Мистецтво щасливого народу
Закінчилась перша республіканська олімпіада самодіяльного мистецтва промкооперації України. На олімпіаду з різних областей і районів з'їхалось понад 700 чоловік. Чотири дні перед громадськістю столиці України демонструвалися яскраві зразки народної творчості: художне читання, співи, драматичне, хореографічне, музикальне мистецтво тощо.
Учасники олімпіади були різного віку: від 6 до 65 років. Кожний з них був однаково молодий, життєрадісний і тому вся олімпіада, з початку й до кінця, була пронизана глибоким радянським оптимізмом і пройшла на досить високому художньому рівні.
До складу жюрі олімпіади входили: професори тт. Паляєв, Чемізов, композитор тов. Віленський, художній керівник капели «Думка» тов. Сорока, від Управління в справах мистецтв при РНК УРСР - тт. Лутаєнко, Гришко, Месін і інші. Жюрі розподілило 130 премій - від 75 крб. до 3.000 - кращим виконавцям-учасникам.
За своєю підготовленістю і виконанням окремих номерів перше місце зайняла Дніпропетровська область, друге - Харківська і третє - Київська. Майстерне виконання танцювальним колективом Дніпропетровського клубу промкооперації (керівник т. Штейнгель) «Гопака» і «Яблочка» з «Червоного маку» справили на глядачів хвилююче, незабутнє враження. Колективові і його керівникові присуджено одну з перших премій.
За майстерне виконання окремих номерів одержали перші індивідуальні і колективні премії: т. Бакшин (Харків) з артілі «Коопшкірутиль», дитяча хорова капела облпрофради (Київ), у складі 85 осіб, тов. Брускіна - член артілі «Кооптранс» (Чернігів).
Баяніст Москаленко з артілі «Третій вирішальний» (м. Глухів), Поліщук - член артілі «Радянський Китай» (Київ), болгарський ансамбль пісні і танцю з артілі «Звезда» (Коларівський район) і інші одержали другі премії.
На олімпіаді виявились чудові таланти. За спеціальним рішенням жюрі, талановиті учасники будуть відповідними організаціями забезпечені спеціальною учобою. До таких належить Цеханович з артілі «Червоний ткач» (Н.-Сєвєрськ), Комарова (артіль «Кооптранс» - Харків) і ін.
Виявлено також ряд юних обдаровань: 6-річного Мітю Азерляна. Йому так само присуджено одну з перших премій для дорослих і намічено надіслати на спеціальну учобу. 10-річний Нахліс з артілі «Побут» (Вінниця) за співи одержав першу дитячу премію. Не можна обминути хорового чоловічого ансамблю Кролевецької артілі ім. Куйбишева, нагородженого грамотою за добре виконання. Нагороджено не тільки ансамбль і керівника хору тов. Воробйова, а й голову промартілі, який всіма заходами допомагає в розвитку самодіяльного мистецтва.
Поряд з досягненнями, які мала олімпіада, виявлено, що такі види мистецтва, як хореографічне, музичне і, особливо, драматичне на місцях не мають методичної й організаційної допомоги, в наслідок чого деякі організації приїхали на олімпіаду мало підготовленими.
Олімпіада закінчилась 18 січня виступом дніпропетровців з танцем «Гопак». Об'єднаний хор в складі 380 осіб виконав «Пісню про Сталіна» та «Інтернаціонал». На закінчення відбувся великий концерт з участю майстрів мистецтв.
О. Захарченко.
Справи одного інституту
Серед наукових закладів України Київський психоневрологічний інститут в свій час багато зробив для розвитку радянської науки. В клініках інституту джерелом била творча думка; багатьом трудящим інститут давав кваліфіковану медичну допомогу. Окремі випадки лікарської практики були зразком для ряду подібних медичних закладів. Досить навести один приклад. Громадянка Гельман три роки тому була зовсім паралізована. В клініках інституту її вилікували і тепер вона працює на швейній фабриці імени Смірнова.
