Архів старих газет
 ---------------------------------------------------
www.oldnewspapers.com.ua
Ціна 2гр.
 ---------------------------------------------------




Через неорганізованість – сварки, неполадки, розлад

Працю колгоспників – використати повнотою, доцільно і пляново!

Виправити неполадки та удосконалити організацію виробничих процесів у колгоспах!

Огляд організації праці в колгоспах розгортається все ще дуже мляво. Ще й досі ми маємо дуже мало матеріялів, що говорили б про гарну, зразкову організацію праці в колгоспах. Але зате багато є дописів, де сількори наводять цілу низку різних неполадок і повну хаотичність в справі організації праці в колгоспах.

Подаючи кілька витягів з цих дописів, ми гадаємо, що поганий приклад теж можна й треба використати колгоспам, щоб знати, як не треба господарювати.

Наші селькори всі констатують той незаперечний факт, що без правильної організації праці колгосп буде хиріти, занепадати й неминуче розвалиться.

Селькор Ярошенко в своєму дописові вказує на те, що через погану організацію праці в колгоспі та через поганий догляд за усуспільненими кіньми розвалюється колгосп «Іскра Леніна» в с. Комишах, Грунського району, на Полтавщині.

«Через поганий догляд та невідповідне, тісне приміщення усуспільнені коні виглядають далеко гірше, ніж ті, що залишились у окремих колгоспників, по їх власних стайнях. А потім ще й те погано, що усуспільнених коней беруть на всі важкі польові роботи, а «хазяйські» коні, що залишились у приватних стайнях, беруться лише на легкі роботи. От і виникають через це постійні сварки та суперечки між колгоспниками».

Безперечно, що основною хибою тут є погана організація праці, невірний розподіл роботи й неправильне використання усуспільненого тягла. А наслідки сумні: колгосп запізнюється з сівбою, суперечки між колгоспниками ведуть до розвалу колгоспу. Глитайські підлабузники спритно використовують ці неув’язки.

Надзвичайно важливій справі – втягнення й доброго обслуговування наймитів у колгоспах теж подекуди приділяють дуже мало уваги. Правильна організація праці в колгоспі вимагає якнайуважливішого ставлення до колгоспника-наймита, до використання його праці, до налагодження харчування наймитів підчас польових робіт, до забезпечення харчами їхніх родин. А на місцях є багато випадків злочинно неуважного відношення до наймитів-колгоспників. Ось наш коресподент з Вінницької округи тов. Гольдінер повідомляє, що 80-ти тисячний фонд допомоги наймитам-колгоспникам використовується тут дуже погано, а одинадцять тисяч колективізованих наймитів на Вінничині перебувають в скрутному становищі.

«В Немирівському районі в райбанку лежать нерозподілені 3800 крб., у Вінницькому районі гроші до колгоспів не дійшли. Така ж картина і в інших районах. Є багато прикладів, що гроші ці використовують не за призначенням. Таке ставлення – послаблює темп колективізації наймитства».

Про таке ж неуважне ставлення до колгоспників-наймитів пише й селькор Л. Б. з Гуманщини. В Гуманському, Теплицькому та Бабанському районах фонди допомоги колективізованому наймитству використовують дуже мляво. Харчування наймитів у колгоспах не налагоджено, як слід.

Не за призначенням використала фонд на харчування наймитів в сумі 1165 крб. і комуна «Гігант» (Софіївський район на Запоріжжі). На ці гроші – як повідомляє наш дописувач Д. Нравов, – комуна замість організації харчування наймитів накупила різних речей для комуни. Не дають тут комунарам-наймитам і того одягу та меблі, що одержала комуна після проведення розглитаювання. Ці речі розпродують заможнішим середнякам, а наймити ходять обшарпані й сплять у соломі…

Ясно, що за такої організації внутрішнього життя не можна чекати підвищення продуктивности праці в комуні.

