Женевські лицеміри
У грудні 1939 року за указкою англо-французського воєнного блоку Ліга націй прийняла рішення про виключення Радянського Союзу з Ліги націй. Тим самим англійські і французські палії війни завершили перетворення Ліги у знаряддя війни.
Замість того, щоб сприяти припиненню війни між Німеччиною і англо-французським блоком, в чому, власне, і повинна б полягати місія Ліги націй, якщо б вона була «інструментом миру», нинішній склад Ради Ліги націй, проголосивши політику підтримки провокаторів війни у Фінляндії - зграї Маннергейма і Таннера, став на шлях розпалювання війни також і північному сході Європи.
Ліга націй остаточно збанкрутувала. Цікаво все ж нагадати зараз дещо з її історії.
Женевська контора англо-французського блоку була створена в обстановці грабіжницького Версальського миру. Держави Антанти потребували цієї організації як ширми для прикриття своєї імперіалістичної загарбницької політики. Вони заздалегідь виключили Німеччину з числа членів Ліги націй, побоюючись, що Німеччина з женевської трибуни буде заперечувати проти англо-французського хазяйнування в Європі і за її межами. Вони не допустили до складу членів Ліги Туреччину, тому що в цей час вони здійснювали розділ Оттоманської імперії і вели боротьбу з турецьким народом, що не бажав примиритися з втратою національної незалежності. Вони зберегли місце в Раді Ліги за неіснуючою буржуазно-більшовицькою Росією і залишали за нею право підпису під Версальським договором. Але вони не визнавали Росії Радянської і вели з нею збройну боротьбу, всемірно підтримуючи білогвардійців. Довго не хотіли держави Антанти і керована ними Ліга націй розстатися з привидом буржуазно-поміщицької Росії. Ліга націй визнавала Колчака «правителем» Росії. Зате вона відмовляла у визнанні всім балтійським державам, не виключаючи й Фінляндії. Але народи Радянської країни знищили білогвардійські банди і викинули за море англо-французських інтервентів. Тільки тоді Ліга націй визнала балтійські країни, з яких Англія і Франція хотіли створити колючий дріт, який би відокремлював Радянську Росію від Європи. У відношенні до Радянської Росії держави Ліги перейшли від боротьби силою до боротьби карбованцем, і в Генуї в 1922 році на конференції, скликаній при участі керівників Ліги націй, Радянському Союзу були пред'явлені як умови для припинення фінансової блокади нечувані вимоги. Англія і Франція вимагали сплати царських боргів, повернення втрат, завданих іноземним капіталістам націоналізацією їх майна, відмовлення від монополії зовнішньої торгівлі, надання концесій і т. д., і т. п. Радянський уряд відкинув ці обурливі вимоги. Під Генуєю в містечку Раппало була підписана тоді коротка угода між СРСР і Німеччиною, яка лягла потім в основу нормальних радянсько-німецьких економічних і дипломатичних відносин. Раппальською угодою Радянська країна дала урок історії керівникам Ліги націй, які забули, що народи Росії розгромилии інтервентів. Раппало було крахом англо-французської політики у відношенні до СРСР і Німеччини, крахом їх політики виключення СРСР і Німеччини з міжнародного життя.
До 1927 року Англія і Франція змушені були визнати зрослу роль Радянського Союзу на міжнародній арені. СРСР запрошується на конференцію по роззброєнню. Радянський Союз використовує женевську трибуну для того, щоб підняти свій голос на захист миру, не зважаючи на закулісні махінації і ворожу Радянській країні політичну гру імперіалістичних країн, що стоять на чолі Ліги націй. Радянський Союз наполегливо висуває ідею повного роззброєння і викриває англо-французське базікання про роззброєння, базікання, за яким крилось намагання Англії і Франції зберегти свою тодішню військову перевагу в Європі. Нагадаємо, що саме участь СРСР в роботі конференції по роззброєнню була найважливішим фактором, що притяг увагу до діяльності Ліги націй взагалі.
Якщо трудящі маси Англії і Франції покладали надії на Лігу як на «горбик миру», то це мало місце лише після того, як в ній починає брати участь Радянський Союз. В 1934 році 30 держав - членів Ліги націй - звернулось до Радянського уряду з пропозицією вступити до Ліги. Радянський Союз прийняв цю пропозицію, намагаючись спільно з іншими державами зміцнити Лігу, перешкодити перетворенню її в інструмент війни. Однак, в Лізі націй не припинялись інтриги імперіалістів, які ослабляли її, вихолощували її статут, пробували навіть усунути з статут статті, які передбачають боротьбу з порушниками миру. Це було ясно продемонстровано на прикладі Абіссінії, Іспанії і Китая. Боротьба Радянського Союзу за мир викривала махінації англо-французських паліїв війни, які пробували, зокрема, в Мюнхені нацькувати Німеччину проти СРСР. Але інтриги обернулися проти них самих. Їм не вдалося зіштовхнути СРСР з Німеччиною.
Англія і Франція, які почали 1 вересня 1939 року війну проти Німеччини, розглядали участь СРСР в Лізі як перешкоду в здійсненні своїх антирадянських планів. Характерно, що з самого початку війни в Європі жоден з державних діячів Англії і Франції не згадав про Лігу націй. Проте, здавалося б, на обов'язку Ліги лежить запобігання воєнному конфлікту в Європі або в усякому разі спроба найшвидшої його ліквідації. Але Англія і Франція не побажали скликати для цієї мети Ради ліги з участю СРСР. Вони грубо відкинули мирні пропозиції Німеччини, підтримані Радянським Союзом.
В наслідок саботажу Англії і Франції Ліга націй перебувала протягом трьох місяців війни в стані цілковитої бездіяльності. Вона позбавила себе всякого морально-політичного авторитету.
В цій обстановці «виключення» СРСР з Ліги виглядає як безглуздий і смішний фарс. Характерно, що в Женеві не знайшлося ні одної нейтральної європейської держави, яка згодилася б виступити з пропозицією про виключення СРСР. Тоді довелося випустити на передній план Аргентіну і Уругвай, а женевський комітет скласти з політичних прислужників Англії і Франції. Всі ці шахрайські махінації остаточно скомпрометували режисерів женевського спектаклю.
Радянський Союз може тільки виграти від такого самовикриття Англії і Франції. СРСР не зв'язаний більше з пактом Ліги націй і не несе відповідальності за її безславні діла. СРСР зберігає свободу рук, таку необхідну в умовах напруженої міжнародної обстановки.
Утримання цілої групи членів Ліги від голосування в Женеві показало, що багато з нейтральних країн світу задумуються над питанням, куди веде справу англо-французська зграя паліїв війни.
Ніякі антирадянські трюки не врятують від викриття імперіалістичних політиків Лондона і Парижа. Весь світ знає, що саме «Франція і Англія напали на Німеччину, взявши на себе відповідальність за нинішню війну», саме «правлячі кола Англії і Франції грубо відхилили як мирні пропозиції Німеччини, так і спроби Радянського Союзу добитися найшвидшого закінчення війни», (Й. Сталін). Ці ж кола перетворили Лігу націй у знаряддя війни, в апарат англо-французського воєнного блоку.
І. Звавич.