Останнім часом наукова робота в інституті занепала і якість медичної допомоги значно погіршала. Буває, що хворих, які прибувають до клінік інституту, по 5-6 днів не оглядають, не встановлюють діагнозу. Такий випадок недавно трапився з хворим Вайнштейном, що з вини лікаря Маковоз шість днів не одержував лікарської допомоги. В ряді випадків до хворих ставляться неуважно. Окремі лікарі припускають сумнівні «помилки». Недавно для хворого Шіфріна І. С. лікар Бродський прописав лікування парафіном. Такої процедури т. Шіфріну не можна було робити і при одержанні її трапився сердечний припадок.
Спеціальні медичні апарати бувають часто зіпсовані. Зараз в апараті, яким припікають хребет, наконечник заміняється звичайними головними шпильками.
Все це наслідок того, що протягом довгого часу інститутом керували непевні люди. Ще не так давно на чолі інституту стояла Кабанік, яка в свій час надсилала вітальні телеграми іудушці Троцькому. Це виявилось в 1937 році, але партійна організація інституту обмежилась лише винесенням суворої догани Кабанік, не заглянувши глибше в справу. Кабанік тоді кинулась за допомогою до ворогів народу, що сиділи в міськпарткомі і догана була скасована. Після викриття ворогів народу партійна організація інституту справу Кабанік не переглянула, мовляв, ми вже своє зробили. Таке ставлення до Кабанік не випадкове: парторгом в інституті працює сестра Кабанік, лікар Полійська. Молотовський райпартком чомусь ухилився від цієї справи, отже Кабанік і зараз продовжує працювати в інституті. Вона керує всіма його науковими закладами на Україні.
Психоневрологічним інститутом тепер керує Маковоз. Її ділові якості викликають сумнів. У свій час вона була звільнена з роботи керівника карантину за припущену безтурботність, в наслідок якої утворився ганебний стан у карантині.
В інституті панує сімейність, підлабузництво, кругова порука. Тих працівників, які чесно борються проти неподобств, з інституту виживають. Нещодавно тут працював заступником директора по соцсумісництву - депутат міськради Л. П. Коровник. Він дбайливо ставився до справи, зокрема, йому належить винахід приладу для розпилювання парафіну. Тов. Коровник гостро, по-більшовицькому критикував непорядки в інституті. Не злюбили його за це керівники інституту й створили такі умови, в яких працювати було неможливо. Тов. Коровник вимушений був залишити свою роботу.
Хворі й працівники інституту неодноразово скаржились на диспетчера Бейліс за її грубе поводження. Тоді на загальних зборах на захист дружини виступав її чоловік, завгосп інституту, і, як адвокат, «доводив» безневинність її, а лікар Мінц, коли працівники відділу поскаржились йому на Бейліс, примусив їх мовчати.
Про загрозу з паливом неодноразово сигналізувала депутатська група, що є в інституті, але до уваги це не бралось. Тим то інститут тепер стоїть перед загрозою припинити лікування через відсутність палива. Правда, про це вже знає Наркомздоров'я УРСР тов. Резнік, але наслідків все ж немає.
Ще 19 жовтня минулого року депутатська група повідомляла керівників інституту про непридатність приймальника, але й по цей день нічого не зроблено. Недавно гр. Петрухін приймав ванну в приймальнику. Було холодно. Він півгодини посидів у холодній воді і не дивно, що після цього стан його здоров'я погіршав.
Не мовчала депутатська група і про погану роботу пральні, про те, що ніхто не цікавиться гуртожитком колективу. Але це не привертало уваги адміністрації.
В їдальні інституту готують неякісні, несмачні страви. На це скаржились хворі, сигналізувала і депутатська група, але стан не покращав, а, навпаки, погіршав.
Білизни для хворих є півтори зміни замість шести, кімнатного взуття та палива нема, температура в окремих кімнатах спадає до 100 тепла.
З літа 1937 року в Наркомздоров'ї УРСР точилися розмови про прийняття інституту від Укркурпру. Так у розмовах про це справа наблизилась до нового року. Тепер же кинулися приймати інститут, але до цього не підготовились і тому справа ще більше ускладнилася.
У Київському психоневрологічному інституті нестерпно-задушлива атмосфера. Але ні партійні та радянські організації Молотовського району, ні Наркомздоров'я УРСР досі не зробили з цього відповідних висновків.
Книш.
Блехарська.
