. князя Кропоткіна). По перечитанню взяти від нього книжку, щоб не писав під її безпосереднім впливом. Але лишити йому його отсю нашу статтю для пригадки ріжних справ.
Спомини слід писати в міцно оправлених зшитках або й книгах у твердім переплеті. Бо вони часто мусять довше перележати, заки будуть видані. На відірваних картках понищаться.
При кождім уступі споминів треба зазначити, де, в яких обставинах і коли він написаний, нпр.: „Писано від 1 листопада 1919 до 1 мая 1920 на хуторі Байрак коло Благодатної, повіт … губернія … при каганці, бо не було иншого світла, а в день не було часу". Зазначення місцевости забезпечує споминам на віки особливий інтерес людей, які житимуть в тих місцевостях.
Описи подій пересипати короткими згадками про погоду, бо це дуже оживляє описи. Нпр. „Сніг сягав коневи до черева", „Мряка в часі наступу була така, що невидно було кінця колії" (це виривки зі старих українських літописців, які добре розумілися на тім, як писати).
Мемуари не мають подиху свіжости, коли в них не наведено дійсних розмов як з визначнійшими, так і з простими людьми з докладним заповненням дат і обставин. Найкраще писати просто, короткими реченнями, без уживання страдальних форм. Нпр. не пишеться: „Мною було побачено ворога", не: „міністром було принято доклада", але: „Я побачив ворога", „міністер приняв доклад" і т. д. Головна таємниця легкого і ясного стилю в писанню полягає на частім уживанню точок (крапок), значить на коротких реченнях. Вони все ясніші, чим довгі речення. Залюбки вживається страдальних форм і довгих речень нпр. у німецькій мові науковім письменстві, але німецький стиль чужий українській мові.
Добре лучитися до співпраці над мемуарами в загальних справах по двох (більше осіб припинює таку працю).
Хто не має часу, змоги, витревалости, щоб написати великі мемуари з цілого свого життя по вказаному тут пляну, - той повинен обробити бодай якийсь час (нпр. роки 1914-1919), або оден рік, або хочби одну подію, якої учасником або свідком сам був. І такі дрібні мемуари мають велику вагу.
Под. І. Кревецький, д-р Ос. Назарук.