Селькор Чайка, з с. Чабанів, Проскурівської округи, скаржиться на те, що місцева с.-г. артіль ім. Шевченка зовсім погано налагодила працю і не вживає ніяких заходів, щоб через соцзмагання, через широко розгорнену політ-освітню, роз’яснювальну роботу краще налагодити працю в колгоспі.

«В поле виїжджають артільці о 9-10 годині, працюють як хто хоче, плянів польових робіт нема, норм виробки теж нема, за реманентом, за кіньми ніхто не дивиться як треба. Коли захотілося кінчати роботу, тоді й кидають. Часто коні бувають ненапоєні, ненагодовані. І ніхто на це не звертає уваги».

Далі дописувач розповідає, що комсомольці не хочуть допомогти колгоспові краще організувати працю, що хата-читальня ніякої роз’яснювальної виховавчої роботи серед колгоспників не провадить. Звичайно, за такого стану, колгоспові загрожує небезпека розвалу. Глитаї вже використовують своїх підлабузників і намагаються зірвати роботу колгоспу. Підчас сівби хтось із підглитайників умисне переставив сіялку так, щоб висівалось всього 5 пудів на га, замість восьми.

Колгоспник-дописувач О. Савків пише з с. Ружичної, Проскурівської округи, що підготовку до сівби провели в колгоспі добре і сівба проходила задовільно, але був один серйозний дефект -

«не було проведено широкої роз’яснювальної роботи щодо правильного нормування праці, розподілу колгоспників на категорії й точного обліку праці».

А в наслідок цього знову велике незадоволення колгоспників, суперечки й масовий відхід колгоспників на сторонні заробітки.

«Це погано відбилося на роботі в колгоспі, бо майже половина робочої сили з села пішла на сусідню цегельню».

Цілком правильно зауважує селькор О. О. з с. Турівки, на Прилуччині, що селянин-колгоспник спочатку лише пильно приглядається до того, як розгортається робота колгоспу. І в залежності від доброї чи поганої організації праці в колгоспі, він робить ті чи інші висновки.

«Таке ставлення нових колгоспників – пише селькор – вимагає від правління колгоспу, щоб воно день-у-день зміцнювало в масі колгоспників їхню волю до подолання всіх труднощів, що виникають в житті й роботі колгоспу, щоб у колгоспників увесь час було тверде переконання в перемозі колективізації».

А далі селькор наводить сумні приклади легковажного ставлення правління артілі «Перемога» до подолання цих труднощів, цілковиту неувагу до організації праці в колгоспі. Було утворено виробничі бриґади й прикріплено колгоспників до того чи іншого реманенту, а коли прикріплені не виходили на роботу, їх нічим було замінити. Робітників-чоловіків взагалі бракувало, а жінок на легшу чоловічу роботу теж не ставили. Сівбу затягли. Правління колгоспу не додумалось навіть до того, щоб конюхів використати на польових роботах, а їх замінити тимчасово жінками.

«До цього часу колгоспна маса не ознайомлена ні з принципами обліку праці, розподілу майбутнього врожаю, забезпеченням непрацездатних членів колгоспу і т. ін. І не дивно, що за таких умов труддисципліна в колгоспі падає, прогули ростуть, ширяться небажані, протиколгоспні настрої».

Отже, досвід колгоспної роботи наочно доводить, що першочерговим, невідкладним завданням колгоспного будівництва на сьогодні – є правильна, докладно розроблена й всією колгоспною масою глибоко усвідомлена організація праці в колгоспі, організація обліку, вироблення точних норм та розцінок і правильна організація розподілу наслідків роботи. Без цього колгоспи не зможуть нормально розвиватись, не зможуть покласти міцні, непохитні підвалини для повного, соціялістичного господарювання.

Гр. Петрович. 

Copyright 2010-2015 oldnewspapers.com.ua
pressaxix at gmail dot com
 designed in Happines.in.ua